ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 жовтня 2012 року № 2а-10994/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
провизнання протиправними податкового повідомлення-рішення №0005341740 від 25.10.2011, податкової вимоги №493 від 18.05.2012 та рішення про опис майна у податкову заставу № 14/19-120 від 18.05.2012
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення №0005341740 від 25.10.2011, податкової вимоги №493 від 18.05.2012 та рішення про опис майна у податкову заставу № 14/19-120 від 18.05.2012.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки Державною податковою службою України у встановленні законодавством строки не було надіслано позивачу вмотивованого рішення за результатами розгляду його скарги на податкове повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011, а саме, в надісланому рішенні № 14235/Р/10-2415 від 20.04.2012 мотивувальна та резолютивна частини стосувались іншого платника податків та іншого податкового повідомлення - рішення, що підтверджується актом про розкриття конверту поштового відправлення, то вона вважається повністю задоволеною, а податкове повідомлення - рішення скасованим. Також позивач зазначив, про те, що оскільки податкове повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011 вважається скасованим, то у відповідача не було правових підстав вважати податкове зобов'язання узгодженим, а отже і виносити податкову вимогу № 493 від 18.05.2012 та рішення про опис майна у податкову заставу № 14/19-120 від 18.05.2012.
Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2012 підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 25.09.2012 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
03.10.2012 відповідачем через канцелярію суду були подані письмові заперечення на адміністративний позов, в яких він просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що податкове повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011 було винесено на підставі акту перевірки № 1673/17-40/2697609091 від 22.09.2011, яким, зокрема, було встановлено порушення підпунктів 2.6 та 2.2 пункту 2 постанови Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме, не оприбуткування готівки в сумі 267 750,00 грн.
В період з 09.09.2011 по 15.09.2011 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва на підставі направлень № 3290/17-40П від 09.09.2011, № 3291/17-40П від 09.09.2011, № 3291/17-40П від 09.09.2011 та наказу № 3290 від 09.09.2011 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.07.2008 по 30.06.2011.
Перевіркою правильності визначення обсягу виручки, відображеного в звіті платника єдиного податку за період з 01.07.2008 по 30.06.2011 на підставі книги обліку доходів та витрат ф. № 10 за № 199 від 08.02.2006, встановлено заниження виручки.
Згідно пояснення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 21.09.2011 та книги обліку доходів та витрат №199 від 08.02.2006 в період з 01.07.2007 по 27.07.2011 реалізований весь товар на загальну суму 126 710,00 грн. та залишків товару немає. Націнка на товар згідно зазначених пояснень становила 5%.
Кошти за реалізований товар на загальну суму 267 750,00 грн. ОСОБА_1 не були належним чином оприбутковані за місцем їх реалізації, а саме, в книзі обліку доходів та витрат ф. № 10 за № 199 від 08.02.2006.
З огляду на зазначене податковим органом встановлено порушення підпунктів 2.2 та 2.6 пункту 2 постанови Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме, не оприбуткування готівкових коштів в розмірі 267 750,00 грн.
За результатами перевірки складено акт № 1673/17-40/НОМЕР_1 від 22.09.2011 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 338 750,00 грн.
05.12.2011 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у місті Києві була подана скарга, зокрема, на податкове повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011, яка рішенням про результати розгляду скарги № 159/Р/25-214 від 27.01.2012 в частині оскарження податкового повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до Державної податкової служби України була подана скарга № 16/02-1 від 16.02.2012, яка була зареєстрована 21.02.2012 за вхідним № Р/1373.
06.03.2012 Державною податковою службою України було винесено рішення про продовження строку розгляду скарги, яким продовжено строк розгляду скарги до 20.04.2012 (включно).
20.04.2012 Державною податковою службою України було винесено рішення про результатами розгляду скарги № 12579/Р/10-2415, яким скаргу № 16/02-1 від 16.02.2012 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011 без змін. Зазначене рішення було направлено на адресу позивача рекомендованим листом 20.04.2012.
25.04.2012 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, його представником - адвокатом ОСОБА_4 та представником громадськості ОСОБА_5, складено акт про розкриття конверту поштового відправлення, відповідно до якого при розкриття рекомендованого поштового відправлення було виявлено вкладення на 2-х аркушах на першому з яких містилась частина рішення ДПС України про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 № 16/02-1 від 16.02.2012, а на другому - посилання на норми законодавства України та інформація про доводи скарги ФОП ОСОБА_6 щодо скасування податкового повідомлення - рішення та результати її розгляду.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було подано до Державної податкової інспекції в Святошинському районі місті Києва та Державної податкової служби України повідомлення про результати адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень, яким повідомлено про складання акту розкриття конверту поштового відправлення від 25.04.2012 та про встановлені ним обставини, а також зазначено про те, що позивач вважає виконання ним податкових зобов'язань визначених в податковому повідомленні - рішенні №0005341740 від 25.10.2011 зупиненими, а суму грошового зобов'язання неузгодженою.
За результатами розгляду зазначеного листа Державною податковою службою України складено лист № 14235/Р/10-2415 від 25.05.2012 "Про розгляд листа", яким ОСОБА_1 повідомлено про те, що за результатами розгляду скарги № 16/02-1 від 16.02.2012 прийнято рішення № 12579/Р/10-2415 від 20.04.2012, яким податкове повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011 залишено без змін, та зазначене рішення направлено йому 20.04.2012, а також про те, що вказане податкове повідомлення - рішення не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржено до суду.
18.05.2012 Державною податковою інспекцією в Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби винесено вимогу № 493, якою повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 17.05.2012 сума його податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 1 338 750,00 грн.
23.05.2012 Державною податковою інспекцією в Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби було прийнято рішення № 1419-120 про опис майна у податкову заставу, відповідно до якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків СПД - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке він набуде в майбутньому у податкову заставу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підпунктом 2.2 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Згідно з підпунктом 2.6 пункту 2 зазначеного Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Таким чином, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно, а саме, у день її, та в повній сумі оприбутковуватися, при цьому підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером, дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Пунктом 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України. Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки, відповідно до пункту 6 статті 9 вказаного Закону, не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику. При цьому, згідно з нормами статті 10 вказаного Закону, розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.
Пунктом 1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1269, встановлено, що Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку прошнурована і пронумерована книга реєструється в органі державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Також, абзацом сімнадцятим статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Пунктом 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1269, встановлено, що суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Згідно з пунктом 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №599 від 29.10.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2.11.1999 за № 752/4045 встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".
Отже, суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку) ведуть книга обліку доходів і витрат, в якій в графі "сума виручки (доходу)" має здійснюватися в повній сумі, в день її отримання, оприбуткування усієї готівки, що була отримана суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою.
Позивачем не надано суду доказів, зокрема, книги обліку доходів та витрат №199 від 08.02.2006 з період з 01.07.2007 по 27.07.2011, на підтвердження того, що ним було здійснено оприбуткування готівки у сумі 267 750,00 грн., як і будь - яких обґрунтувань та доказів на спростування позиції відповідача про те, що ним не були оприбутковані готівкові кошти в зазначеній сумі, чим порушено підпункти 2.6 та 2.2 пункту 2 постанови Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".
З аналізу змісту скарги № 05/12-2 від 05.12.2012 поданої до Державної податкової адміністрації у місті Києві та № 16/02-2 від 16.02.2012 до Державної податкової служби України вбачається, що позивачем не заперечується той, факт, що ним не було оприбутковано кошти сумі 267 750,00 грн., водночас він зазначає про те, що за товар за який він мав отримати зазначені кошти, вони не були перераховані, однак при цьому не зазначає про причини через які кошти ним не були отримані. При цьому в зазначених скаргах ним не заперечується факт реалізації продукції на зазначену суму.
З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що позивачем не заперечується факт невидображення в книзі обліку доходів та витрат №199 від 08.02.2006 готівкових коштів в сумі 267 750,00 грн. за період з 01.07.2007 по 27.07.2011, а також факт реалізації продукції на зазначену суму, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було обґрунтовано встановлено порушення позивачем підпунктів 2.6 та 2.2 пункту 2 постанови Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".
Відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1338750,00 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011.
Пунктами 56.1 та 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Відповідно до пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони) подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Згідно з пунктами 56.8 та 56.9 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Отже, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання, він має право звернутися до органу вищого рівня із скаргою про перегляд зазначеного рішення, та у випадку якщо за результатами розгляду зазначеної скаргу у встановлені Податковим кодексом України строки платнику податків не надсилається вмотивованого рішення, то така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Позивач як на обґрунтування ненадання відповідачем йому вмотивованого рішення за результатами розгляду його скарги № 16/02-1 від 16.02.2012 посилається на те, що після відкриття поштового відправлення від 20.04.2012, яке надійшло на його адресу 25.04.2012, було виявлено два аркуші, на першому з яких містились реквізити фірмового бланку ДПС України, вихідний номер, одержувачі, назва документа, чотири абзаци рішення ДПС України про розгляд скарги ФОП ОСОБА_1 № 16/02-2 від 16.02.2012, а на другому аркуші - шість абзаців про цитування (посилання) на законодавство України та інформація про доводи скарги ФОП ОСОБА_6 щодо скасування податкового повідомлення - рішення та рішення ДПС у місті Києві та результати розгляду зазначеної скарги, що підтверджується актом про розкриття конверту поштового відправлення від 25.04.2012.
На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду копію аркушів, які надійшли на його адресу поштою.
З аналізу змісту зазначених аркушів вбачається, що дійсно перший з них є першою сторінкою рішення Державної податкової адміністрації України № 12579/Р/10-2415 від 20.04.2012 прийнятого за результатами розгляду скарги позивача № 16/02-1 від 16.02.2012, а другий - частиною рішення складеного за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_6, водночас текст викладений на зазначених аркушах не є взаємопов'язаним, з огляду на те, що текст викладений на другій сторінці не є продовженням речення, яке було розпочато на першій сторінці.
З наданої позивачем копії рішення Державної податкової адміністрації України № 12579/Р/10-2415 від 20.04.2012, яка була надіслана йому листом № 14235/Р/10-2415 від 25.05.2012 "Про розгляд листа", вбачається що зазначене рішення складається з двох сторінок, текст на першій з яких є ідентичним до тексту викладеному на одному з аркушів, які були надіслані позивачу рекомендованою поштовою кореспонденцією від 20.04.2012.
З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що Державною податковою інспекцією України за результатами розгляду скарги позивача № 16/02-1 від 16.02.2012 було винесено рішення № 12579/Р/10-2415 від 20.04.2012 та позивачу з метою направлення зазначеного рішення було направлено рекомендований лист від 20.04.2012, водночас підчас пакування зазначеного поштового відправлення було допущено технічну помилку та прикріплено до першої сторінки вказаного рішення сторінку від рішення прийнятого за результатами розгляду іншої скарги.
Рішенням Державної податкової служби України № 8739/Р/10-2415 від 06.03.2012 про продовження строку розгляду скарги строк розгляду скарги позивача № 16/02-1 від 16.02.2012 було продовжено до 20.04.2012 (включно).
Отже, Державною податковою інспекцією України рішення за результатами розгляду скарги позивача № 16/02-1 від 16.02.2012 було прийнято в межах строків встановлених Податковим кодексом України та було вчасно направлено позивачу, водночас у зв'язку з технічною помилкою позивачу було помилково направлено замість другої сторінки рішення № 12579/Р/10-2415 від 20.04.2012 сторінку від рішення прийнятого за результатами розгляду іншої скарги.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що допущена Державною податковою інспекцією України технічна помилка при направленні позивачу рішення № 8739/Р/10-2415 від 06.03.2012, наявність якої у даному випадку є очевидним з огляду на те, що текст на двох аркушах, які були надіслані на адресу позивача рекомендованим листом від 20.04.2012 не є взаємопов'язаним, не може бути підставою для висновку про наявність юридичного факту, який є підставою вважати скаргу позивача № 16/02-1 від 16.02.2012 задоволеною повністю на його користь, а саме, нездійснення відповідним податковим органом надсилання на адресу позивача вмотивовано рішення за результатами розгляду зазначеної скарги у встановлені Податковим кодексом України строки.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що рішенням № 8739/Р/10-2415 від 06.03.2012 скарга позивача № 16/02-1 від 16.02.2012 була залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011 без змін, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати зазначену скаргу повністю задоволеною на користь позивача, а податкове повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011 нечинним.
Пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується: днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пунктів 59.1 та 59.3 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Таким чином, днем узгодження грошового зобов'язання платника податків вважається, зокрема, день отримання ним рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику прийнятого за результатами розгляду його скарги та воно повинно бути сплачено платником податків протягом 10 календарних днів, а у випадку його несплати у вказаний строк податковий орган надсилає йому податкову вимогу.
Рішення № 12579/Р/10-2415 від 20.04.2012 прийняте Державною податковою адміністрацією України за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення - рішення №0005341740 від 25.10.2011 було отримано позивачем 25.05.2012.
Таким чином, грошове зобов'язання визначене податковим повідомленням - рішенням №0005341740 від 25.10.2011 вважається узгодженим з 25.10.2011.
Позивачем не заперечується той факт, що ним станом на 18.05.2012 та на даний момент податкове зобов'язання визначене податковим повідомленням - рішенням №0005341740 від 25.10.2011 не було сплачено.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивачем не було сплачено податкове зобов'язання визначене податковим повідомленням - рішенням №0005341740 від 25.10.2011 у строки встановлені чинним законодавством, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно винесено вимогу №493 від 18.05.2012.
Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг..
Таким чином, рішення про опис майна у податкову заставу приймається керівником органу державної податкової служби у разі несплати у строки, Податковим кодексом України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом.
Рішення про опис майна у податкову заставу № 14/19-190 від 23.05.2012 було підписано начальником Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва державної податкової служби України.
З огляду на викладене, враховуючи те, що судом було встановлено факт наявності у позивача податкового боргу, а також те, що рішення № 14/19-190 від 23.05.2012 було прийнято уповноваженим органом, суд дійшов висновку про те, що рішення про опис майна у податкову заставу № 14/19-190 від 23.05.2012 відповідачем винесено правомірно.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення №0005341740 від 25.10.2011, податкової вимоги №493 від 18.05.2012 та рішення про опис майна у податкову заставу № 14/19-120 від 18.05.2012 -відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов