Справа № 2а-7078/08
05 вересня 2008року Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
при секретарі- Демченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ВАТ «Харківський ремонтно-механічний завод» до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними,
встановив:
ВАТ «Харківський ремонтно-механічний завод» в порядку адміністративного судочинства оскаржує дії Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова щодо повідомленнь про відшкодування суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеною колишнім працівникам підприємства, відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою трудової пенсії (пенсії за віком), обчисленої відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-12 та право на яку колишні працівники підприємства мають.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує слідуючим.
Підприємство ВАТ «Харківський ремонтно-механічний завод» вважає, що воно не повинно фінансувати та сплачувати (виплачувати) різницю між сумою пенсії, призначеною гр. ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою трудової пенсії (пенсії за віком), обчисленої відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-12 та право на яку гр. ОСОБА_1 також має.
Підставою для вказаного висновку є те, що на підприємство ВАТ «Харківський ремонтно-механічний завод» не поширюється Порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1826 від 13.12.2000р., а пізніше - затверджений Постановою Кабінету Міністрів України N 372
Підставами для такого твердження є те, що позивач втратив статус державного підприємства і є акціонерним, в зв»язку з чим він не повинен відшкодовувати вищевказані кошти.
Представник відповідача проти позову заперечує з мотиву чинності їх дій відповідно до вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову зі слідуючих підстав.
Відповідно до повідомлень пенсійного органу України в особі відповідача позивач, як суб»єкт господарювання, зобов»язаний був відшкодувати різницю між сумою пенсії, призначеною гр. ОСОБА_1, відповідно до Закону України «Про наукову і наукову-технічну діяльність» та сумою трудової пенсії (пенсії за віком), обчисленої відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р., право на яку має гр.ОСОБА_1 одночас, що є предметом оскарження позовною стороною та обгрунтовуються слідуючим.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1826 від 13.12.2000р. - вперше - був затверджений Порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.
Вказана Постанова № 1826 втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України N 372
Згідно п.1. Порядку він визначає механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність"
Згідно п. 4 Порядку у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.
Далі, Державне підприємство «Харківський ремонтно-механічний завод» було зареєстроване Розпорядженням Виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів м. Харкова № 245 від 01.04.1993р.
Пункт 1 Декрету Кабінету Міністрів України N 19-93 від 19.02.1993р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів» передбачає:
Як виняток із статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року N 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" делегувати корпораціям "Укрбуд", "Украгропромбуд", "Укрмонтажспецбуд", "Укрбудматеріали", "Укртрансбуд", "Укрметротунельбуд" та концерну "Укрцемент" функції з управління майном організацій і підприємств, які засновані на загальнодержавній власності та входять до їх складу.
Пунктом 1 Указу Президента України № 210/93 від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств» встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.
Пунктом 2 Указу Президента України № 210/93 від 15.06.1993р. «Про корпоратизацію підприємств» встановлено, що засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі КМ України органи та обласні державні адміністрації.
Відкрите акціонерне товариство «Харківський ремонтно-механічний завод» (далі за текстом - Товариство) створено шляхом перетворення Державного підприємства «Харківський ремонтно-механічний завод» у Відкрите акціонерне товариство (згідно з Указом Президента України № 210/93 від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств» та відповідно до рішення засновника - Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» від 29.12.1993 р. № 422);
Відповідно, Державне підприємство «Харківський ремонтно-механічний завод» було перереєстроване у Відкрите акціонерне товариство «Харківський ремонтно-механічний завод» Розпорядженням Виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів м. Харкова № 2 від 03.01.1994р.
На підставі Наказу Регіонального відділення по Харківській області Фонду державного майна України № 344р від 29.06.1994р. ВАТ «Харківський ремонтно-механічний завод» було приватизоване.
Згідно статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» N 2163-XII від 04.03.1992р.:
Приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
Згідно статті 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» N 2163-XII від 04.03.1992р.:
Приватизація державного майна здійснюється шляхом (в тому числі): продажу часток (акцій, паїв) у майні підприємств на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;
Згідно статті 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» N 2163-XII від 04.03.1992р.:
Продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства.
ТАКИМ ЧИНОМ, ТОВАРИСТВО Є ПРАВОНАСТУПНИКОМ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД, ЯКИЙ БУВ ПЕРЕРЕЄСТРОВАНИЙ (ПЕРЕТВОРЕНИЙ) У ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО, ЯКЕ ДАЛІ ЗМІНИЛО СВОГО ВЛАСНИКА У 1994р., ТОБТО - З МОМЕНТУ ПРИВАТИЗАЦІЇ ВАТ «ХАРКІВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД».
Далі, станом на 1994р. актами законодавства України не був встановлений певний порядок - на який вказує п. 4 Порядку - який би визначав механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам державних небюджетних підприємств, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи. Тобто на той час наукові пенсії наукових працівників державних не бюджетних підприємств фінансувались виключно за рахунок державного бюджету України.
Таким чином: станом на 1994 рік були відсутні правові підстави для того, щоб ДП ХРМЗ (до моменту зміни власника, тобто - до моменту приватизації) відшкодовувало (фінансувало) різницю пенсії, на який вказує п.1 Порядку.
Відповідно, після зміни власника Державного підприємства «Харківський ремонтно-механічний завод» (після приватизації ВАТ «Харківський ремонтно-механічний завод» у 1994 році) у ВАТ «Харківський ремонтно-механічний завод» також відсутні правові підстави для того, щоб відшкодовувати (фінансувати) різницю пенсії, на який вказує п.1 Порядку.
Ч.2 ст.19 Конституції України містить слідуючи положення правочинства, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
А тому при таких обставинах, вказані дії відповідача не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам Основного Закону України.
Керуючись ст.ст. 9,11,159 КАСУ, ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Порядком фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 372 від 24.03.2004 року, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо направлення повідомлення про відшкодування ВАТ «Харківський ремонтно-механічний завод» суми витрат на виплату різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя -