Справа № 1490/4093/12 09.10.2012 09.10.2012 09.10.2012
Справа № 22-ц/1490/2748/12 Суддя по 1 інстанції - Біцюк А.В.
Категорія 56 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.
Рішення
Іменем України
9 жовтня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів - Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
при секретарі судового засідання - Белевері В.А.,
без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце слухання справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 2 серпня 2012 року, у справі
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ державної виконавчої служби Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради Казанківського району, про звільнення майна з - під арешту,
В червні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - Банк) про звільнення майна з - під арешту.
В обгрунтування позову вона посилалась на те, що відділом державної виконавчої служби Казанківського районного управління юстиції в порядку примусового виконання виконавчого листа № 2- 29/2011, виданого 5 квітня 2011 року Казанківським районним судом про стягнення 108 045,60 грн. заборгованості з ОСОБА_3 на користь Банку, 13 червня 2012 року складено акт опису й арешту майна, що належить боржнику.
Вказаним актом накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1, який придбаний у 2008 році відповідачем ОСОБА_3 разом із нею в період шлюбу за сумісні кошти подружжя.
Посилаючись на викладене, позивачка просила виключити житловий будинок з акту опису й арешту.
Рішенням Казанківського районного суду від 2 серпня 2012 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено до неналежних відповідачів.
Разом з тим, з висновком суду про те, що позов пред'явлено до неналежних відповідачів колегія погодися не може.
Так, відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як роз'яснено в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26 грудня 2003 року, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними, відповідно до правил підвідомчості, позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з -під арешту.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Казанківського районного суду від 17 березня 2011 року, яке набрало законної сили, задоволено позов Банку та стягнуто в солідарному порядку на його користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 107 817,87 грн. заборгованості за кредитним договором та 227,82 грн. судових витрат.
12 липня 2011 року відділом державної виконавчої служби Казанківського районного управління юстиції за заявою Банку відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2- 29/2011, виданим 5 квітня 2011 року Казанківським районним судом про стягнення 108 045,60 грн. заборгованості з ОСОБА_3 на користь Банку.
13 червня 2012 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна боржника, яким накладено арешт на спірний житловий будинок, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Казанківського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 2 вересня 2008 року, тобто придбаний ним в період шлюбу з ОСОБА_2, оскільки з 13 вересня 1997 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі.
За такого, звертаючись до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 та Банка, позивачка вірно визначилася із колом відповідачів, а суд помилково вважав, що відповідачі є неналежними.
Разом з тим, позивачка не просила визнати за нею право власності на арештоване майно (його частину), а суд не вправі вийти за межі заявлених нею позовних вимог.
Відповідно до принципу диспозитивності, передбаченого ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За такого, позовні вимоги ОСОБА_2 про звільнення майна з - під арешту заявлені передчасно, в зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.
З врахуванням викладеного та на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, однак з інших підстав.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 2 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про звільнення майна з - під арешту.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: