Справа № 1505/3004/2012
Ухвала
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
про відмову в забезпеченні позову
27 червня 2012 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого -одноособово судді Боярського О.О.,
при секретарі -Рачицькій І.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача та заборонити йому виїзд за межі України.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази та заслухавши думку сторін, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд встановив, що 24 серпня 2010 року між позивачем і ОСОБА_2 був укладений усний договір позики, згідно якого позивач позичив йому вісім тисяч доларів США, згідно довідки Імексбанку № 34 від 16 березня 2012 р. у гривнях це ставить 63520 гривень (8000 х 798,40 = 63520), згідно договору повернути гроші відповідач по справі повинен був в квітні місяці 2011 року.
21 жовтня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений другий договір позики, згідно якого позивач позичив йому дві тисячі п'ятсот доларів США, згідно довідки Імексбанку № 34 від 16 березня 2012 року у гривнях це ставить 19960 гривень (2500 х 798,40 = 19960), згідно договору повернути гроші відповідач по справі повинен був в березні місяці 2011 року. Всього відповідач отримав згідно розписок 83480 грн.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються … місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Крім того, як вбачається з положень ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження»для того, щоб державний виконавець мав змогу накласти арешт на майно боржника, йому необхідно надати чітку інформацію про те на яке саме майно необхідно накласти арешт.
Отже, в силу положень ст.ст. 18, 57 ЗУ «Про виконавче провадження», позивач у своїй заяві повинен був чітко визначити на яке саме майно необхідно накласти арешт, оскільки це є необхідним для того, щоб ухвала про накладення арешту могла бути виконана на практиці.
Однак, позивач не зазначив на яке саме майно необхідно накласти арешт, з чого воно складається та де воно знаходиться.
За таких обставин, якщо суд забезпечить позов шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно відповідача, то це може призвести до складнощів при виконанні такої ухвали суду, оскільки є незрозумілим в якому порядку і яким способом можливо виконати таку ухвалу.
Таким чином, дана вимога не підлягає задоволенню.
Щодо вимог про обмеження відповідача у праві виїзду закордон -суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим кодексом заходи забезпечення позову.
Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України.
Серед видів забезпечення, ст. 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені законом «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Стаття 6 цього закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Таким чином, ураховуючи, що в ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст.151-153 ЦПК, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з порушенням у суді цивільної справи, слід дійти висновку про те, що дана вимога задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя: