"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/61147/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 червня 2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії ,-
Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 червня 2009 року, зміненою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнано бездіяльність Управління протиправною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати різниці недоплат за 2008 рік з 22 травня по 31 жовтня 2008 року з урахуванням вже виплачених сум до пенсії як дитині війни. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідачем - Управлінням Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області, не здійснюються виплати з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність величини для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус «діти війни».
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано послалися на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, яким визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»щодо зупинення на 2008 рік дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи касаційної скарги зазначеного висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 червня 2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.