Справа № 2-3421/11
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
15 серпня 2012 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого -одноособово судді Матяш Т.Л.,
при секретарі -Колєвій В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Імені 28 червня»про стягнення заробітної плати, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ «Імені 28 червня»про стягнення заробітної плати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він тривалий час працював у відповідача, однак йому не було виплачено заробітну плату з 01.01.2007 року по теперішній час у зв'язку з чим він був змушений звернутись до суду.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 15.08.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині повернення трудової книжки залишені без розгляду у зв'язку з заявою позивача.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в матеріалах справи є її заява, відповідно до якої просить справу розглянути у її відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, причина неявки суду не відома.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до відповідача з 28 листопада 1994 року (Наказ № 83-к від 29.11.1994 року, п. 3), що підтверджується архівною довідкою № К-816 від 13.10.2011 року та іншими матеріалами справи.
У своєму позові ОСОБА_1 вказує, що починаючі з 2007 року по теперішній час йому не виплачувалась заробітна плата, на вимоги повідомити причини не виплати обґрунтовані відповіді позивач не отримував. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь середню заробітну плату за період з 01.01.2007 року по теперішній час.
Суд не може погодитись з вищевказаними вимогами позивача у повному обсязі у зв'язку з наступним.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Факт того, що відповідач не виплачував ОСОБА_1 заробітну плату підтверджується Відповіддю Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури від 08.03.2010 року № 94ж-10, відповідно до якої прокуратура повідомляє, що звернення позивача з приводу невиплати заробітної плати керівництвом ВАТ ім. 28 червня розглянуто, за даним фактом прокуратурою порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 175 КК України.
Однак, в порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України, позивач не надав до суду доказів про те, що він дійсно працював у відповідача та не отримував заробітну плату за період з 01.01.2007 року по 03.06.2011 року (дата звернення до суду). В матеріалах справи є докази про те, що позивач працював та не отримував заробітну плату лише за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, що підтверджується Відповіддю УПФ України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області від 27.07.2012 року № 5718/07.
Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати підлягають частковому задоволенню, а саме: за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, оскільки позовні вимоги за інший період позивач не довів.
Крім того, згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У своєму позові ОСОБА_1 вказує, що відповідач своїми неправомірними діями завдав йому моральну шкоду, яку він оцінює в 5 000 грн.
Суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки він є інвалідом І-ї групи, що підтверджується відповідною довідкою та посвідченням (а.с. 4) і тому невиплата зарплати призводить до суттєвої втрати його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що дає йому право на відшкодування моральної шкоди відповідно ст. 237-1 КЗпП України.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 115-117, 237-1 КЗпП України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ВАТ «Імені 28 червня»про стягнення заробітної плати -задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ «Імені 28 червня»на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.
Стягнути з ВАТ «Імені 28 червня»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень).
В іншій частині у позові -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя: