Справа № 2-а-3918/11
ПОСТАНоВА
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
24 жовтня 2012 року м. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління праці, соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації, Командування Південооперативного округу озброєних сил України про стягнення соціальної виплати,
19 грудня 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідачів про встановлення акту незаконного зникнення документів із особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язання визнати її статус члена родини загишувшего ветерана війни на момент підписання референдуму про незалежність України та нарахувати пенсію з моменту звернення, а саме з 28 січня 2003 року; зобов'язання провести перерахунок та виплати позивачці всі соціальні виплати з моменту смерті ОСОБА_2, тобто з 19 січня 1996; зобов'язання стягнути належну їй пенсію з січня 2007 року, посилаючись на те що її покійний чоловік ОСОБА_2 був направлений до м. Припядь, де з 25.05.1986 року по 20.06.1986 року він приймав участь в роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС в радіоактивній зоні, отримавши при цьому дозу опромінення 25 рентген.
Згідно уточненого адміністративного позову позивачка просить також стягнути з відповідачів солідарно на її користь моральну шкоду в розмірі 75 000 грн.
Розгляд справи здійснювався суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, що відповідає положенням ч. 4 ст. 183 -2 КАС України.
Суд перевіривши матеріали справи, враховуючи обґрунтування позову, заперечення відповідача приходить до наступного.
Відповідно до положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1, щодо встановлення факту незаконного зникнення документів із особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_2, оскільки встановлення факту КАС України не передбачено.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
ОСОБА_1 на підставі витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.06.2007 року №483, якою захворювання і причина смерті її чоловіка пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС, з 10.12.2007 року призначена пенсія в разі втрати годувальника згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деякий інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ в розмірі 40% відповідних сум грошового забезпечення померлого чоловіка. /а.с. 6, 7, 11/
Згідно ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деякий інших осіб» від 09.04.1992 року №2262, Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , яка визначається в порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
На багаторазові звернення позивача, Головним управлінням повідомлялось, що позивачка має право на призначення пенсії в разі втрати годувальника згідно ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року та було запропоновано для призначення доцільності переходу на даний вид пенсії звернутися до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі Одеської області. У разі призначення зазначеної пенсії, позивачу необхідно надати до головного управління або до управління Пенсійного фонду в м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі Одеської області заяву про припинення виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деякий інших осіб».
Проте, згідно даних Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, станом на 22.08.2012 року ОСОБА_1 не надавала зави до головного управління або до управління Пенсійного фонду в м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі Одеської області про призначення їй пенсії в разі втрати годувальника згідно ст. 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись, 7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163, 183-2, абз.2 ч.1 ст.256 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління праці, соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації, Командування Південооперативного округу озброєних сил України про стягнення соціальної виплати -відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.