Справа №2515/8481/2012
Провадження №2/2515/1274/2012
Рішення
Іменем України
01 жовтня 2012 року м. Чернігів
в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.
при секретарі Чвірова О. О.
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Встановив:
25.06.2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів від 22.08.2009 року в розмірі 1 225 029 грн. 20 коп, на предмет іпотеки: чотирикімнатну квартиру загальною площею 82,7 кв.м., житловою площею 54,2 кв.м., розташовану за адресою м.Чернігів вул..1-ї ОСОБА_6, 39 кв. 26, яка належить на праві власності ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 13 квітня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за № 919, шляхом надання ОСОБА_4 права від її імені продати вищезазначений предмет іпотеки, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також з наданням ОСОБА_4 всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації 353 757 грн.; виселення відповідача із вказаної квартири, без надання іншого житлового приміщення; зобов'язання відповідача протягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили передати в управління ОСОБА_4 вказану квартиру, а також ключі на період її реалізації; зобов'язання приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 передати ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на вказану квартиру, на період до її реалізації (а.с.2-4).
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.08.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики грошових коштів у відповідності до якого позивач передала відповідачу грошові кошти в сумі 290 500,00 грн, що було еквівалентом суми 35 000,00 доларів США строком на 4 місяці, до 22 грудня 2009 року. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по зазначеному договору позики, рішенням Новозаводського районного суду міста ОСОБА_3 від 08.12.2011 року було стягнуто з ОСОБА_5 на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 1 225 029,20 грн. В добровільному порядку рішення суду відповідач не виконав. Одночасно, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному вище договору позики грошових коштів 22 серпня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу квартири за адресою: м. Чернігів, вул. 1-ї ОСОБА_6, будинок №39/26, який рішенням Апеляційного суду Чернігівською області від 15 березня 2012 року було визнано удаваним. Вказаним рішенням Апеляційного суду Чернігівською області визнано та встановлено, що 22 серпня 2009 року між нею та відповідачем фактично укладено договір іпотеки, згідно з якого ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 в іпотеку квартиру №26 в будинку №39 по вул. 1-ї ОСОБА_6 в м. Чернігові, в забезпечення виконанню зобов'язань за договором позики від 22.08.2009 року. Посилається на норми ст..590 ЦК України та ст.33, 38 Закону України «Про іпотеку», і вважає що вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивач зазначає, що вона не може отримати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для його продажу, оскільки оригінал договору купівлі - продажу квартири зберігається у справах приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 Вказує, що відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» обов'язок всіх мешканців переданого в іпотеку житлового приміщення, після прийняття кредитором рішення власника, протягом одного місяця з дня отримання вимоги добровільно звільнити житлове приміщення. Відповідач в добровільному порядку звільнити квартиру відмовляється, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити повністю, при цьому посилалась на обставини, викладені в позові. Зазначила, що письмову вимогу про виселення відповідачем було отримано 21.06.2012 року.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні повністю. Зазначив, що на даний час за відповідачем не зареєстровано право власності на спірну квартиру. Крім того, вважає необґрунтованою вимогою про виселення відповідача, оскільки виселення можливе лише після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яку ухвалою суду від 19.07.2012 року було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, в судове засідання не з'явилися, про день та час проведення повідомлені належним чином. В матеріалах справи наявна заява третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_9 про розгляд справи без її участі (а.с.49).
Суд визнав можливим справу розглянути у відсутності третіх осіб за наявними в матеріалах справи доказами.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 серпня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір позики грошових коштів в сумі 290 500,00 грн, що було еквівалентом суми 35 000,00 доларів США строком на 4 місяці, до 22 грудня 2009 року (а.с. 5).
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.12.2011 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16.02.2012 року, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за договором позики від 22.08.2009 року в розмірі 1 225 029,29 грн (а.с.6,7-8).
Відповідно копії договору купівлі-продажу, що був укладений 22.08.2009 року між позивачем та відповідачем, ОСОБА_5 передає у власність ОСОБА_4 квартиру №26, що знаходиться в м. Чернігові по вулиці 1 Гвардійської Армії в будинку №39 (а.с.9).
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 15.03.2012 року вищевказаний договір купівлі-продажу було визнано удаваним та визнано, що 22.08.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 в іпотеку квартиру № 26 в будинку № 39 по вулиці 1-ї ОСОБА_6 у м.Чернігові, в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 22.08.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.13-14).
Заборона відчуження зазначеної в договорі квартири, що є предметом іпотеки, була накладена нотаріусом 20.04.2012 року, зареєстрована в реєстрі за №35758375, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.16).
Заставлене майно внесено нотаріусом до Державного реєстру іпотек 20.04.2012 року, зареєстровано за №35756832, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (а.с.15).
Заявою від 03 травня 2012 року позивач звернулася до відповідача з пропозицією внести зміни до договору купівлі-продажу квартири від 22.08.2009 року (а.с.18, 19-22). Відповідачем дане звернення було проігноровано.
Беручи до уваги, що наявність судового рішення про задоволення вимог позичальника, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору позики, не звільняє ОСОБА_5 від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, факт невиконання відповідачем зобов'язання по поверненню позики не заперечується представником відповідача, а тому у позивача виникло безспірне право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 вказаного закону передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З положень ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред'явлення боржникові та у відповідних випадках майновому поручителю письмової вимоги про усунення порушення забезпечення іпотекою зобов'язання, в якому встановлюється не менше як тридцятиденний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів.
Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Однак, згідно з ч. 2 вказаної статті положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодаржателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України. Така позиція викладена і в п.37 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року.
Відповідно до вимог ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду мають бути зазначаються : 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; 2) опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; 4) пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; 5) початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, або відповідно до вимог ст. 38 - ціна продажу.
Враховуючи, що станом на 01.10.2012року ОСОБА_5 не здійснено жодних заходів щодо погашення наявної заборгованості перед позивачем, тобто відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, і ці зобов'язанні були забезпечені іпотекою, то вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рахунок погашення заборгованості, є правомірними та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо виселення відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
У чч. 2 і 3 ст. 40 цього Закону після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що згідно з частиною 4 статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем направлялася вимога добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги (а.с. 39-40), яка отримана ОСОБА_5 21.06.2012 року, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні повідомленням про вручення поштового відправлення.
Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовляється від виселення з квартири, що є предметом іпотеки та підлягає зверненню стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором позики, а тому вимога позивача про виселення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стаття 34 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки за рішенням суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом.
За п. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд при винесені рішення зазначає заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.
В силу статті 587 Цивільного кодексу України особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави, утримувати предмет застави належним чином.
Із матеріалів справи не вбачається фактів порушення відповідачем приписів статті 587 Цивільного кодексу України та необхідності передачі в управління позивача предмета іпотеки на час його реалізації, а також ключів на період до реалізації предмета іпотеки.
Вимоги позивача про зобов'язання третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 передати ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на вказану квартиру, на період до її реалізації, не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 26 ЦПК України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники. Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві (ст.30 ЦПК). Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні однієї із сторін з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів (ст. 35 ЦПК України). Сторони, крім прав та обов'язків, визначених ст. 27 ЦПК України, мають ще додаткові права, встановлені ст. 31 ЦПК України .
Згідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення у справі може постановлюватися лише щодо сторін.
Оскільки відповідно до ст.ст. 27, 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на відміну від сторін (ст. ст. 30, 31 ЦПК України) обмежені в процесуальних правах, суд не вправі ухвалювати щодо них рішення.
Керуючись ст.ст. 3, 10-11, 13, 60, 208, 209, 212, 215, 218, 292 ЦПК України, ст.ст.11, 526, 589 ЦК України, ст.109 ЖК України, ст.ст. 1, 3, 33-39 Закону України «Про іпотеку», суд,-
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним 22.08.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - чотирикімнатну квартиру загальною площею 82,7 кв.м., житловою площею 54,2 кв.м., що знаходиться за адресою м.Чернігів вул..1-ї ОСОБА_6, 39 кв. 26, яка належить на праві власності ОСОБА_5, в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів від 22.08.2009 року в сумі 1 225 029 (один мільйон двісті двадцять п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн.. 20 коп., які стягнуто за рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 08 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми позики.
Встановити спосіб реалізації нерухомого майна - чотирикімнатної квартири загальною площею 82,7 кв.м., житловою площею 54,2 кв.м., розташованої за адресою м.Чернігів вул..1-ї ОСОБА_6, 39 кв. 26, яка належить на праві власності ОСОБА_5, шляхом надання іпотекодержателю - ОСОБА_4 права продажу вказаного предмета іпотеки, з укладанням договору купівлі-продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з можливістю здійснення ОСОБА_4 всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, з встановленням початкової ціни для подальшої реалізації 353 757 грн. (початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна на час укладення договору купівлі - продажу).
Виселити ОСОБА_5 з квартири за адресою м. Чернігів, вул..1-ї ОСОБА_6, 39 кв. 26, без надання іншого житлового приміщення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Новозаводського
районного суду міста ОСОБА_3 Маслюк