Справа № 2-8089/11
Провадження № 2/0308/717/2012
16 жовтня 2012 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого -судді Філюк Т.М.
при секретарі Коритнюк А.П.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку,
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що їй на праві власності належить ј частина будинковолодіння, що знаходиться по вул.. Першотравневій, 26 в с.Зміїнець Луцького району. Власником іншої ѕ частин даного будинковолодіння є відповідач ОСОБА_3.
Вказує, що у неї з відповідачем виникають непорозуміння з приводу користування спільною частковою власністю на даний будинок, а тому просить виділити їй в натурі ј частину будинковолодіння, що знаходиться по вул.. Першотравневій, 26 в с.Зміїнець Луцького району.
ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільній частковій власності.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є власником ѕ частин будинковолодіння, що знаходиться по вул.. Першотравневій, 26 в с.Зміїнець Луцького району. У власності ОСОБА_1 перебуває ј частина даного будинку. Вказує, що частка відповідача є незначною та не може бути виділена в натурі, даний будинок є неподільною річчю, спільне користування і володіння будинком неможливе, оскільки вони не можуть досягти згоди з приводу такого користування.
Враховуючи наведене, просить припинити право ОСОБА_1 на ј частку будинковолодіння по вул. Першотравневій, 26 в с.Зміїнець Луцького району, визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частину даного будинковолодіння та стягнути в користь ОСОБА_1 5000 гривень компенсації за частку в майні.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 31 січня 2012 року зустрічний позов позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали первісний позов повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просили його задовольнити. Зустрічний позов не визнали та просили в його задоволенні відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов не визнав та заперечував щодо його задоволення. Зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що первісний позов підставний та підлягає до задоволення, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Судом встановлено, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 31 грудня 2010 року, ОСОБА_1 є власником ј частини будинковолодіння по вул.. Першотравневій, 23 в с.Зміїнець Луцького району ( а.с. 4-5, 8-9).
У власності ОСОБА_3 знаходиться ѕ частин будинковолодіння, що по вул. Першотравневій, 23 в с.Зміїнець Луцького району: Ѕ частина - згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25 листопада 2010 року державним нотаріусом Луцької районної нотаріальної контори, ј частина -на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 20 червня 2010 року ( а.с. ).
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 Цивільного кодексу України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Згідно ч.3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 цього Кодексу, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Пунктом 6 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок»зазначено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Судом встановлено, що сторони не можуть досягти згоди між собою стосовно поділу в натурі житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в с.Зміїнець Луцького району по вул. Першотравневій, 23.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 31 січня 2012 року було призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7165-7166, складеного експертами Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 31.07.2012 року, виходячи з вимог діючих будівельних норм, об'ємно-планувальних конструктивних рішень, запропоновано експертом варіант виділу в натурі ј частини будинковолодіння з відхиленням від ідеальних часток, в результаті чого ідеальна частка ОСОБА_1 становитиме 23 %, грошова компенсація за відхилення від ідеальної долі становить 7384 гривні. Пропонується виділити ОСОБА_1 коридор 1-1 площею 4,6 кв.м., кухню 1-2 площею 9,9 кв.м., кімнату 1-3 площею 16,2 кв.м. та будівлю сараю-гаражу (Б-1), в спільному користуванні залишити вбиральню (Г) та огорожу (1).
Отже, враховуючи право сторін на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та ту обставину, що поділ будинку технічно можливий, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.
Позов ОСОБА_3 про припинення права на частку, визнання за ним права власності на ј частину даного будинковолодіння та стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 5000 гривень компенсації за частку в майні до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Разом з тим, частиною 2 ст. 365 ЦК України передбачено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку в спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ст. 360-7 ч.1 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Як висловив свою позицію Верховний Суд України в своїй постанові в справі за № 6-81цс11 від 16 січня 2012 року, припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Як встановлено судом, що підтверджується дослідженими по справі доказами, ј частина будинковолодіння, що перебуває у власності ОСОБА_1 не є незначною та може бути виділена в натурі. Відповідно до дослідженого судом висновку судової будівельно-технічної експертизи, є можливим спільне користування і володіння майном, з врахуванням запропонованого експертом варіанту поділу, згідно якого частина будинку, яка виділяється ОСОБА_4 має окремий вхід.
Крім того, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що припинення частки ОСОБА_1 у спільній частковій власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, не встановлено цього і судом.
В силу положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
У відповідності до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 є безпідставним та до задоволення не підлягає.
Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 слід стягнути в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.. ст. 317, 319, 321, 356, 358, 364, 365 ЦК України, суд -
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності задовольнити.
Виділити в натурі ОСОБА_1 ј частину будинковолодіння, що знаходиться по вул. Першотравневій, 26 в с.Зміїнець Луцького району, а саме: коридор 1-1 площею 4,6 кв.м., кухню 1-2 площею 9,9 кв.м., кімнату 1-3 площею 16,2 кв.м. та будівлю сараю-гаражу ( Б-1), в спільному користуванні залишити вбиральню (Г) та огорожу (1).
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної долі в сумі 7384 гривні.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Луцького міськрайонного суду ОСОБА_5