Справа №2а-2214/08
іменем України
07 липня 2008 року Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Ральченка І.М.
при секретарі - Кіт С.В.
за участі :
позивача - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про зобов'язання перерахунку та виплати належних соціальних виплат, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у якому просив зобов'язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити заборгованість належної йому щорічної допомоги на оздоровлення, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2007 роки та одноразово виплатити компенсацію при встановленні інвалідності, пов'язаної з роботами на ЧАЕС, загальною сумою 28180,88 грн.. Крім того у подальшому нараховувати та виплачувати вказані соціальні виплати, зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації організувати та проконтролювати здійснення відповідачем належних соціальних виплат, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації забезпечити перерахунок та виплату відповідачем заборгованості по вказаним виплатам, зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, здійснити безспірне списання з рахунку відповідача коштів заборгованості по вказаним соціальним виплатам.
У судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації протиправною, стягнути заборгованість:
- зі сплати одноразової компенсації при встановленні інвалідності, пов'язаної з виконанням військових обов'язків на ЧАЕС у розмірі 23 340, 60 грн.
- щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік у розмірі 1125,00 грн., за 2007 рік у розмірі 2200 грн.
- заборгованість зі сплати щорічної грошової допомоги інваліду до 9 травня у розмірі 2920,48 грн..
зазначивши, що він має статус інваліда війни 2-ї групи, оскільки інвалідність пов'язана з перебуванням на військовій службі, а також віднесений до 1 категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому відповідачем Управлінням праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації, йому повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, щорічна допомога до 9 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та одноразова компенсація при встановленні інвалідності, пов'язаної з роботами на ЧАЕС у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Оскільки у передбаченому законом розмірі зазначені допомоги відповідачем не нараховані та не сплачувалися у повному обсязі позивач просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації зазначену заборгованість.
Представник відповідача Головного управління праці та соціального захисту населення до судового засідання не з'явився надав письмові заперечення у яких просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі мотивуючи тим, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету. Головним розпорядником кошів вищого рівня є Міністерство праці та соціальної політики України. Роз'яснення порядку застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провадиться у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади. Законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки передбачалось, що до внесення відповідних змін до законів, у нормах яких для розрахунків потрібен розмір мінімальної заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат. Згідно із ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсації підвищуються Кабінетом Міністрів Україні відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Відповідно до п. 1 постанови КМУ № 177 від 18.02.2004 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 726 від 25.05.2006) «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Крім того, зазначає, що до розділу III «Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту» Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» згідно із Законами України № 2285-ІУ від 23.12.2004, № 2505-ІУ від 25.03.2005 та № 3235-ІУ від 20.12.2005 внесені зміни щодо виплати щорічної разової допомоги. Пунктом 13 ст. 71 розділу VI «Особливі положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом на 2007 рік зупинена дія частини п'ятої статей 12, 13. 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 положення ст. 29 Закону Україна "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними та полягають у тому, що законом про Державний бюджет України не можна зупиняти дії чинних законів у частині встановлених ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджету. Однак Конституція України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами рівної юридичної сили. Законодавча ініціатива щодо закону про Державний бюджет України знаходиться в компетенції Кабінету Міністрів України. До ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зміни не вносились. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету. Головним розпорядником коштів вищого рівня є Міністерство праці та соціальної політики України. Роз'яснення порядку застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст.62 цього Закону) провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади. Законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки передбачалося, що до внесення відповідних змін до законів, у нормах яких для розрахунків потрібен розмір мінімальної заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат. Кабінету Міністрів України доручалось здійснювати перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік на ці цілі. Крім того, просив відповідно до п. 1 ст. 100 КАС України позовні вимоги розглядати тільки в обсязі зазначеної річної позовної давності.
Відповідач Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надіслав суду письмові заперечення у яких вказав, що головним розпорядником коштів нижчого рівня є районні управління праці та соціального захисту населення, які здійснюють призначення та виплату відповідних соціальних виплат. Вказав, що Борівський район є децентралізованим районом, який призначає допомоги і компенсації та здійснює виплату самостійно у зв'язку з чим вважає, що Центр не може бути належним відповідачем по справі. Просив у задоволенні позову до Центру відмовити, розглянути справу без участі представника.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації до судового засідання не з'явився надав суду письмові заперечення у яких просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без його участі. У письмових запереченнях наданих суду повністю підтримав заперечення Головного управління праці та соціального захисту населення.
Відповідач Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, надіслав суду письмову заяву у якій посилаючись на постанову КМУ від 21.12.2005 р. № 1232 зазначив, що до функцій органів Державного казначейства України не входить контроль за нарахуванням щорічної грошової допомоги на оздоровлення, просив проводити судові слухання без участі його представника.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи судом встановлене наступне.
ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.
Висновком міжвідомчої експертної комісії від 12.07.2006 року захворювання ОСОБА_1 визнано таким, що пов'язано з ліквідацією аварії на ЧАЕС, 27.12.2006 року ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК №024730 та 11.01.2007 року видане посвідчення інваліда війни 2 групи.
Позов в частині виплати позивачу одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч.6 ст. 48 Закону» Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого.
Таким чином, право на отримання компенсації при встановленні інвалідності виникло у позивача 27.12.2006 року (у день встановлення інвалідності), тому при вирішені спору слід застосовувати законодавство, яке регулювало спірні правовідносини.
Згідно абзацу 3 ч. 1 статті 48 Закону України одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат. Згідно ч. 7 ст. 48 Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Однак, дія абзацу 3 частини 1 та частини 7 статті 48 Закону була зупинена на 2006 рік Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, при цьому положення Закону № 3235-IV не скасовані та неконституційними не визнані, а тому на час виникнення у повивача права на компенсацію (27.12.2006 року) її розмір статтею 48 Закону не визначався, з чого слідує, що позивач не набув права на відповідну виплату у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Так обставина, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 були визнані неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» якими зупинялася дія окремих частин ст. 48 Закону не впливає на регулювання спірних правовідносин, оскільки положення законів, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто рішення Конституційного Суду не має зворотної дії у часі.
Позов в частині виплати щорічної разової допомоги інвалідам війни (допомоги до 5 травня) не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1, 4 статті 17-1 Закону, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення за місцем проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно з пунктом 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V на 2007 рік дія ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 вищезазначена норма Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» була визнана неконституційною.
Згідно листа УПСЗН Борівської РДА від 18.03.2008 року ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу у квітні 2007 року виходячи з розміру, визначеного Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» у сумі 360 грн.
Після відновлення дії ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та до 30 вересня 2007 року позивач не звертався за отриманням допомоги до управління праці та соціального захисту населення Борівської РДА, а тому немає підстав вважати бездіяльність управління неправомірною. За відсутності відповідного звернення відповідач не мав обов'язку здійснювати відповідну виплату, термін якої сплинув 30.09.2007 року, отже і підстав для її стягнення немає.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік не підлягає задоволенню, оскільки допомога відповідачем нараховувалась та виплачувалась у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам та учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС виплачується щорічна допомога на оздоровлення.
Дія зазначеної норми була зупинена на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV.
Пунктом 1 Постанови КМ України від 12 липня 2005 р. N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення для зазначеної категорії громадян - 75 гривень.
У 2006 році позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 75 грн.
Таким чином, виплачений позивачу у 2006 році розмір одноразової допомоги на оздоровлення відповідає законодавству, яке регулювало спірні правовідносини, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що позивачу виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення у липні 2007 року в розмірі 120 гривень, як інваліду 2 групи, що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації від 18.03.2008 року 04б-04\245.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V зупинено на 2007 рік дія ч.4 ст. 48 Закону в частині визначення розміру виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 вищезазначена норма Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» була визнана неконституційною.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, оскільки на час виплати зазначена норам діяла. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (частина 7 статті 48 Закону № 796-ХІІ).
Згідно ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року - 440 гривень.
Таким чином, розрахунок щорічної допомоги за 2007 рік на момент її виплати становить: 440Х5=2200 грн. Стягненню підлягає сума з відрахуванням фактично отриманої: 2200-120=2080 грн.
Зазначені суми, а саме одноразова компенсація при встановленні позивачу другої групи інвалідності, щорічна одноразова допомога на оздоровлення за 2007 рік підлягає стягненню з відповідача - управління праці та соціального захисту населення Борівської РДА, оскільки ч.5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обов'язок виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам покладений на органи соціального захисту населення за місцем проживання громадян.
Частиною 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (стаття 100 КАС України).
Позов в частині стягнення щорічної одноразової допомоги за 2005 рік поданий з пропущенням однорічного строку та відповідач-Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, просив відмовити у задоволенні позову з цієї підстави, позивач не навів поважних причин його пропуску, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача у зобов'язані Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації та Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації організувати проконтролювати здійснення Управлінням праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації належних соціальних виплат та у зобов'язані Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації забезпечити перерахунок та виплату відповідачем заборгованості по вказаним виплатам, оскільки позивач не звертався до відповідача з зазначеного питання та офіційної відмови не отримував, а тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач може вчиняти порушення прав позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у майбутньому.
Вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, здійснити безспірне списання з рахунку Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації коштів заборгованості по вказаним соціальним виплатам та зобов'язанні в подальшому нараховувати та виплачувати вказані соціальні виплати, також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до постанови КМУ від 21.12.2005 р. органи Державного казначейства України такими повноваженнями не наділені.
Виходячи з викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII в редакції від 01.01.07, Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07р., ст.ст. 4, 8, 11, 99, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 2080 (дві тисячі вісімдесят) гривень.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 14 липня 2008 року.
Суддя І.М. Ральченко