Справа № 1505/5580/2012
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
26 липня 2012 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої судді Чебан Н.В.
при секретарі:ОСОБА_1
за участю адвоката: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на житловий будинок, -
ОСОБА_5 звернувшись 22 червня 2012 року до суду з позовом до ОСОБА_4, Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області вказала, що 8 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку №2-а по вулиці Паризької Комуни в с. Випасне в Білгород-Дністровському районі Одеської області, у відповідності до якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купила вищевказаний житловий будинок. Посилаючись на ухиляння ОСОБА_4 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, позивачка на підставі ст.220 ЦК України просить визнати договір купівлі-продажу житлового будинку №2-а по вулиці Паризької Комуни в с. Випасне в Білгород-Дністровському районі Одеської області дійсним та визнати за нею право власності на житловий будинок.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_5 свої вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити.
Адвокат ОСОБА_2, який діє в інтересах позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на ст.220 ЦК України.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання з'явилася, заперечувала проти задоволення позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про слухання справи за його відсутністю, просив винести законне і обгрунтоване рішення.(а.с.31)
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 8 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений в простій письмовій формі договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно з яким відповідач продав належний йому на праві власності житловий будинок №2-а по вулиці Паризької Комуни в с. Випасне в Білгород-Дністровському районі Одеської області за 67 209, 00 грн., які відповідач отримав від позивача в повному обсязі у день підписання вищевказаного договору.
Проте, ОСОБА_4 фактично передавши позивачу спірне майно, свої зобов'язання щодо здійснення дій по нотаріальному посвідченню та реєстрації договору до цього часу не виконує, посилаючись на те, що вищевказане майно коштує більше, ніж вона отримала за договором.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормою ч.2 ст.220 ЦК України передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання умов договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Однак слід зазначити, що згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Тобто, з державною реєстрацією правочину в розумінні ст. 210 ЦК України відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України закон пов'язує визначення моменту укладення договору, а відтак і набуття сторонами прав і обов'язків за договором житла.
Так, п.п. 5,6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, передбачено, що державній реєстрації підлягають договори купівлі-продажу, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Відповідно до ст. 220 ЦК України в разі недоодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Таким чином, закон надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.
Проте, правила ст. 220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюється на договори купівлі-продажу, предметом яких є земельна ділянка, єдиний майновий комплекс, житловий будинок (квартира) або інше нерухоме, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину, нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Це пов'язано із тим, що момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо він за вимогами закону підлягає такій реєстрації, не є вчиненим і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.
У зв'язку з цим, не будучи укладеним, договір не може бути визнаний судом дійсним на підставі ст. 220 ЦК України. За таких обставин вбачається, що договір купівлі-продажу спірного житлового будинку оформлений та підписаний сторонами 8 грудня 2009 року у простій письмовій формі в силу положень ст.ст. 640, 657 ЦК України не є вчиненим, тому не може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, а відповідно відсутні й правові підстави для визнання права власності на нерухоме майно, що є предметом вказаного правочину.
Враховуючи вищезазначене, сукупність зібраних та досліджених судом доказів свідчить про те, що в установленому законом порядку договір купівлі-продажу житлового будинку №2-а по вулиці Паризької Комуни в с. Випасне в Білгород-Дністровському районі Одеської області між сторонами по справі не укладався, а з зазначених позивачем доводів правові підстави для визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем відсутні.
На підставі викладеного, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10,60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на житловий будинок-відмовити.
Рішення суду набирає законної сили через десять днів з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.В.Чебан