"09" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/41637/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Маринчак Н.Є.
при секретарі судового засідання: Горголь І.С.,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Запорізький завод важкого кранобудування»
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року
та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2009 року
у справі № 2а-1317/09/0870
за позовом Закритого акціонерного товариства «Запорізький завод важкого кранобудування»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Закрите акціонерне товариство «Запорізький завод важкого кранобудування»звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.11.2008 року № 0000980802/0, 0001000802/0; від 02.02.2009 року № 0000980802/1, 0001000802/1 та зобов'язати відповідача поновити у картці особового рахунку підприємства суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4037437,00 грн., зменшену на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000980802/1 від 02.02.2009 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2007 року по 31.10.2007 року, серед іншого встановлено порушення позивачем пп.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого, на думку податкового органу, підприємством занижено у лютому - жовтні 2007 року, суму ПДВ до відшкодування на загальну суму 4037437,0 грн., та завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на вказану суму.
На думку податкового органу, за бюджетний період лютий 2007 року, березень 2007 року, квітень 2007 року, червень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року, жовтень 2007 року бюджетне відшкодування підприємством не декларувалось та, відповідно, у зв'язку з цим було допущено порушення п.п. 7.7.2, п.7.7. ст.7 Закону № 168/97-ВР.
На підставі висновків перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4037437,0 грн. та зазначено, що відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР вважається, що ЗАТ "Запорізький завод важкого кранобудування" добровільно відмовляється від отримання суми заниження в зазначеному розмірі, як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, з посиланням на вимоги п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР дійшли висновку про те, що позивач мав право на отримання бюджетного відшкодування лише у наступному податковому періоді, де сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначена, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою кредиту такого звітного податкового періоду, з обов'язковою сплатою суми податку отримувачем товарів (послуг) безпосередньо, у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг), а включення суми податкового кредиту до відшкодування в інших періодах, при зазначених обставинах є неправомірним. При цьому, на думку судів, відповідачем обґрунтовано під час перевірки встановлено заниження в лютому-жовтні 2007 року суми податкового кредиту попередньою податкового періоду в сумі 4037437,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування за березень 2008 року на таку ж суму та, відповідно, правомірно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення та здійснено відповідне коригування у картці особового рахунку платника податків.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно дослідженим фактичним обставинам справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.
Так, приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій не врахували, що Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. А у п.п. 7.7.2. вказано, що у строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої відповідно до п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 того ж Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи зі змісту вказаного підпункту статті 7 Закону України №168/97-ВР попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.
Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 1 січня 2008 року редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Вказане усуває можливість неоднозначного тлумачення зміненого підпункту в подальшому.
Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Таким чином, судам попередніх інстанцій, з урахуванням викладеного, у процесі розгляду справи необхідно було встановити наявність у позивача документального підтвердження розміру сплаченого в ціні товару податку на додану вартість. Витребувати та дослідити відповідні первинні документи з метою встановлення наявності або відсутності факту порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, та обставин, які б свідчили про те, що відомості, які містяться у документах, на підставі яких був сформований податковий кредит, відповідають дійсності, що має важливе значення для правильного вирішення справи по суті.
Таким чином, суди обох інстанцій дали помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 210 -232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Запорізький завод важкого кранобудування»задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2009 року у справі №2а-1317/09/0870 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.
Судді (підпис)Карась О.В.
(підпис)Маринчак Н.Є.
Ухвала складена у повному обсязі 12.10.2012р.