Справа № 2а-1794/08
Харківський окружний адміністративний суд
22 квітня 2008 року м. Харків
Головуючого - судді Зінченко А.В.,
при секретарі - Набока О.О., Король Д.О.
за участі сторін:
позивача не з'явився
представника відповідача не з'явився
Представника ІІІ - особи не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації, з участю третьої особи Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Вовчанського РДА, в якому просить суд стягнути з відповідача недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки всього в сумі 6900,00 грн.
На підставі висновку МСЕК при інвалідності третьої групи її віднесено до першої категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
У зв'язку із вищезазначеним, позивачка має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомог, передбачених Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, згідно із п. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, нарахування та виплата вказаних допоміг здійснюється відповідачем в значно менших розмірах ніж передбачено законодавством.
23 листопада 2007 р. відповідачем, Управлінням праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, було відмовлено позивачці задовольнити її вимогу щодо проведення належних їй виплат, у зв'язку з чим позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 р. до участі у зазначеній справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації.
До суду позивачка надіслала письмову заяву в якій просила суд розглянути справу без її участі в судовому засіданні через стан її здоров'я.
Відповідач до суду надіслав письмову заяву в якій просив суд розглянути справу без участі його представника в судовому засіданні. Також надав письмові заперечення на позов в яких прохав відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пославшись на те, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету.
Головним розпорядником коштів вищого рівня є Міністерство праці та соціальної політики України. Роз'яснення порядку застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст.62 цього Закону) провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади.
Законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки передбачалося, що до внесення відповідних змін до законів, у нормах яких для розрахунків потрібен розмір мінімальної заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат. Кабінету Міністрів України доручалось здійснювати перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік на ці цілі.
Згідно із ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсації підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У зв'язку з виходом Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» втратив чинність підпункт «є» пункту 1 по постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836. На підставі цього позивачці у 2007 році було проведено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн.
Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації - головний розпорядник коштів нижчого рівня - бере бюджетні зобов'язання та здійснює відповідні видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог за 2001-2006 роки, відповідач зазначив, що провадження у справі відкрито відповідно до Кодексу адміністративного судочинства. Згідно із п. 2 ст. 99 КАСУ, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк позовної давності.
Керуючись п. 1 ст. 100 КАСУ вважають, що позовні вимоги необхідно розглядати тільки в обсязі зазначеної річної позовної давності.
Третя особа свого представника до суду не направила, була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, своїм правом надати суду свої письмові заперечення на позов не скористалася.
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, встановивши наступні обставини.
ОСОБА_1 Неля Миколаївна є інвалідом ІІІ групи, а також віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до листа від 23 листопада 2007 р. №3745 відповідачем, Управлінням праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, позивачці було нараховано та виплачено щорічну компенсацію на оздоровлення в таких розмірах, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:
· За 2004 рік - в жовтні 2005 року в сумі 21,50 грн.
· За 2005 рік - в жовтні 2005 року в сумі 90,00 грн.
· За 2006 рік - в березні 2006 року в сумі 90,00 грн.
· За 2007 рік - в березні 2007 року в сумі 90,00 грн.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи відповідача, що позивачці правомірно виплачена щорічна допомога на оздоровлення, виходячи із розмірів, що встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд вважає безпідставними з наступних підстав.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 30 Закону «Про Державний Бюджет на 2007 рік» дію абзацу другого частини першої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року (надалі -Рішення КСУ від 9 липня 2007 року) пункт 30 Закону про Державний Бюджет на 2007 рік було визнано таким, що не відповідає Конституції України. Зокрема, в частині 1 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року зазначено: «Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»: … пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію … в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої …та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з частиною 3 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року «Положення … пунктів … 30 …. статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення». Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України «Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність». Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними». Згідно із ч. 6 резолютивної частини Рішення КСУ від 9.07.2007 року «Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене». Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України «Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені». Враховуючи Рішення КСУ від 9.07.2007 року та його обов'язковість до виконання, Суд вважає, що положення Закону № 796-XII не є призупиненими на цей час та підлягають застосуванню при розгляді справи.
Також відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України «у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу».
Також судом встановлено, що позивачка звернулася до суду з позовом 12 грудня 2007 року, а дізналася про свої порушені права щодо встановлених законом виплат починаючи з 2001 року.
Згідно вимог ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений строк звернення до адміністративного суду і відповідно до ч. 1 даної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Крім цього позивачкою не було надано доказів поважності причин пропуску звернення до суду згідно яких суд міг визнати причину пропуску такого строку поважною.
Таким чином підлягає відмові у задоволенні адміністративного позову частина позовних вимог позивачці, а саме прохання стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2001-2006 роки так як навіть щодо належних виплат за 2006 рік позивачка дізналася вже в березні 2006 року, а звернулася до суду з позовом лише в грудні 2007 року.
Статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» були встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди 2007 року, а саме: 400 гривень - з 01 січня по 31 березня 2007 року; 420 гривень - з 01 квітня по 30 червня 2007 року; 440 гривень - з 01 липня по 30 вересня 2007 року; 460 гривень - з 01 жовтня 2007 р.
Враховуючи що позивачка вже отримала 90 грн. в березні 2007 року з передбачених Законом 1600 грн. то їй належить виплатити 1510 гривень (400,00*4 - 90,00 = 1510,00) недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 99, 160-164, 167, 186, КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації, з участю третьої особи Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу на оздоровлення в сумі 1510 (однієї тисячі п'ятсот десять) грн. 00 коп.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена 25 квітня 2008 року.
Суддя А.В. Зінченко