Справа №2515/8965/2012
Провадження №2/2515/1364/2012
Рішення
Іменем України
04 жовтня 2012 року м. Чернігів
в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.
при секретарі Чвірова О. О.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 2 667 грн. 60 коп. матеріальної шкоди, 5 000 грн. моральної шкоди, а також понесені судові витрати (а.с.2-4). Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки № 90 в садівничому товаристві “Лоза”. З метою будівництва, ним було придбано 06.06.1996 році у БМУ «Житлобуд 2» залізобетонні плити у кількості 15 шт - модифікацій ПК 36.12-4 шт., ПК 36.15 - 4 шт., ПК 27 12-3 шт., ПК 27.15-4 шт. Вказані плити були перевезені та розміщені на вищевказаній земельній ділянці, біля його садового будинку. Проте, 11.05.2011 року відповідачем самовільно перенесено вказані плити на іншу сторону його земельної ділянки по відношенню до будинку. Актом від 11.05.2011 року, складеному за участю власників земельних ділянок № 165 ОСОБА_4 та № 91 ОСОБА_5, засвідчено факт самовільного перекладення залізобетонних плит ПК 36-12 у кількості 2 шт. та ПК 36-15 у кількості 2 шт, які було покладено з порушеннями правил складування збірного залізобетона на залізобетонні плити ПК 27-15 в кількості 2 шт. та ПК 27-12 у кількості 1 шт. Внаслідок чого відбулося пошкодження залізобетонних плит перекриття та приведення плит в непридатний для використання стан, що підтверджується актом відділу якості та лабораторних випробувань ПАТ «Чернігівбуд» від 16.05.2012 року. Відповідно до видаткової накладної № 23917 від 17.05.2012 року ПАТ «Будіндустрія» вартість залізобетонних плит ПК 36.12 - 8т у кількості 2 шт. та ПК 36.15-8т у кількості 1 шт. становить 2667,6 грн. Зазначає, що відповідно до ст. ст. 15, 316, 321 ЦК України порушено його право власності і йому завдано збитків, у зв'язку з чим просить їх відшкодувати в повному обсязі. Крім того, вказує, що внаслідок знищення його майна та вчинення самовільних незаконних дій стосовно його власності, йому завдано душевних страждань, які полягають у постійному хвилюванні за долю своїх речей, пошуку можливостей відновлення порушеного права, порушенню звичного укладу життя, зростання конфліктної ситуації між сусідами по земельним ділянкам, погіршенню людських сусідських взаємовідносин. Така ситуацію створила навколо нього постійне душевне навантаження та нервове напруження, у зв'язку з цим, змушений звертатись до КЛПЗ «Чернігівська міська лікарня №1» за медичною допомогою. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 5 000 грн.
12.09.2012 року позивачем надано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині матеріальної шкоди до 4 244 грн. 06 коп, у зв'язку з необхідністю понесення витрат, пов'язаних з транспортуванням пошкоджених плит, їх завантаженням та розвантаженням. (а.с.31).
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити повністю, при цьому посилалися на обставини, викладені в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час проведення розгляду справи повідомлена належним чином, на адресу суду надійшли письмові заперечення, відповідно до яких просить відмовити у позові у повному обсязі, розглянути справу у її відсутності (а.с.20-23).
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 - власник земельної ділянки № 91 у садівничому товаристві «Лоза» пояснив, що про факт перенесення плит дізнався від позивача. Він був запрошений позивачем для складання акту з приводу пошкоджених плит.
Свідок ОСОБА_6 - дружина брата позивача, в судовому засіданні пояснила, що останній раз була на дачі позивача у 2005 році, а після цього вона до садового товариства не приїздила. Про факт перенесення плит їй нічого не відомо.
Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № 90, площею 602 кв.м. розташованої на території садівничого товариства «Лоза», що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю від 02.11.1995 року (а.с. 6).
Відповідно до письмових пояснень відповідача (а.с.20-23), її батько ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, є власником земельної ділянки № 84 в садівничому товаристві «Лоза» з 2010 року. Дана обставина не заперечується позивачем, а також встановлена ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 04.11.2011 року (а.с.27-28).
Відповідно до пояснень позивача та письмових пояснень відповідача, за її власні кошти в травні 2011 року були перекладені залізобетонні плити в межах садівничого товариства «Лоза».
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, відповідно до названих вище норм закону і роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» ( з наступними змінами і доповненнями), враховується зношеність пошкодженого (втраченого) майна.
Відповідно зі статтею 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно акту від 16.05.2012 року, складеного начальником відділу контролю якості та лабораторних випробувань ПАТ «Чернігівбуд» ОСОБА_8, при перенесенні плит, відбулося порушення норм ДБНУ Б В.2.6-2 щодо зберігання, у результаті чого відбулось пошкодження плит: ПК 27-15 в кількості 2 шт. та ПК 27-12 у кількості 1 шт., вказані плити непридатні для подальшого використання (а.с.5).
Однак, суд не приймає до уваги, як належний та допустимий доказ вказаний акт, оскільки акт складений 16.05.2012 року з приводу зберігання плит, з даного акту не вбачається, що саме вказані плити були перенесені у травні 2011 року, у результаті чого відбулось їх пошкодження. Крім того, вказаний акт не містить даних щодо зношеності пошкодженого майна, оскільки, як вказує позивач, плити були придбані ним ще у 1996 році.
Згідно зі ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів того, що плити були пошкоджені внаслідок їх перенесення у травні 2011 року, що починаючи з 1996 року по травень 2011 року були дотримані позивачем норми ДБНУ Б В.2.6-2 щодо зберігання спірних плит, що вказані плити знаходилися на земельній ділянці позивача.
Будь-яких клопотань щодо витребування додаткових доказів позивачем та його представником не заявлялось, не заявлялись і клопотання щодо призначення по справі технічної експертизи для встановлення причини пошкодження спірних плит.
За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди позивачем не доведеними, оскільки ним не надано суду жодного належного доказу на підтвердження своїх вимог.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 1167 ч.1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд відмовляє в стягненні моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні не встановлено вини відповідача щодо пошкодження плит внаслідок їх перенесення, а також суд не знаходить причинного зв'язку між даним випадком - перенесенням плит та зверненням позивача за медичною допомогою (а.с.32-33), так як вбачається з матеріалів справи між позивачем та власником земельної ділянки № 84 в садівничому товаристві «Лоза» - ОСОБА_7 виникають конфліктні відносини з приводу межі між земельними ділянками, що також було предметом судового розгляду (а.с.24-28).
Згідно ст. 88 ЦПК України у зв'язку з відмовою в позові, не підлягають задоволенню і вимоги позивача в частині стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 292 ЦПК України, ст.22, 23, 1166, 1192 ЦК України, враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди», суд -
Вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста ОСОБА_9 шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Новозаводського
районного суду міста ОСОБА_9 Маслюк