ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку письмового провадження
м. Київ
08 жовтня 2012 року № 2а-10588/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Маруліної Л.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл Україна»
доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області
провизнання протиправною та скасування постанови від 24.07.2012 р.
Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл Україна»(далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області (далі -відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 24.07.2012 р. №142 про накладення стягнень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-10588/12/2670.
У судове засідання 17.09.2012 р. представник позивача прибув. Відповідач, належним чином повідомлений про судове засідання, явку свого представника не забезпечив.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Відповідачем винесено постанову від 24.07.2012 р. №142 в порушення вимог чинного законодавства, оскільки жодним актом діючого законодавства не передбачено розміщення на колонках АЗС інформації відносно найменування та місцезнаходження виробника нафтопродуктів, дату виготовлення нафтопродуктів. Крім того, вважає, що позапланова перевірка проведена в порушення вимог ст.. ст.. 4, 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 11.09.2012 р. № 3743/08-2, зазначає, що постанова від 24.07.2012 р. №142 є правомірною та ґрунтуються на вимогах закону, а позовні вимоги -безпідставними та такими, що не аргументовані положеннями чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивач Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл Україна» зареєстровано 16.11.1999 р. Старокиївською районною державною адміністрацією міста Києва та здійснює, крім іншого, оптову та роздрібну торгівлю пальним.
24 травня 2012 року спеціалістами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області Лібус С.Б. (посвідчення № 5 від 03.01.2012 року) та Філіпенко М.М. (посвідчення № 6 від 03.01.2012 року,) за скаргою споживача С-189 від 03.05.2012 р. згідно направлення на проведення перевірки від 24.05.2012 року № 169 проведено перевірку на АЗС №22-06 ПІІ«Лукойл Україна»за адресою: м. Херсон вул. Ладичука,127.
В ході перевірки встановлено згідно акту перевірки порушення п. п. 9, 15, 20 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442, п. п. 17, 21 Порядку провадження торгівельної діяльності та торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів від 15.06.2006 року № 833, п. п. 14, 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 11.07.2003 року № 104, п. п 11, 14 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 11.07.2003 року № 185 та порушення вимог ст. 6, 7, 14, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме:
- на АЗС для споживачів відсутня доступна, своєчасна, необхідна, повна та достовірна інформація про найменування та адресу виробника нафтопродуктів (бензину автомобільного А-95 «Євро»з використанням товарного знаку «ЭКТО», що в свою чергу перешкоджає забезпеченню здійснення свідомого та компетентного вибору споживачами необхідної продукції. Інформація не зазначена ні на інформаційному табло, що встановлене на в'їзді до АЗС, ні біля оператора АЗС, ні на паливно-роздавальних колонках, а також інформація відсутня у «куточку споживача»;
- на час перевірки не у повному обсязі надано документи про якість та безпеку - сертифікати відповідності та паспорти якості з посиланням на нормативні документи, вимогам яких повинна відповідати продукція, що перебуває у реалізації, зокрема на бензин автомобільний А-95 «Євро»з використанням товарного знаку «ЭКТО».
За результатами перевірки 24.05.2012 року складено Акт перевірки № 0000133 та відносно начальника АЗС № 22-06 - ОСОБА_1. складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.05.2012 № 000109.
Приписом до акту перевірки від 24.05.2012 року № 000133 позивача зобов'язано усунути виявлені недоліки та у термін до 07.06.2012 року надати до Інспекції відповідні документи по виявлених порушеннях.
У зв'язку з викладеним та в результаті розгляду справи було встановлено, що позивачем реалізується продукція без необхідної, доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації про продукцію, а саме: відсутня інформація про виробника та його місцезнаходження (п. 4 таблиці додатку № 7 до акту перевірки).
Постановою № 142 від 24.07.2012 року до ПІІ «Лукойл-України»застосовано штраф у розмірі 51 479,40 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України від 12.05.1991 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи.
Згідно абз. 3 п. 1 «Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів», затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 465/2011, Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Як передбачено п. 1 «Положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Херсонській області», затвердженого Головою Держспоживівнспекції України з питань захисту прав споживачів від 29.11.2011 року, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Херсонській області є територіальним органом Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів»спеціально уповноважений центральний орган у справах захисту прав споживачів, а також його територіальні органи мають право в тому числі: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання копії необхідних документів; давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону тощо.
Порядок проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності державними органами у сфері захисту прав споживачів встановлено Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 № 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 р. за № 743/21056 (далі - Порядок).
Накладення та стягнення штрафів здійснюється згідно з Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1177.
Твердження позивача щодо порушення відповідачем процедури проведення перевірки суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом
Частина 5 даного Закону зазначає, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення направлення).
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), складає акт в якому зазначає стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Відповідно п. 1.1 наданої позивачем Посадової інструкції начальника автозаправної станції, затвердженої директором з роздрібної торгівлі ПІІ «Лукойл-Україна»від 09.03.2011 року, начальник АЗС відноситься до категорії керівників структурних підрозділів Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»та призначається і звільняється з посади наказом Генерального директора підприємства.
Згідно п. 2.1.5 Розділу 2 Посадової інструкції начальника автозаправної станції «Обов'язки»начальник АЗС зобов'язаний здійснювати адміністративно-технічне керівництво АЗС.
Згідно п.п. 2.1.4, 2.1.6, 2.1.16, 2.1.23, 2.1.26 Посадової інструкції начальника автозаправної станції начальник АЗС повинен, зокрема, постійно працювати над підвищенням якості сервісу та обслуговування споживачів; раціонально та ефективно розподіляти обов'язки між працівниками АЗС, контролювати їх роботу; забезпечувати наявність, отримання та періодичне оновлення усієї необхідної документації для ведення торгівельної діяльності; приймати безпосередню участь у розгляді претензій та скарг споживачів, відпрацьовувати їх у встановленому законодавством порядку; виконувати самому та забезпечувати належне виконання персоналом АЗС вимог загальнодержавних нормативних актів, що регулюють діяльність у галузі роздрібної торгівлі нафтопродуктами.
Пункт 2.1.53 Посадової інструкції начальника автозаправної станції визначає, що начальник АЗС повинен терміново повідомляти начальника комплексу та юридичний відділ підприємства у випадку прибуття на АЗС контролюючих служб державних органів.
Згідно п. 3.1.8 Посадової інструкції начальника автозаправної станції розділу «Права»керівник АЗС має право представляти підприємство у державних та громадських організаціях та може надавати будь-які письмові пояснення за попередньою згодою з керівництвом підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2012 року на АЗС №22-06 ПІІ «Лукойл-Україна»начальник АЗС ОСОБА_1 допустив працівників інспекції до перевірки, надавав пояснення по суті, де з виявленими порушеннями погоджувався і зобов'язувався усунути у робочому порядку, та по завершенню перевірки як уповноважена посадова особа позивача під розпис отримав другий примірник акту перевірки.
Крім того, за фактом неналежного контролю за роботою АЗС відносно ОСОБА_1., як начальника АЗС, було складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.05.2012 № 000109 та постановою по справі про адміністративне правопорушення від 07.06.2012 року № 128 до останнього застосовано штраф, передбачений ст. 155 КУпАП у розмірі 170,00грн.
Розгляд справи відбувся відповідно до Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177, яким визначено, що накладати на суб'єктів господарювання штрафи за порушення законодавства про захист прав споживачів відповідно до ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники.
Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
На підставі викладеного, постановою № 142 від 24.07.2012року до ПІІ Лукойл Україна застосовано штраф у розмірі 51 479,40 грн.
Щодо підстав застосування до позивача штрафних санкцій суд вважає їх такими, що відповідають чинному законодавству з огляду на наступне.
Законом України «Про захист прав споживачів»визначено основні права споживачів, зокрема право на якість та безпеку продукції, належної інформації про продукцію, права на гарантійне обслуговування та усунення недоліків (ст. ст. 5-8, 14, 15, 17).
В статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів»зазначено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.
Виробник (виконавець) відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів»забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком.
Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.
Забороняється відповідно до положень ст. 14 Закону змінювати строк служби (строк придатності), який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких минув. Продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством.
Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.
Інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Аналогічні вимоги відносно інформації про продукцію передбачені також п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами та п. п. 11, 14 Правил продажу продовольчих товарів, п. п. 17, 21 Порядку провадження торгівельної діяльності та торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів.
Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку. Індивідуальна упаковка повинна містити такі маркувальні дані: найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, назву товару, колір корпусу виробу, попереджувальні знаки, дату випуску, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар.
Порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), а також вимоги у дотриманні прав споживачів щодо належної якості цих нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування визначений та встановлений Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 (далі -Правила).
Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України, які зареєстровані в установленому порядку.
Так, зокрема, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій. Режим роботи АЗС і спеціалізованих магазинів встановлюється суб'єктами господарювання за погодженням з місцевими органами самоврядування.
На фасаді АЗС і торговельного приміщення повинна бути вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання та власника або уповноваженого ним органу. На видному місці розміщуються інформація про режим роботи і копія свідоцтва про державну реєстрацію, а також табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові чергового оператора, що відпускає нафтопродукти, і інформація про місце розташування найближчих АЗС.
Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови.
Відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів (у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки), що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС.
Усі зразки супутніх товарів та нафтопродуктів у дрібній розфасовці повинні бути виставлені у асортименті, наявному у суб'єкта господарювання, у вітринах приміщення АЗС, на прилавках і у вітринах спеціалізованих магазинів з ярликами цін (цінниками), оформленими в установленому порядку.
Суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також: копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).
В інформації про нафтопродукти зазначаються: їх назва; дані про їх основні властивості; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами; ціна та умови їх придбання; відомості про умови їх зберігання; правила та умови їх ефективного і безпечного використання; строк їх придатності, обов'язкові дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача. Інформація подається споживачеві згідно із законодавством про мови.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний поінформувати споживача про можливість виникнення за певних умов унаслідок поводження з нафтопродуктами небезпеки для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища.
Суб'єкт господарювання повинен забезпечити наявність на видному та доступному для споживача місці на АЗС куточка покупця, в якому розміщуються інформація про найменування власника АЗС або уповноваженого ним органу, місцезнаходження і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів, книга відгуків та пропозицій. На вимогу споживача уповноважений керівником суб'єкта господарювання працівник повинен ознайомити його з вимогами цих Правил, Закону України "Про захист прав споживачів", а також подати документи, зазначені у пункті 9 цих Правил.
Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача, що законодавством встановлені чіткі вимоги щодо переліку належної інформації, яку суб'єкт господарювання повинен своєчасно надати споживачеві для можливості компетентного та свідомого вибору продукції, оскільки споживач не немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває, а тому відсутність відповідної інформації , яка повинна характеризувати дану продукцію є необхідною, повною, достовірною та своєчасною.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій, діяв в межах своєї компетенції, постанова № 142 винесена у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів обґрунтованість та законність свого рішення.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про відмову у задоволення позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. У задоволенні позову Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл Україна»до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 24.07.2012 р. № 142 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л. О. Маруліна