Справа № 2-7589/11
Провадження № 2/0308/1030/2012
17 жовтня 2012 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
при секретарі Сидоренко О.В.
за участю відповідача ОСОБА_1
представника АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2
представника виконавчого комітету
Луцької міської ради ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору іпотеки та рішення виконавчого комітету Луцької міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,-
Позивач ОСОБА_4 звернулася в Луцький міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1, акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору іпотеки та рішення виконавчого комітету Луцької міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.
Позов мотивує тим, що 05 травня 1984 року між нею та відповідачем по справі ОСОБА_6 був укладений шлюб. В 1988 році ОСОБА_6 став членом житлово-будівельного кооперативу. Перший внесок в сумі 25 118 грн. був сплачений відповідачем в 1988 році, а залишок погашався рівними частками до 1992 року, оскільки на момент сплати ОСОБА_6 в кооператив усіх пайових внесків за спірне житлове приміщення, вона перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, вважає, що спірна квартира є об'єктом її та ОСОБА_6 спільної сумісної власності подружжя.
На початку жовтня 2011 року їй стало відомо, що 07 серпня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1248-017/ФКВ-08. Того ж дня між ОСОБА_6 та ТОВ «Укрпромбанк»був укладений іпотечний договір відповідно до якого ОСОБА_6 передавав в іпотеку, в якості забезпечення належного виконання договірних зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №1248-017/ФКВ-08, квартиру АДРЕСА_1. Вважає, що вищезазначеним договором іпотеки порушуються її майнові права на частину спірної квартири, оскільки вона є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, як на частку в майні, що перебуває в спільній сумісній власності подружжя. Разом з тим просила суд визнати недійсним договір іпотеки №1248-017/ФКВ-08 від 07 серпня 2008 року укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Укрпромбанк».
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з наведених у позовній заяві мотивів, позивач збільшила свої позовні вимоги, в яких просила суд також визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Луцької міської ради від 10.07.2008 року №453-1, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.07.2008 року, видане на ім'я ОСОБА_6.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги визнали та не заперечували проти їх задоволення. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що спірна квартира дійсно була придбана під час шлюбу. Щодо укладення кредитного та іпотечного договору позивачу стало відомо лише у жовтні 2011 року.
Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк»заперечив проти задоволення позову та пояснив, що як видно з матеріалів справи ОСОБА_6 був членом житлово-будівельного кооперативу, повністю вніс свій пайовий внесок на дану квартиру та набув права власності на квартиру в 2008 році. Сама ж позивач у своїй позовній заяві підтверджує факт розірвання шлюбу з відповідачем у 2003 році. Питання про поділ квартири при розірванні шлюбу позивач не ставила. Так-як поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною сумісною власністю подружжя і якщо кожному з подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Вважає, що квартира відповідача ОСОБА_6 належить йому на праві особистої власності приватної власності подружжя. Жодних доказів про внесення позивачем внесків на рахунок ЖБК нею не було надано. Разом з тим представник ПАТ «Дельта Банк»пояснив, що ОСОБА_4 не є стороною договору, а тому не має права вимагати його недійсним. На його думку, оспорюваний договір іпотеки по формі та змісту відповідає вимогам закону, посвідчений нотаріально, відповідно до чинного законодавства України, та не може бути визнаним недійсним. Просив в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача виконавчого комітету Луцької міської ради заперечив проти задоволення позову, вважає, що рішення виконкому Луцької міської ради від 10.07.2008 року №453-1 прийняте в межах повноважень та чинного законодавства України.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 травня 1984 року між позивачем та відповідачем по справі ОСОБА_6 був укладений шлюб.
З довідки виданої ЖЕК №8 вбачається, що ОСОБА_6 в 1988 році став членом житлово-будівельного кооперативу та вніс перший внесок в сумі 25 118 грн. Залишок погашався рівними частинами до 1992 року, на даний час пайові внески виплачені в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв на момент набуття сторонами права власності на спірну квартиру, передбачено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Враховуючи ту обставину, що пайові внески в ЖБК вносилися ОСОБА_6 під час шлюбу та з спільного сімейного бюджету разом з позивачем, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_3 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6
Відповідно до ч.1 ст. 22 ОСОБА_7 України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
При цьому згідно з частиною 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 10.07.2008 року №453-1 було оформлено право власності на квартиру №121 по вул.Воїнів-Інтернаціоналістів в м. Луцьку за ОСОБА_6.
На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_6 було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №128759.
Аналізуючи вищезазначені норми Закону України «Про власність»та Кодексу про шлюб та сім'ю України суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_4, як на частку в спільному майні подружжя, є підставною та підлягає до задоволення.
Разом з тим, судом встановлено, що 07 серпня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1248-017/ФКВ-08, за яким відповідач ОСОБА_1 отримав в ТОВ «Укрпромбанк»кредит в розмірі 60 000 доларів США.
Того ж дня між ОСОБА_6 та ТОВ «Укрпромбанк»був укладений іпотечний договір відповідно до якого ОСОБА_6 передавав в іпотеку, в якості забезпечення належного виконання договірних зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №1248-017/ФКВ-08, квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до п 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека -вид зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченою іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, частини 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку (заставу) лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників.
Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні кредитної справи, наданої представником ПАТ «Дельта Банк», в її матеріалах відсутні будь-які документи, що подавалися позивачем банку для оформлення оспорюваного договору іпотеки.
На думку суду заява представника відповідача ПАТ «Дельта Банк»про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності, є без підставною та не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.05.2984 року по 21 березня 2001 року, під час якого ними було набуте право спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.При цьому відповідно до ст. 257 ЦК України та ст. 29 ОСОБА_7 України до спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності, тобто три роки.
Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_1 після розірвання шлюбу ОСОБА_4 продовжувала проживати в спірному жилому приміщенні, відповідач ОСОБА_6 жодним чином не порушував її прав, не ставив питання про її виселення, а відтак її законні права жодним чином не порушувалися.
Доказом тієї обставини, що ОСОБА_4 продовжувала проживати в квартирі після розірвання шлюбу, є відмітка в її паспорті про реєстрацію місця проживання, з якої чітко вбачається, що вона зареєстрована за вищезазначеною адресою.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Що стосується оспорюваного договору іпотеки, то позивач не була його стороною, з матеріалів кредитної справи вбачається, що остання жодної згоди на укладення договору не давала та не повідомлялася банком про існування такого правочину. Тому на думку суду та обставина, що позивач дізналася про існування договору іпотеки лише в жовтні 2011 року , відповідають дійсності.
Крім того відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк»не надав суду доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачу ОСОБА_4 було відомо про існування договору іпотеки до жовтня 2011 року.
На думку суду в частині задоволення позовних вимог, що стосуються визнання незаконним та скасування рішення виконкому Луцької міської ради від 10.07.2008 року №453-1, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.07.2008 року виданого на ім'я ОСОБА_6, - слід відмовити, оскільки вказане рішення прийняте у відповідності з чинним законодавством, свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_6, жодним чином не порушує право позивача. Вказані рішення та свідоцтво про право власності винесені та видані у відповідності з вимогами чинного законодавства і жодним чином не порушують прав позивача.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 28 ОСОБА_7, ст.ст. ч.3 ст.215, 575, 578 ЦК України, ст.ст. 5,6 Закону України «Про іпотеку», суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати квартиру АДРЕСА_5 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5, як на частку майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя.
Визнати недійсним договір іпотеки № 1248-017 /фкв-08 від 07 серпня 2008року, укладений між ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі №3983/125.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради та свідоцтва про право власності на квартиру відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 та акціонерного товариства «Дельта Банк»в користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в сумі 1700грн. (одна тисяча сімсот гривень), по 850 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта