"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/63022/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про стягнення соціальної допомоги «дитині війни»,-
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2010 рік, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року № 2154-УІ встановлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня -695 гривень, з 1 квітня -706 гривень, з 1 липня -709 гривень, з 1 жовтня -723 гривень, з 1 грудня -734 гривень.
Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду з позовом 21 липня 2010 року.
Враховуючи положення ст.. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Слід зазначити, що питання про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом ОСОБА_4 не ставилося, і, відповідно, не було вирішено судами попередніх інстанцій.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області задовольнити частково.
Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2011 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати різниці недоплат з 12 січня 2010 року з урахуванням вже виплачених сум до пенсії як дитині війни. Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.