"11" жовтня 2012 р. м. Київ К-13358/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Конюшка К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 травня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення та до стягнення недоотриманих сум з щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 рік, -
У лютому 2008 року позивач, ОСОБА_4, звернувся до Совєтськкого районного суду м. Макіївки з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум з щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 рік.
Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 травня 2008 року, частково зміненою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року позов ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації Макіївської міської ради задоволений частково, внаслідок чого визнані дії відповідача, пов'язані з нарахуванням та виплатою позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 роки неправомірними, стягнуто на користь позивача щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2007 у розмірі 2570 грн. та недоотриману суму щорічної грощової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1670 грн. та стягнуто ці суми на користь позивача з Державного бюджету України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації Макіївської міської ради звернулось з касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач ОСОБА_4 є інвалідом війни та особою, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи та має першу категорію.
Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивачу щорічно до 5 травня повинна надаватись виплата у розмірі 7 мінімальних пенсії за віком, як інваліду війни.
Однак Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки встановлено виплату цієї допомоги у 2007 -300 грн.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни. При цьому дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки.
Суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що разову грошову допомогу до 5 травня відповідачем не було виплачено у відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими призупинено виплати одноразової грошової допомоги в розмірі, що передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з посиланням на Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007 дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що посилання суду першої інстанції на Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007, яки визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007 дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги, оскільки ці рішення були прийняті після закінчення строку проведення цієї допомоги у квітні 2007 року. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства, а тому приходить до висновку про скасування в цій частині судових рішень першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову у задоволенні позову в цій частині позову.
Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій при розгляді даної справи, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися положеннями ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року.
Судами вірно враховано положення статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 роки в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 рік, оскільки відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2007 року в розмірі 90 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.
Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007.
Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На момент виникнення спірних відносин у 2007 році, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не діяли.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення щорічної виплати до 5 травня, як інваліду війни за 2007 роки відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому в цій частині позову вбачається необхідність скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову у цій частині.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити частково.
Постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 травня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум з щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 рік - скасувати.
Прийняти в цій частині позову понову постанову.
Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації Макіївської міської ради в частині стягнення допомоги до 5 травня в розмірі 2570,42 грн. за 2007 рік.
В решті судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: