"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/78306/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про зобов'язання здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної допомоги до пенсії ,-
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано бездіяльність Управління протиправною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачам з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати різниці недоплат за 2007 рік з 09 липня по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням вже виплачених сум до пенсії як дітям війни. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області просить його скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачі перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області та відносяться до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни», що підтверджується пенсійними посвідченнями.
Відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області, не здійснюються виплати з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність величини для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус «діти війни».
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано послалися на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, яким визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»щодо зупинення на 2008 рік дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи касаційної скарги зазначеного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.