23 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/76394/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Рецебуринський Ю.Й. , Цвіркун Ю.І. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області на постанову Розівського районного суду Запорізької області від 13.04.2009р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги дітям війни,
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області з вимогами про визнання протиправною бездіяльності і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги дітям війни.
Постановою Розівського районного суду Запорізької області від 13.04.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області щодо невиконання законодавчо визначеного обов'язку здійснити за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року перерахунок та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_2 у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням раніше проведених підвищень до пенсії "Дітям війни" за відповідні періоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009р. апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі представник Управління пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Також вказує на те, що судами невірно застосовано чинне законодавство, вважаючи, що позивачем строк звернення до суду пропущений без поважних причин, оскільки юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус "дитини війни", про що свідчить відмітка у її пенсійному посвідченні, а тому, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Протягом періоду 2007-2008 років позивачці надбавка як дитині війни не виплачувалася у розмірі, встановленому Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суди правомірно керувались тим, що Управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-IV і здійснювати позивачу відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим допустило протиправну бездіяльність.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19.12.2006р. № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема п. 12 ст. 71, зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону № 2195-IV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України №489-V від 19.12.2006р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону.
Пунктом 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка набрала чинності з 01.01.2008р., викладено в новій редакції, а саме положеннями даної норми передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. пункт 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформульовано правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими оскільки відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у підвищенні на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" за відповідний період.
Колегія суддів зазначає, що вихідним критерієм розрахунку державної пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Управління пенсійного фонду, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області відхилити, а постанову Розівського районного суду Запорізької області від 13.04.2009р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Рецебуринський Ю.Й.
Цвіркун Ю.І.