Справа № 1801/2128/12
(вступна і резолютивна частина)
18 вересня 2012 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді Терещенко О. І.,
при секретарі Терещенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі про визнання дій неправомірними, зобов'язання зарахувати період роботи у колгоспі у 1948-1952 роках у стаж роботи та здійснити перерахунок пенсії,
Враховуючи складність справи та зважаючи, що для викладення доводів та обґрунтувань постанови суду потребується значний час, суд вирішив оголосити вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови буде виготовлений 20 вересня 2012 року.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 8, 9, 12, 71, 158-163 КАС України, суд
ОСОБА_1 у задоволенні позову до управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання зарахувати період роботи у колгоспі у 1948-1952 роках у стаж роботи та здійснити перерахунок пенсії відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається в тому ж порядку протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Суддя
Справа № 1801/2128/12
(повний текст постанови)
18 вересня 2012 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді Терещенко О. І.,
при секретарі Терещенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі про визнання дій неправомірними, зобов'язання зарахувати період роботи у колгоспі у 1948-1952 роках у стаж роботи та здійснити перерахунок пенсії,
18 червня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до управління ПФУ в Білопільському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Білопільському районі та отримує пенсію за віком. Проте відповідач не зарахував йому в стаж для нарахування пенсії час роботи в колгоспі ім. Чкалова с. Мороча Білопільського району за період з 1948 по 1952 рік, мотивуючу свою відмову тим, що відсутні архівні відомості про прийняття його в члени колгоспу, а тому йому було відмовлено у підвищенні пенсії за стажем роботи. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача - управління ПФУ в Білопільському районі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували в повному обсязі.
Заслухавши позивача, представників відповідача, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за №121\2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.
Пунктом 57 розділу 4 ОСОБА_6 інструкції внутрішнього розпорядку в с/г артілях від 08.04.1930 року передбачено слідуюче: діти віком до 12 років зовсім не включаються в план для користування їх робочої сили в артільному господарстві. Привчання дітей до освоїння процесів праці провадити методою трудового виховування вдитячих та шкільних закладах.
Згідно з п.7 розділу 5 Статуту сільсько-господарської артілі від 4 липня 1930 року у члени артілі можуть вступити всі трудящі, що дійшли 16 років.
Відповідно до п.7 розділу 5 ОСОБА_6 статуту сільськогосподарської артілі, затвердженого РНР СРСР і ЦК ВКП (б) 17 лютого 1935 року прийом у члени артілі проводився загальними зборами членів артілі, яке затверджує внесені правлінням списки нових членів. У члени артілі можуть вступити всі трудящі, як жінки, так і чоловіки, які досягли 16-ти річного віку.
Відповідно до ст. 135 Кодексу законів про працю УРСР 1940 року заборонялося приймати на роботу осіб, молодших за 16 років. Відповідно до примітки до ст.135 цього кодексу у виняткових випадках інспектори мали право на підставі спеціальної інструкці, виданої Народним комісаріатом праці за погодженням з Радою професійних спілок України, давати дозволи на вступання на роботу малолітніх, не молодших 14 років.
Згідно наказу № 683 Народного комісару освіти УРСР від 24 травня 1944 року "Про заходи до поліпшення роботи комсомолу в школі" з метою успішної реалізації рішень ХІІ пленуму ЦК ВЛКСМ, скерованих на поліпшення роботи комсомолу в школі, наказано в час літньої перерви організовувати учнів для участі в сільськогосподарських роботах - колгоспах, радгоспах.
Відповідно до п.1 ст. 15 Закону СРСР "Про пенсії і допомогу членам колгоспів" від 15 липня 1964 року до стажу роботи при призначенні пенсій зараховується робота в якості члена колоспу.
Згідно до ОСОБА_6 колгоспу, затвердженого постановою ЦК КПРС, Кабміну СРСР від 28.11.1969 року N 91 членами колгоспу можуть бути грамадяни, які досягли 16-річного віку і виявили бажання своєю працею приймать участь у громадському господарстві колгоспу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом другої групи інвалідності по загальному захворюванню (а.с.4).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Білопільському районі та отримує пенсію за віком.
Згідно з документами пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 складає 44 роки 04 місяці 10 днів (а.с.17-19, 40-51).
Заробітна плата для розрахунку пенсії ОСОБА_1 взята за 60 місяців з 01 серпня 1985 року по 31 липня 1990 року.
У зв'язку з відсутністю відомостей щодо членства ОСОБА_1 в колгоспі період його роботи в малолітньому віці (1949, 1950 роки) зараховано за фактично відпрацьований час.
Період роботи за 1953 - 1954 роки, тобто після досягнення ОСОБА_1 14-річного віку, йому зараховано календарно за весь рік у виключному порядку.
Відповідно до довідки КСП "Гуринівське" Білопільського району за 1999 рік ОСОБА_1 дійсно працював у колгоспі ім. Чкалова у період часу з 1949 року по 31 грудня 1958 року і відпрацював трудодні: у 1949 році - 38 трудоднів, у 1952 році - 30 трудоднів. У 1950-1951 роках жодного трудодня ним не відпрацьовано (а.с.40).
У судовому засіданні сам позивач зазначив, що у 1948-1952 роках він навчався у школі. Влітку 1948 року до його матері, яка працювала у колгоспі, звернувся бригадир і попросив, щоб він, тобто ОСОБА_1, допоміг водити коня по полю, на що мати дала згоду і сказала, що хай допомагає. У 1949-1952 роках він теж навчався у школі, а працював у колгоспі лише під час літніх канікул з іншими дітьми. ОСОБА_1 збирав жуків, водив коня по полю, тобто виконував посильну за віком роботу.
Таким чином, сам позивач підтвердив, що він був учнем школи, а не членом колгоспу, працюав лише під час шкільких канікул, тобто його праця носила епізодичний характер.
Також позивач суду зазначив, що у 1948 році працював у колгоспі "Перемога" с. Мороча, а просить йому зарахувати стаж роботи у цьому році як члена колгоспу ім. Чкалова. Хоча сам підтвердив, що у колгоспі ім. Чкалова він почав працювати з 1949 року.
ОСОБА_1 ставить питання про зарахування йому стажу роботи як колгоспника, починаючи з 1948 року. Але в цей період йому було лише 9 років і на думку суду він ніяким чином не міг бути прийнятий у члени колгоспу з цього часу.
Крім того, документи про його роботу у 1949 році, у 1952 році маються. Також зберіглися документи по колгоспу ім. Чкалова с.Мороча, починаючи з 1949 року. Але відомостей про прийняття ОСОБА_1 у члени колгоспу не має, що дає підстави суду зробити висновок, що у члени колгоспу він не приймався, бо навчався у школі.
ОСОБА_1 суду зазначив, що період його роботи у колгоспі як його члена можуть підтвердити свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_7, ОСОБА_8
Але у випадку ОСОБА_1 стаж роботи не може встановлюватися показами свідків, бо це суперечить п. 17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, так як маються архівні дані про зазначений період (а.с.31, 40, 114, 115).
Таким чином, встановлювати стаж роботи відповідно до показів двох свідків можливо лише у випадку відсутності документів і неможливості їх отримати. А у випадку з ОСОБА_1, як вже зазначалося вище, документи про його роботу з 1949 року маються, але дані про те, що він був прийнятий у члени колгоспу і працював у 1948-1952 роках як повноправний член колгоспу відсутні.
Крім того, свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона працювала на фермі, ОСОБА_1 спільно з нею на фермі не працював.
Стаж роботи для нарахування пенсії ОСОБА_5 управлінням Пенсійного фонду України в Білопільському районі зарахований, починаючи з 1949 року.
Свідок ОСОБА_4 показав суду, що з 1941 року працював у колгоспі. ОСОБА_1 теж працював. Але точно сказати суду він не може, з якого саме часу останній працював у колгоспі.
Також ОСОБА_1 суду зазначав, що спільно з ним працювали ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Але ОСОБА_8 лише з 1949 року стаж зарахований, а ОСОБА_7 - з 1953 року (а.с.116-126).
Таким чином, відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 1992 року, починаючи з 1930 року, членами колгоспу могли стати усі трудящі, які досягли 16-річного віку. У деяких випадках членами колгоспу могли бути громадяни, які досягли 14-річного віку. Працюючим в колгоспі вважалися неповнолітні діти, котрі особисто перебували в трудових відносинах з колгоспом, а не епізодично допомагали батькам. Такі особи мали бути зараховані до членів колгоспу з виконанням постійних обов'язків або отримували наряди на виконання певної роботи, їм особисто нараховувалися трудодні. До стажу роботи, який давав право на пенсію, зараховувалася будь-яка робота в громадському господарстві колгоспу саме як члена колгоспу, незалежно від характеру і тривалості роботи та довгочасності перерв. Тобто безумовною ознакою для зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію, роботи в громадському госполдарстві колгоспу є статус члена колгоспу.
Відповідач суду довів, що ОСОБА_1 членом колгоспу ім.Чкалова у 1948-1952 роках не був, а тому підстав для зараховування йому цього періоду часу до стажу роботи у колгоспі та здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з збільшенням трудового стажу не має.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 необхідно у задоволенні позову відмовити за необгрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 8, 9, 12, 71, 158-163 КАС України, суд
ОСОБА_1 у задоволенні позову до управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання зарахувати період роботи у колгоспі у 1948-1952 роках у стаж роботи та здійснити перерахунок пенсії відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається в тому ж порядку протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Суддя