Справа № 1801/1938/12
Номер провадження 2/1801/344/12
іменем України
11 липня 2012 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді -Терещенко О.І.,
з участю секретаря -Терещенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Білопільська районна державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та повернення у власність 1/3 частки квартири,
22 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому зазначає, що йому, його матері ОСОБА_3 та бабі ОСОБА_5 на праві власності належала квартира №22, розташована по вул. 1 Травня, 10 у м. Білопілля. 30 липня 2004 року, тобто коли йому було лише 14 років, вказану квартиру за згодою його матері та батька було продано ОСОБА_2
Посилаючись на те, що чинне на той час законодавство не передбачало обов'язкової згоди органу опіки та піклування на вчинення неповнолітньою особою правочинів щодо відчуження нерухомого майна, а вимагало лише згоду батьків, чим порушено його право власності, просить визнати договір купівлі-продажу від 30 липня 2004 року в частині продажу 1/3 частини вказаної вище квартири недійсним і повернути йому у власність 1/3 частину квартири.
У судовому засіданні ОСОБА_1, його представник ОСОБА_6 позов підтримали у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала повністю, просила у його задоволенні відмовити.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог теж просили відмовити.
Третя особа ОСОБА_4 позовну заяву ОСОБА_1 підтримав повністю.
Представник Білопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі нотаріуса (а. с. 41).
Заслухавши позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_6, відповідачку ОСОБА_2, відповідачку ОСОБА_3, її представника ОСОБА_7, 3-тю особу ОСОБА_4, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 народився 09 травня 1990 року, у свідоцтві про його народження батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с.6).
ОСОБА_5 на праві приватної власності належало 34% квартири №22, розташованої по вул. 1 Травня, 10 у м. Білопілля, а ОСОБА_8 і ОСОБА_1 -по 33% кожному, що підтверджується свідоцтвом про право власності (а.с.9).
30 липня 2004 року ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_1 за згодою батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_8 продали ОСОБА_2 квартиру №22, розташовану по вул. 1 Травня, 10 у м. Білопілля, що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с.7).
Сторонами у справі не оспорюється факт надання згоди на продаж квартири матір'ю та батьком позивача.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 32 ЦК України у редакції, яка діяла на час вчинення спірного правочину, на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Частинами 2 та 3 статті 177 Сімейного кодексу України в редакції, які діяли на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, передбачалося, що при вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків.
Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу квартири від 30 липня 2004 року було укладено відповідно до вимог чинного на той час законодавства.
Доводи позивача про те, що спірним договором порушено його право власності, оскільки в 2005 році до Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України були внесені зміни, відповідно до яких на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо нерухомого майна повинен бути, крім письмової нотаріально посвідченої згоди батьків, ще й дозвіл органу опіки та піклування, є необґрунтованими, оскільки у відповідності з ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
В судовому засіданнія батько позивача ОСОБА_4 зазначив, що згоду на продаж квартири він дійсно давав, а лише за умови, що у новій квартирі, яку ОСОБА_3 збиралася придбати, сину буде належати частка. Але така умова у договорі купівлі-продажу оговорена не була. Даний договір ОСОБА_4 був підписаний. Крім того, відповідно до вимог ст.177 Сімейного кодексу він мав право оспорити даний договір, але цим правом не скористався.
Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надав суду доказів про те, що договір купівлі-продажу квартири від 30 липня 2004 року було укладено з порушенням чинного на той час законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 32, 203, 215 ЦК України, ст.177 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 10, 57, 58, 60, 64, 88, 89, 209, 213, 215 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Білопільська районна державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та повернення у власність 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя