Справа № 22а - 3332/08(11) Головуючий суддя у 1-ій інстанції -
Категорія - 57 Артемова Л.Г. (справа № 2а-16/08)
Іменем України
28 серпня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Нагорної Л.М. (доповідач),
суддів - Поплавського В.Ю. Уханенко С.А.
при секретарі - Соболь Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до УМВС України в Запорізькій області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до УМВС України в Запорізькій області, в якому просив визнати дії відповідача щодо його звільнення неправомірними, скасувати наказ УМВС України в Запорізькій області № 525 о/с від 15.10.2007 року про його звільнення, поновити його на посаді старшого інспектора ДПС взводу дорожньо-патрульної служби ДАЇ при УМВС України в Запорізькій області, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що фактично був звільнений через негативне ставлення з боку керівництва, а не через порушення дисципліни, службова перевірка була проведена упереджено та без урахування тяжкості проступку та інших обставин справи, суворість покарання не відповідає вчиненому проступку та чинному законодавству, не було взято до уваги, що за час служби позивач мав неодноразові різні види заохочень за мужність, відвагу, героїзм, старанність, сумлінне та бездоганне виконання службових обов'язків.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1було відмовлено.
Не погодившись з винесеним рішення, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову районного суду, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що висновки суду не відповідають діючому законодавству, обставинам справи та наданим доказам, судом не було враховано положення ст. 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та встановлену нею градацію дисциплінарних стягнень, а також те, що , відповідно до ст. 14 цього ж Закону,при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо, а звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1з 07.07.1995 року працював в органах внутрішніх справ (а.с.7-9).
Наказом УМВС України в Запорізькій області № 525 о/с від 15.10.2007 року старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 - старшого інспектора ДПС взводу дорожньо-патрульної служби ДАЇ (для здійснення супроводження) при УМВС було звільнено з органів внутрішніх справ згідно п. «є» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни) (а.с.11).
Прийняттю рішення про звільнення позивача передувало проведення службового розслідування факту порушення службової та транспортної дисципліни позивачем в період 11-12 вересня 2007 року , відповідно до якого встановлено, що позивач, перебуваючи у відрядженні, в указаний період грубо порушив ст..7 Закону України « Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» п. 2.9а Правил дорожнього руху України, відомчих наказів від 16.03.2007 року № 81 та 15.05.2007 року № 157, Кодексу честі та Етичного кодексу працівника ОВС України \ а.с.74-76\.
Стаття 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачає порядок накладення дисциплінарних стягнень, передбачених ст. 12 цього ж Закону, до яких відноситься і звільнення з органів внутрішніх справ.
Відмовляючи позивачу в задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даному випадку не було порушено встановлених ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» правил проведення службового розслідування, а також особливостей його проведення, з урахуванням того, що проступок було вчинено в період знаходження позивача у відрядженні, оскільки службове розслідування було призначено, проведено та завершено у встановлений законом місячний термін, проводилося за участю уповноважених осіб начальницького складу УМВС України в Запорізькій області, були отримані пояснення особи, щодо якої проводиться розслідування, видано відповідний наказ, накладено один з передбачених законом видів дисциплінарного стягнення, на кожного окремим наказом.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивача про те, що застосований до нього вид дисциплінарного стягнення занадто суворий, не відповідає вчиненому проступку та накладений без урахування його попередньої поведінки, ставлення до виконання службових обов'язків, рівня кваліфікації тощо, спростовуються наявністю наказів МВС України № 81 від16.03.2007 року та № 157 від 15.05.2007 року, якими встановлено прийняття безальтернативного рішення - звільнення з ОВС, до працівників, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, незалежно від наслідків (а.с.100). Позивач був ознайомлений із змістом вказаних наказів під розписку і, відповідно, знав про наслідки вчинення передбаченого ним проступку (а.с.70, 71).
Вказані накази не суперечать нормам Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», а факт керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння стверджується як протоколом НОМЕР_1 про адміністративне правопорушення від 12 вересня 2007 року, відповідно до якого позивач 12.09.2007 року о 3-00 годині керував автомобілем в м. Києві пор вул.. Кільцева з ознаками алкогольного сп»яніння \ а.с. 68 \, протоколом медичного огляду від 12.09.2007 року, яким встановлений стан сп»яніння в наслідок вживання алкоголю \ а.с. 67 \, так і прийнятою в послідуючому постановою про притягнення ОСОБА_1до адміністративної відповідальності по ч.1ст.130 КУпАП \ а.с.57,106\.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є не переконливими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст.200 КАС України
Керуючись п.1 ч.1 ст.19
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2008 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту виготовлення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 02 вересня 2008 року.
Головуючий: Нагорна Л.М.
Судді: Поплавський В.Ю.
Уханенко С.А.