Справа № 2-1329/2008р.
23 вересня 2008 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Степура А.А.
при секретарях - Вороніній О.І., Монт А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселенню в квартиру, -
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із вказаним позовом та прохали постановити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні їх власністю, квартирою АДРЕСА_1 зі сторони ОСОБА_3 та вселити їх у вказану квартиру.
Свої вимоги мотивували тим, що згідно рішення Крюківського районного суду від 12.03.2007 року визначено частки у спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_1 по ј частині за ними, відповідачкою і їхньою матір'ю ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 їхня мати ОСОБА_4 померла. Після її смерті видано на дочок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину. Тобто, вони є співвласниками та мають право на квартиру АДРЕСА_1. Добровільно вирішити питання користування спільною власністю вони не можуть, оскільки відповідачка не допускає їх користуватися квартирою, вона заселила в дану квартиру співмешканця з його сином. В даний час вони проживають в приватному на півзруйнованому будинку без комунальних послуг і бажають використати їхню власність для забезпечення сім'ї житлом.
В судовому засіданні позивачі - позовні вимоги підтримали та вказали, що в даний час вони мешкають в будинку АДРЕСА_2. Мешкають вони з 1988 року. Житлова площа даного будинку становить 16,9 кв. м. В квартирі АДРЕСА_1 відповідачка проживала, потім до 2000 року відповідачка виїздила в Вен грію, після повернення знову проживала в квартирі АДРЕСА_1. Відповідачка є інвалід першої групи і потребує допомоги. Вони хочуть вселитися в дану квартиру бо вони є близькими родичами і як родичі їй ніхто не допоможе, як вони. З відповідачкою близько шість років проживає співмешканець ОСОБА_5. Самовільно вони не селилися в квартиру, тому що не могли цього зробити так як у всіх кімнатах речі відповідачки та її співмешканця. Від даної квартири у них є ключі вони можуть вільно входити в квартиру, вселитись вони не намагались оскільки відповідачка говорить, що вони з її співмешканцем не в живуться, що вони його виселять з квартири. Вони прохали ОСОБА_5 прибрати речі з однієї кімнати, але він на їхні прохання не звертає уваги. Також вони прохали відповідачку щоб вони прибрали свої речі з однієї кімнати, що вони там будуть проживати, але на їхні звернення ніхто ніяким чином не реагує. Питання щодо поділу майна в натурі та про встановлення порядку користування майном вони не вирішували, до суду не звертались.
Відповідач та її представник - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги позивачів не визнали та пояснили, що позивачі та вона є дійсно співвласниками квартири АДРЕСА_1. Поряд з цим вона з позивачкою ОСОБА_1 є співвласниками 2/5 частин житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2. У неї з позивачами існує така домовленість, що вона користується квартирою АДРЕСА_1, а позивачі користуються житловим будинком по вулиці Богдана Хмельницького в м.Кременчуці. На виконання цієї домовленості кожен з них зареєстрований за вищевказаними адресами, проживає тривалий час та несе витрати по утриманню та збереженню спільного майна. Квартира АДРЕСА_1, якою користується вона має загальну площу 44, 4 кв.м, з них житлова 31,3 кв.м. Позивачі користуються житловим будинком загальною площею 70,5 кв.м. з них житлової 38,1 кв.м., сараями, літньою кухнею та іншими господарськими будівлями. Порядок користування їхньою спільною власністю, що склався є справедливим та розумним. Вона являється інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду. Саме тому з нею проживає та здійснює постійний догляд ОСОБА_5. Син ОСОБА_5 з ними не проживає та не проживав. Позивачі забезпечені житлом, мають у володінні та користуванні житловий будинок з господарськими будівлями, тому вимога про вселення в квартиру АДРЕСА_1 вони вважають є безпідставною. До відповідачки приходять позивачі коли вважають за необхідне, ключи від даної квартири в них є. Питання щодо поділу майна в натурі та про встановлення порядку користування майном вони не вирішували, до суду не звертались.
Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та пояснив, що позивачі та відповідачка є рідними людьми. Так, він є співмешканець ОСОБА_3, але він не здійснює ніякий перешкод позивачам. Вони приходять до квартири коли вважають за потрібним, в них є ключі від даної квартири звідти їх ніхто не виставляв. Тому вважає, що вони повинні в добровільному порядку вирішити дане питання.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 24.11.1997 року.
Відповідно до ст. 391 ЦК України «власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном».
Стаття 383 ЦК України передбачає, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання членів своєї сім'ї , інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної компенсації.
Оскільки відповідачка не перешкоджає позивачам користуватися квартирою, що підтверджується показами сторін у судовому засіданні, а також враховуючи, що частки позивачів та відповідача не виділені в натурі, позивачі не мають право вимагати вселення в саме ту кімнату, яку вони собі вибрали, без попереднього звернення до суду з позовом про виділення майна в натурі та встановлення порядку користування майном.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 226 ЦПК України, ст.ст. 358, 383, 391 ЦК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселенню в квартиру - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: