"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/52104/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про соціальний захист дітей війни ,-
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління протиправною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати різниці недоплат за 2007 рік з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 30 липня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2010 року зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком х розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058-1 та провести відповідні нарахування та виплати за з 19 січня 2009 року по 30 липня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.
На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій ОСОБА_4. просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідачем -Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, не здійснюються виплати з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність величини для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус «діти війни».
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано послалися на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, яким визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»щодо зупинення на 2008 рік дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції було ухвалено відповідно до закону та скасоване судом апеляційної інстанції помилково, що, відповідно до вимог статті 226 КАС України, є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 210, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2010 року -скасувати, постанову Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2010 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.