ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1/218
(в порядку скороченого провадження)
м. Київ
18 жовтня 2012 року 11:00 № 2а-13538/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкова Н.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця,
Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2012 р. відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 2а-13538/12/2670.
Згідно з ч. 4 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
З огляду на викладене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 1832 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначаються:
1) дата, час та місце її прийняття;
2) найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв постанову;
3) ім'я (найменування) сторін;
4) предмет адміністративного позову;
5) положення закону, якими суд керувався і на підставі яких задоволено позов;
6) висновок суду по суті вимог;
7) розподіл судових витрат;
8) обов'язок відповідача виконати постанову негайно, крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті;
9) строк набрання постановою законної сили та порядок її оскарження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі.
Так, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Положення закону, якими суд керувався і на підставі яких у задоволенні позову відмовлено.
Згідно пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до пп. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Пунктом 65.10 ст. 65 ПК України передбачено, що внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:
- визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду;
- смерті фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану), а також визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що підтверджується судовим рішенням;
- внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
- реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації;
- закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), - з дати закінчення такого строку;
- заборони судом фізичній особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду, якщо інше не визначене у рішенні суду;
- наявності обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством, - з дати надходження відповідних документів до органу державної податкової служби за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлено законом чи рішенням суду;
- анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.
Згідно п. 67.2 ст. 67 ПК України органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Частиною 1 ст. 59 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.
Згідно ч. 6 ст. 59 ГК України суб'єкт господарювання ліквідується:
- за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;
- у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
- у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;
- у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 59 ГК України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Частиною 1 ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно ст. 247 ГК України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:
- прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;
- смерті фізичної особи - підприємця;
- постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;
- постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;
- постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є:
- визнання фізичної особи - підприємця банкрутом;
- провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним місцем проживання.
Згідно наданих заперечень відповідача та доданих до них письмових доказів судом встановлено, що відповідач з 17.08.2010 р. зареєстрований як фізична особа - підприємець, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В03 № 679311.
01.09.2010 р. відповідач отримав свідоцтво про сплату єдиного податку серії З № 498996.
За 2010 рік відповідачем сплачено єдиний податок за листопад, вересень, жовтень та грудень 2010 року, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи копії квитанцій № 336 від 18.10.2010 р., № 338 від 18.10.2010 р., № 658 від 14.09.2010 р., № 346 від 15.11.2010 р.; подано до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за третій та четвертий квартали 2010 року, які отримані податковим органом 02.02.2011 р., підтвердженням чого є відмітка штампу отримання вхідної кореспонденції із зазначенням дати на вказаних звітах; направлена звітність за 2011 рік рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення, які були отримані позивачем 02.02.2012 р., підтвердженням чого є копії відповідних рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем було своєчасно подано податковому органу звітність та сплачено податки.
Відтак, беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що позовна вимога про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 1832, ст. 186, ст. 254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Н.В. Клочкова