Справа № 1801/2949/12
Номер провадження 2/1801/633/12
16 жовтня 2012 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Терещенко О. І.,
при секретарі Терещенко О. В.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Білопільського РС УДМС України в Сумській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,
19 вересня 2012 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 в якому з 09 серпня 2011 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2, який є онуком позивачки. Посилаючись на те, що відповідач з часу реєстрації, а саме: з 09 серпня 2011 року не проживав в її будинку жодного дня, а постійно проживає в АДРЕСА_2 У добровільному порядку останній знятися з реєстрації відмовляється, а його реєстрація та проживання у будинку порушує її права, як власника житла, користуватись, володіти та розпоряджатись своєю власністю, а також позбавляє можливості оформити субсидію на оплату комунальних послуг. Тому позивачка звернулася з даним позовом до суду.
У судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з'явилися, представник позивачки направила суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги про визнання особи таким, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації підтримала. В частині стягнення судових витрат з відповідача відмовилася. Проти постановлення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином були сповіщений про день, час і місце розгляду справи.
Належним чином повідомлений представник Білопільського РС УДМС України в Сумській області у судове засідання теж не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі доказами у заочному провадженні та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та свідоцтвом про право власності (а.с.7-8).
З 09 серпня 2011 року за вище вказаною адресою було зареєстровано ОСОБА_2, що підтверджується копією з будинкової книги (а.с.6).
Згідно довідки депутата по виборчому округу № 10 ОСОБА_4 від 12 вересня 2012 року ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає у власному будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_2, який зареєстрований за даною адресою, більше року не проживає, а постійно мешкає в с. АДРЕСА_2 (а.с.10).
Добровільно відповідач ОСОБА_2 знятися з реєстраційного обліку не бажає. У будинку він не проживає більше року, не несе витрати по його утриманню, особистих речей у будинку ОСОБА_2 немає.
Реєстрація у будинку відповідача ОСОБА_2 порушує права позивачки, як власника житла, користуватись, володіти та розпоряджатись своєю власністю та позбавляє її можливості оформити субсидію, у зв'язку з чим вона вимушена платити додаткові кошти на утримання будинку.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).
У відповідності до ст.ст. 319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення будь-яких порушень права власності, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Стаття 150 Житлового кодексу України передбачає, що громадяни, які мають в приватній власності житловий будинок, використовують його для особистого помешкання та помешкання членів своєї сім»ї.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
У відповідності з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Таким чином відповідач ОСОБА_2 не є членами сім'ї позивачки, та не будучи власником та наймачем житлового будинку, який належить по праву власності позивачці, не проживає в будинку з серпня 2011 року, але зареєстрований в ньому, чим позбавив позивачку права розпоряджатися належним їй будинком.
Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України, якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач без поважних причин не проживає у спірному будинку більше року, а тому відповідно до вимог ст. 71 ЖК України ОСОБА_2 необхідно визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 знятись з реєстраційного обліку з будинку АДРЕСА_1 протягом десяти днів з дня набрання чинності рішенням суду. У випадку не зняття його з реєстрації, зобов'язати Білопільський РС УДМС України в Сумській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку.
Від стягнення судових витрат з відповідачів позивачка відмовилась.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 71,72, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 317, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 60, 88, 209, 213, 215, 224-228 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1
Зобов'язати ОСОБА_2 знятись з реєстраційного обліку з будинку АДРЕСА_1 протягом десяти з дня набрання рішенням суду законної сили.
У випадку не зняття з реєстраційного обліку на протязі зазначеного строку ОСОБА_2 зобов'язати Білопільський РС УДМС України в Сумській області зняти його з реєстраційного обліку з будинку АДРЕСА_1.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачами до Білопільського районного суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачкою до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя