Справа № 2-95/11
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
01 жовтня 2012 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого -одноособово судді Боярського О.О.,
при секретарі -Рачицькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, просить суд:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини житлового будинку № 32, по вул. Дністровській, в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, а іншу 1/4 частину визнати на праві власності за ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини земельної ділянки площею 0,2500 га, що розташована по вул. Дністровській, 12, в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області та надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 937132, виданого 22 травня 2007 року Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_2, а іншу 1/4 частину зазначеної земельної ділянки - залишити у власності ОСОБА_2.
Позивач в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи є її заява, відповідно до якої просить справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, причина неявки сулу не відома.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся. В матеріалах справи є його заява про перенесення судового засідання у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні, однак він не надав суду жодних доказів цього, тобто не довів поважність своєї неявки. Суд визнає неявку представника третьої особи неповажною.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що з 10 травня 2003 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2.
Від шлюбу сторони по справі мають двох дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-БП № 080503 від 19.11.2003 р., актовий запис за № 43, і сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЖД № 041744 від 05.07.2006р., актовий запис за № 303.
30 жовтня 2008 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-ЖД № 067904, актовий запис за №229.
Діти залишилися проживати разом з позивачем.
За час перебування у шлюбі 18 лютого 2006 року сторони на спільно нажиті кошти придбали у ОСОБА_6 незавершений будівництвом 59 % готовності житловий будинок № 32, по вул. Дністровській, в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області.
Рішенням Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 31 березня 2006 року було визнано дійсним укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна та визнано право власності за ОСОБА_2.
22 травня 2007 року на підставі рішення Шабівської сільської ради від 20 квітня 2007 року за № 225-V на ім'я ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Дністровській, 32, в с. Шабо, тобто зазначений державний акт було видано на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний житловий будинок.
Після придбання у власність незавершеного будівництвом зазначеного житлового будинку позивач та відповідач стали добудовувати його.
Враховуючи те, що зазначене нерухоме майно було придбане сторонами під час шлюбу, то воно є їх спільно набутим майном у період шлюбу, тобто спільною сумісною власністю подружжя, як це передбачено положеннями ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України.
Однак ще за час шлюбу ОСОБА_2, не отримавши від позивача дозволу на відчуження їх спільно нажитого нерухомого майна, уклав фіктивну угоду зі своєю сестрою ОСОБА_7, оформивши цю фіктивну угоду договором у простій письмовій формі від 04.09.2006 р., який рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.12.2006 р. у справі № 2-581/2006 було визнано дійсним та визнано право власності на це нерухоме майно за ОСОБА_7
Проте на час ухвалення зазначеного рішення суду від 08.12.2006 р. фактичними власниками зазначеного нерухомого майна залишались позивач та відповідач ОСОБА_2 Підтвердженням цьому є те, що незважаючи на те, що рішенням суду від 08.12.2006 р. право власності було визнано за ОСОБА_7, остання не стала здійснювати на себе його державну реєстрацію, а ОСОБА_2 уже наступного року, а саме: 22 травня 2007 року на підставі рішення Шабівської сільської ради від 20 квітня 2007 року за № 225-V отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться спірне нерухоме майно.
Позивач у своїй позовній заяві вказує, що такі дії з фіктивного продажу будинку своїй сестрі ОСОБА_7 відповідач застосував з тих міркувань, щоб в подальшому уже реально продати цей будинок іншій особі, що в дійсності і сталось.
Так, 22 травня 2007 року, тобто в день отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний будинок, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали у простій письмовій формі з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу зазначених земельної ділянки та житлового будинку готовністю 59%. Необхідно зазначити, що дані про процент готовності будинку були занадто застарілі, оскільки після придбання сторонами незавершеного будівництвом 59% готовності житлового будинку вони здійснили в ньому значні будівельні роботи.
Після цього рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2007 року у справі № 2-4258/07 було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 та визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 22.05.2007 року між ОСОБА_3 ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_3 купив у ОСОБА_7 незакінчений будівництвом житловий будинок літ. „А", готовністю 59% з нежитловою прибудовою літ. „А1", що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га по вул. Дністровській, 32, в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, та ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована по вул. Дністровській, 32, в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області та надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 937132, виданого Шабівською сільською радою 22.05.2007 р. та визнано за ОСОБА_3 право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок літ. „А", готовністю 59% з нежитловою прибудовою літ. „А1", що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га по вул. Дністровській, 32, в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, та земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована по вул. Дністровській, 32, в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області та надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 937132, виданого Шабівською сільською радою 22.05.2007 р.
КП „Білгород-Дністровське БІТ' було здійснено державну реєстрацію зазначеного житлового будинку на ім'я ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.11.2007 р. № 16713900.
Однак ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2008 року було задоволено апеляційну скаргу позивача та скасовано зазначене рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2007 року, а справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено, що незавершений будівництвом житловий будинок є спільним майном подружжя позивача і ОСОБА_2, яке він без згоди позивача продав ОСОБА_7 на підставі укладеного у простій письмовій формі договору купівлі-продажу від 04.09.2006 р., який в свою чергу було визнано дійсним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.12.2006 р. та визнано право власності на це майно.
Також на підставі апеляційної скарги позивача ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.02.2008 р. було скасовано рішення суду від 08.12.2006 р., а справу було повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції, яким за результатами нового розгляду рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2008 року у справі № 2-3700/08 було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання дійсним зазначеного договору купівлі-продажу та визнання за нею права власності на зазначене нерухоме майно.
Таким чином, були скасовані судові рішення, тобто правовстановлюючі документи, на підставі яких ОСОБА_3 став власником зазначеного житлового будинку, який є спільним майном подружжя позивача та відповідача, оскільки вони його придбали під час шлюбу, але ОСОБА_2 розпорядився ним на користь ОСОБА_3 без згоди позивача, про що зазначено у вищевказаних ухвалах Апеляційного суду Одеської області, якими були скасовані незаконні рішення суду першої інстанції.
Таким чином, зазначеними судовими рішеннями поновлено право спільної сумісної власності сторін на зазначене нерухоме майно та відповідно припинено таке право ОСОБА_3
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що враховуючи те, що її колишній чоловік - відповідач ОСОБА_2 не піклувався про матеріальне забезпечення сім'ї, витрачав спільне майно на шкоду інтересам сім'ї, а також враховуючи те, що неповнолітні (малолітні) діти залишилась проживати разом з нею, їм необхідно забезпечувати достатній матеріальний достаток, а їх батько як за час шлюбу так і після розірвання шлюбу фактично самоусунувся в забезпеченні їх матеріального становища, розмір аліментів на дітей є вкрай недостатнім для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, не несе додаткових затрат по їх забезпеченню, тому позивач вважає, що ці обставини мають істотне значення і є всі підстави при вирішенні спору про визнання права власності на зазначену частину житлового будинку відступити від принципу рівності та визнати за позивачем право власності на 3/4 частини зазначеного житлового будинку, а іншу 1/4 частину житлового будинку визнати на праві власності за ОСОБА_2
Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не піклувався про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
А згідно з ч. 3 ст. 70 СК України частка майна чоловіка, жінки може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умов, що розмір одержуваних ними аліментів недостатній для забезпечення їх фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - є обґрунтованим, доведеним і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст.60-63, 68-70 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.120 ЗК України, ст. ст. 1, 10, 11, 15, 60, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини житлового будинку № 32, по вул. Дністровській, в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, а іншу 1/4 частину визнати на праві власності за ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини земельної ділянки площею 0,2500 га, що розташована по вул. Дністровській, 12, в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області та надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 937132, виданого 22 травня 2007 року Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_2, а іншу 1/4 частину зазначеної земельної ділянки - залишити у власності ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя