1533/1270/2012
2/1533/554/2012
19.10.2012 року м. Южне
Южний міський суд Одеської області
в складі : головуючого судді : Котова В.Г.
при секретарі : Слісаренко Г.В.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Южне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «МТП «Южний»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
Позивач звернулася до Южного міського суду Одеської області з позовом до ДП «МТП «Южний»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що вона, згідно виписки з наказу начальника ДП «ПТП «Южний»№452-ОС від 01.11.2006 року прийнята консьєржем в житлові будинки м. Южне у ВОХР порту по трудовому договору згідно угоди за направленням управління праці та соціального захисту населення, як інвалід 3 групи згідно довідки до огляду МСЕК №005822 за 23.10.2006 року. 29.02.2008 року прийнята у ВОХР порту по безстроковому трудовому договору. 01.03.2009 року була переведена на посаду чергової ділянки централізованого ремонту тепловодогосподарства ДП «МТП «Южний»згідно наказу №57-ОС від 23.02.2009 року та була звільнена з посади на підстави заяви про звільнення за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за віком з 31.08.2012 року згідно наказу №679-ОС від 22.08.2012 р.
21.08.2012 року в.о. керівника ТВГ Ткаченко В.В. сказав позивачу, що вона повинна написати заяву про звільнення. Вона відмовилася звільнятися та заяву не писала.
22.08.2012 року Ткаченко В.В. знову прийшов на її робоче місце та сказав піти до секретаря та написати заяву за змістом, який він надав, а саме: «прошу звільнити мене з порту за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності III групи», що вона і зробила, після чого Ткаченко В.В. поставив резолюцію на цій заяві та секретар занесла її у відділ кадрів.
Згідно п. 2.25 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, при розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, з якими законодавство зв'язує представлення певних пільг та переваг, запис при звільненні вноситься в трудову книжку з зазначенням цих причин. В даному випадку -інвалідність.
Згідно цієї заяви бухгалтерія провела розрахунок з урахуванням вихідної допомоги, про що свідчить розрахунковий листок за серпень і перечислення грошей на її розрахункову картку, який вона одержала 04.09.2012 року за вимогою.
27.08.2012 року позивача знову визвали у відділ кадрів та сказали переписати заяву за змістом: «звільнити за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за віком», що порушує ст. 11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні», згідно якому громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами та ст. 235 КЗпП України -невідповідність даного формулювання причин звільнення діючому законодавству.
Письмової заяви позивача з проханням змінити текст попередньої заяви про звільнення не було. Попередній запис в трудовій книжці визнали недійсним та під тим самим наказом зробили новий запис.
Обхідний лист вона не оформлювала, оскільки мала намір забрати свою заяву про звільнення. Згідно закону, обхідний лист оформлюється в останній робочий день.
В останній робочий день 31.08.2012 року позивач на роботі не була в зв'язку з захворюванням, про що свідчить посвідчення про виклик швидкої допомоги «Інто-Сана»та листок непрацездатності серія АВМ №333653, виданий 31.08.2012 року. По висновку лікарсько-консультативної комісії 2006 року Одеської обласної клінічної лікарні, окрім кардіологічних захворювань, в неї діагностували початкове проявлення недостатнього мозкового кровообігу на фоні артеріальної гіпертензії. З головним болем і артеріальним тиском 200/100 під загрозою інсульту вона не змогла з'явитись на роботу 31.08.2012 року та забрати свою заяву про звільнення.
По телефону вона повідомила секретаря і табельника про свою відсутність на роботі 31.08.2012 року. В зв'язку з відсутністю на території підприємства в день звільнення вона обхідний лист не оформлювала, але без підпису табельника та обхідного листа її звільнили 31.08.2012 року.
Коли вона з'явилася 04.09.2012 року на роботі, її пропуск був заблокований і вона пішла до відділу кадрів щоб з'ясувати цю обставину та скасувати попередню заяву, яка втратила свою юридичну силу, оскільки не був виконаний розрахунок та не була видана трудова книжка, і написати нову заяву з 04.09.2012 року.
Згідно п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, днем звільнення вважається останній день роботи, тобто, останній робочий день.
Робочий день, це встановлена законодавством тривалість (у годинах) роботи протягом доби. Тривалість робочого дня визначається законом. Тобто, робочий день -це встановлена державою кількість годин на добу, протягом яких робітники й службовці виконують свої службові обов'язки на підприємстві, установі, організації.
Згідно п.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності від 03.11.2004 року №532/274/136-ос/1406, листок непрацездатності -це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності.
У разі амбулаторного лікування листок непрацездатності медичним закладом видається у день звернення. Таким чином, згідно законодавства, останній робочий день є днем виходу з листка непрацездатності, тобто 04.09.2012 року.
Трудову книжку вона одержала 04.09.2012 року, де не було зроблено запису про новий день видачі трудової книжки, що є порушенням с. 47 КЗпП України та порушив ст. 116 КЗпП України, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Обхідний лист позивач оформлювала 04.09.2012 року. Крім лікарняного, про те, що вона з'явилася на роботі 04.09.2012 року свідчить пропуск пенсіонера порту Южний №1030, виданий 04.09.2012 року у бюро пропусків.
Згідно другої заяви про звільнення по власному бажанню вона повинна повернути в бухгалтерію вихідну допомогу у розмірі 658,16 грн. В амбулаторній картці 28.08.2012 року зроблено запис «пенсіонер», щоб не надавати 1000 грн. в рік на ліки як інваліду і лікарняну картку було повернуто їй на руки. Відмова в обслуговувані поліклінікою та «Інто-саною»суперечить п.1 ст. 7 Закону України «Про захист ветеранів праці і громадян похилого віку»та п. 14 ст. 247 КЗпП України.
Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір та йому повинен бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.
За таких обставин, позивач просить суд поновити її на посаді чергової ділянки централізованого ремонту теплогосподарства ДП «МТП «Южний»та стягнення з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що вона мала намір відізвати свою заяву про звільнення, але не змогла це зробити по причині знаходження на лікарняному.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі, заперечував проти задоволення позову, пояснивши суду, що відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
У своєму позові ОСОБА_1 стверджує, що не подавала заяву з проханням змінити зміст попередньої заяви про звільнення. Зазначене спростовується копією заяви позивача, написаною останньою власноручно, згідно якої вона просить звільнити її у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
Крім того, посилання позивача щодо перебування її на лікарняному, як на підставу незаконності проведення звільнення, є недоречним та хибним, оскільки згідно з Листом Міністерства соціальної політики України від 27.04.2012 року №70/06/186-12 «Щодо звільнення за власним бажанням», обмеження щодо звільнення працівника, який знаходиться на лікарняному, стосується тільки звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, що встановлено ст. 40 КЗпП України, якою передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті). Тобто чинним законодавством не заборонене звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності за власним бажанням (ст. 38 КЗпП).
Крім того, відповідач вважає, що необґрунтованими є свідчення позивача щодо дати звільнення, так як згідно заяви про звільнення ОСОБА_1 від 22.08.2012 року, остання виявила бажання звільнитися з займаної посади з 31.08.2012 року, а з огляду на те, що звернень про відкликання її заяви про звільнення до адміністрації порту та до кадрової служби порту не надходило, у трудовій книжці позивача було зроблено запис про звільнення 31.08.2012 року.
При цьому також не вбачається порушень норм трудового законодавства при видачі трудової книжки позивача, що підтверджується свідченнями позивача, що містяться у її позовній заяві. Так, вона прибула до ДП «МТП «Южний»04.09.2012 року для оформлення обхідного листа, отримання перепустки пенсіонера порту №1030 від 04.09.2012 року та як наслідок отримання під розпис належним чином оформленої трудової книжки.
Відповідно до п.5,6 ст. 119 ЦПК України, позовні вимоги повинні бути обґрунтованими певними обставинами, кожна з них, в свою чергу, повинна бути підтверджена доказами. Кожна сторона повинна довести ці обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст. 10 ЦПК України).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін або у інших осіб, що беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 58 ЦПК України, докази повинні бути належні, тобто містить в собі інформацію про предмет доказування. Однак із позову не вбачається, в чому саме полягає незаконність дій відповідача при звільненні позивача та якими належними доказами це підтверджується.
Враховуючи вище наведене, відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог позивача у повному обсязі.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні встановлено, що згідно виписки з наказу начальника МТП «Южний»№82-ос від 28.02.2008 року ОСОБА_1 прийнята консьєржем на житлові будинки м. Южне у ВОХР порту строком з 29.02.2008 року по 28.02.2009 року за направленням Управління праці та соціального захисту населення та згідно виписки з наказу начальника МТП «Южний»№57-ос від 23.02.2008 року вона була переведена черговою ділянки централізованого ремонту тепловодогосподарства ДП «МТП «Южний».
22.08.2012 року позивач написала заяву про звільнення за змістом «прошу звільнити мене з порту за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності III групи», яку, після накладання на ній в.о керівником ТВК Ткаченко В.В. резолюції, повинні були передати до кадрової служби для оформлення документів.
Згідно цієї заяви бухгалтерія порту провела розрахунок з урахуванням вихідної допомоги, про що свідчить розрахунковий листок за серпень 2012 року.
Також в трудовій книжці ОСОБА_1 було зроблено запис №39 «Звільнена за власним бажанням, ст. 38 КУпАП України у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності 3 групи»згідно наказу №679-ОС від 22.08.2012 року. Таким чином, 22.03.2012 року був виданий наказ про звільнення саме у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.
27.08.2012 року позивача знову визвали у відділ кадрів та запропонували переписати заяву за змістом: «звільнити за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за віком».
Запис № 39 в трудовій книжці був визнаний недійсним та замість нього було зроблено запис №40 про звільнення за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком згідно того ж самого наказу №679-ОС від 22.08.2012 року.
Згідно виписки з наказу начальника МТП «Южний»№679-ос від 22.08.2012 року ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП, у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
Таким чином, згідно наказу начальника ДП «МТП «Южний»№679-ОС від 22.08.2012 року ОСОБА_1 була звільнена з двох різних мотивів.
Відповідно п.2.25 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р. зі змінами та доповненнями, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин.
Суд критично відноситься до ствердження представника відповідача про те, що звернень про відкликання заяви ОСОБА_1 про звільнення до адміністрації порту та до кадрової служби порту не надходило, адже позивач дійсно не могла це зробити 31.08.2012 року, так як, згідно копії посвідчення про виклик швидкої допомоги «Інто-Сана»№2693 вона 31.08.2012 року о 05 годині 55 хвилин зверталася з викликом до цієї служби та у неї був виявлений артеріальний тиск 200/11, та згідно довідки №813 від 18.10.2012 року, виданою КЗ «Южненська міська лікарня»дійсно зверталась до поліклінічного відділення КЗ «Южненська міська лікарня» 31.08 2012 року за медичною допомогою і в зв'язку з непрацездатністю їй було видано листок тимчасової непрацездатності з 31.08.2012 року по 03.09.2012 року за діагнозом «гіпертонічна хвороба II ст.». Таким чином, вона в зв'язку з поганим самопочуттям не змогла самостійно прибути на підприємство, яке знаходиться за межами міста та до якого треба їхати службовим транспортом. Тому ж позивач в цей день по телефону повідомляла табельника та секретаря про знаходження на лікарняному.
Суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно мала намір відкликати свою заяву про звільнення, адже звільнившись з ДП «МТП «Южний»з формулюванням «в зв'язку з виходом на пенсію за віком»замість «в зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності III групи»вона позбавлялася пільг, встановлених Колективним договором ДП «МТП «Южний». Так, згідно п.6.8 цього договору, підприємство зобов'язано надавати щомісячну матеріальну допомогу за рахунок коштів порту саме працівникам, які пішли на пенсію у зв'язку з втратою працездатності. Також згідно п. 6.10 цього договору, працівникам порту при виході на пенсію саме в зв'язку зі стійкою втратою працездатності (наявність групи інвалідності) виплачується одноразова допомога. Саме цю, вже нараховану та виплачену ОСОБА_1 допомогу, після зміни формулювання звільнення, належить повернути позивачем підприємству. Колишні працівники порту, яки пішли на пенсію у зв'язку з втратою працездатності, мають також пільги щодо медичного обслуговування та отримання ліків.
Таким чином, змінив причину звільнення, позивача позбавили можливості отримувати пільги, які вона могла би отримувати при звільненні у зв'язку у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.
Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При таких обставинах, суд вважає, що ОСОБА_1 була звільнена без законої підстави з посади чергової ділянки централізованого ремонту тепловодогосподарства ДП «МТП «Южний»тому позов ОСОБА_1 до ДП «МТП «Южний»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу треба задовольнити в повному обсязі, поновивши ОСОБА_1 на посаді чергової ділянки централізованого ремонту тепловодогосподарства ДП «МТП «Южний»та стягнувши з ДП «МТП «Южний»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2905,92 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та присудження працівникові виплати заробітної плати.
Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України підлягає стягненню з ДП «МТП «Южний»судовий сбір в розмірі 214,60 грн. на користь держави.
Керуючись ст. 235 КЗпП України, ст.ст.10, 60, 79,88, 212, 215, 367 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ДП «МТП «Южний»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити в повному обсязі.
Поновити ОСОБА_1 на посаді чергової ділянки централізованого ремонту тепловодогосподарства ДП «МТП «Южний»
Стягнути з ДП «МТП «Южний»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2905,92 грн.
Стягнути з ДП «МТП «Южний»судовий сбір в розмірі 214,60 грн. на користь держави.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді чергової ділянки централізованого ремонту тепловодогосподарства ДП «МТП «Южний»та стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Южний міський суд Одеської області.
Суддя В.Г.Котов