ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 жовтня 2012 року № 2а-8929/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс"
до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
проскасування рішення № 100000003/2012/012051/2 від 21.03.2012 та стягнення надмірно сплачених коштів
за участю:
представника позивача: Горб С.А. (довіреність № 07-3112/2011 від 31.12.2011)
представника відповідача 1: Бурдакової О.А. (довіреність № 40/1-41/11207 від 29.12.2011)
представника відповідача 2: Костюк Я.Р. (довіреність № 05-08/1136-8822 від 04.07.2012)
представника відповідача 2: Шевчук З.І. (довіреність № 05-08/1444-10932 від 02.10.2012)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці, Державного казначейства України про скасування рішення № 100000003/2012/012051/2 від 21.03.2012 та стягнення надмірно сплачених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було неправомірно здійснено коригування митної вартості з застосуванням методу 6 та винесено рішення № 100000003/2012/012051/2 від 21.03.2012, оскільки позивачем було правомірно визначено задекларовану митну вартість товару за основним методом, а саме, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та ним були надані всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару. Також позивач посилався не те, що витребувавши у позивача додаткові документи позивач не зазначив, які саме обставини вони мають підтвердити, а визначена відповідачем митна вартість товару є вищою, ніж мінімальна вартість згідно цінової бази ЄАІС ДМСУ та вищою за вартість заявлену позивачем та при цьому відповідачем не було обґрунтовано застосування саме 6 методу.
Водночас позивач зазначив про те, що до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та після його винесення відповідач 1 визначав митну вартість аналогічного товару за першим методом.
У судовому засіданні 04.10.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 19.09.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що за результатами порівняння заявленої позивачем митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснювалось, було встановлено, що митна вартість товару заявлена позивачем нижча від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ввезених на територію України та суперечить даним, які мітяться в базі даних ЄАІС ДМСУ, з огляду на що, позивачу було запропоновано надати додаткові документи, які він надати відмовився, у зв'язку з чим з метою запобігання заниження митної вартості товару було здійснено її коригування із застосуванням статті 269 Податкового кодексу України, що відображено в рішенні № 100000003/2012/012051/2 від 21.03.2012. Також відповідач зазначив про те, що 2 та 3 методи визначення митної вартості не були застосовані у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних товарів, які продаються для експерту в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, а 4 та 5 у зв'язку ненаданням позивачем документів необхідних для їх застосування.
Водночас відповідач посилався на те, що в копії експертного висновку № 12/227 від 02.04.2012, яку було надано позивачем після винесення рішення про визначення митної вартості товару на підтвердження правомірності визначення митної вартості товару за 1 методом, зазначена інформація щодо цінової пропозиції фірми-виробника "ЕLEX INDASTRIAL LTD" та прайс листа фірми постачальника "Ninbo Jiangbei Elex IMP.&EXP.CO.,LTD", що викликає сумніви щодо виробника товарів, оскільки відсутнє документальне підтвердження взаємовідносин між виробником "ЕLEX INDASTRIAL LTD" та постачальником "Ninbo Jiangbei Elex IMP.&EXP.CO.,LTD", в прайс - листах не вказано умови поставок на яких здійснено пропозицію, а поставки було здійснено на умовах FOB NINGBO та використано комбіноване перевезення: від Ningbo(CN) до Глиді (PL) контейнером, від Гдині до Хелма (PL) контейнер на автомобілі, від Хелма до кордону України автомобілем, що потребує додаткових витрат, при цьому у транспортних довідках відсутня інформація щодо складових митної вартості - вивантаження, навантаження, перевантаження і перевалку.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.10.2012 заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні 20.08.2012 замінено належного відповідача 2 - Державне казначейство України на належного - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.
Представники відповідача 2 усно виклали заперечення проти позовних вимог, зазначили про те, що оскільки відповідачем 1 не приймалось рішення щодо повернення суми надмірно сплачених податків та зборів, то у нього відсутні правові підстави для здійснення повернення позивачу коштів, які він вважає надмірно плаченими, та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс»(покупець) та Фірмою Ningbo Jiangbei Elex IMP.&EXP.CO.,LTD»(Китай) (продавець) було укладено контракт №SEL11 від 17.03.2011.
Пунктом 1 контракту №SEL11 від 17.03.2011, встановлено, що продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгодженими сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 зазначеного контракту, ціна на кожну конкретну партію товару визначені в інвойс та встановлена в Доларах США.
На виконання умов зовнішньоекономічних контрактів Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс»на митну територію України був ввезений товар в режимі імпорт-40, зокрема:
- 1/1 "Світильники для зовнішнього освітлення з комбінованих матеріалів (метал, пластик) для газорозрядних ламп, не для вибухонебезпечних середовищ: світильники настільні з комбінованих матеріалів (метал, пластик) призначені для використання із газорозрядними лампами, побутові не для вибухонебезпечних середовищ: WPL 1702, код продукту PW702111B9- 400 шт., WPL 1701, код продукту PW701111B9- 2000 шт., WPL 1702, код продукту PW702111B9- 2000 шт., HB MH-250W AL (в розібраному стані), код продукту НА022253F9 - 150 шт., HB MH-250W PС (16" PC sealed type+GB02) (в розібраному стані), код продукту HP021652F9 - 80 шт. Торговельна марка DELUX. Виробник "ELEX INDASTRIAL LTD." на підприємстві "NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD" 2. Місць 519 Упаковано кожен св-к у картонну коробку та по декілька картонів у картонних ящиках.";
- 2/1 "Світильники для зовнішнього освітлення з комбінованих матеріалів (метал, пластик) для газорозрядних ламп, не для вибухонебезпечних середовищ: ORION S-70 (в розібраному стані), код продукту SR20641H9- 200 шт., ORION S-70 (в розібраному стані), код продукту SR20641H9- 200 шт., ORION S-150 (в розібраному стані), код продукту SR20642G9- 500 шт., ORION S-160 body with reflector & E27 lampholder, код товару SR306003G9 - 400 шт. Торговельна марка DELUX. Виробник "ELEX INDASTRIAL LTD." на підприємстві "NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD" 2. Місць 1135 Упаковано кожен св-к у картонну коробку та по декілька картонів у картонних ящиках";
- 3/1 "Комплектуючі побутових світильників, з комбінованих матеріалів, не для вибухонебезпечних середовищ: основа св-ка PALACE P1200, код продукту PL205121B9 - 100 шт. Торговельна марка DELUX. Виробник "ELEX INDASTRIAL LTD." на підприємстві "NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD" 2. Місць 100 Упаковано у картонні коробки".
З метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс»подана до митного органу вантажна митна декларація № 100200000/2012/484887 від 21.03.2012, в якій митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів.
Київською регіональною митницею за результатами порівняння заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс»митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснювалось, було встановлено, що митна вартість товару заявлена зазначеним товариством нижча від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ввезених на територію України та суперечить даним, які мітяться в базі даних ЄАІС ДМСУ, у зв'язку з чим відмовлено у митному оформленні товару та запропоновано надати додаткові документи, а саме: податкові та видаткові накладні, попередні митні оформлення (ВМД, інвойси, платіжне доручення), висновки експертної організації.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс»Цьома О.І. 21.03.2012 був ознайомлений з вимогою про надання додаткових документів під підпис, після чого вчинив запис про наступне: "Ознайомлений. На даний момент надати додаткові документи немає можливості.".
21.03.2012 Київською регіональною митницею винесено рішення про визначення митної вартості товару № 100000003/2012/012051/2, яким було визначено митну вартість товару за 6 (резервним) методом, згідно з вимогами статті 273 Митного кодексу України, та щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених за методом 1-6 вартостях, та встановлено її у розмірі: для товару № 1/1 - 46228,52 USA, № 2/1 - 24907,35 USA та № 3/1 - 2935,00 USA.
22.03.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс»до Київської регіональної митниці було подано заяву № 22-2/03-12 стосовно випуску товарів у вільний обіг відповідно до вимог наказу Держмитслужби № 230 від 17.03.2008 "Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України", у відповідь на яку листом № 14/2-11/13207 від 22.03.2012 Київська регіональна митниця надала згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.
09.04.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс»було подано до Київської регіональної митниці лист Вих. № 09-04/2012/2, в якому воно просило розглянути надані на вимогу митного органу документи, а саме, висновок ДП "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" № 12/227 від 02.04.2012 з метою перегляду та анулювання рішення про визначення митної вартості товару № 100000003/2012/012051/2 від 21.03.2012.
За результатами розгляду листа Вих. № 09-04/2012/1 від 09.04.2012 Київською регіональною митницею було складено лист № 14/2-11/17459 від 30.05.2012, яким повідомлено про те, що у поданих документах відсутні необхідні відомості та виявлені розбіжності у відомостях, а саме в копії експертного висновку № 12/22 від 02.04.2012 зазначена інформація щодо цінової пропозиції фірми-виробника "ЕLEX INDASTRIAL LTD" та прайс листа фірми постачальника "Ninbo Jiangbei Elex IMP.&EXP.CO.,LTD", що викликає сумніви щодо виробника товарів, оскільки відсутнє документальне підтвердження взаємовідносин між виробником "ЕLEX INDASTRIAL LTD" та постачальником "Ninbo Jiangbei Elex IMP.&EXP.CO.,LTD", в прайс - листах не вказано умови поставок на яких здійснено пропозицію, а поставки було здійснено на умовах FOB NINGBO та використано комбіноване перевезення: від Ningbo(CN) до Глиді (PL) контейнером, від Гдині до Хелма (PL) контейнер на автомобілі, від Хелма до кордону України автомобілем, що потребує додаткових витрат, при цьому у транспортних довідках відсутня інформація щодо складових митної вартості - вивантаження, навантаження, перевантаження і перевалку. З огляду на викладене зазначено про те, що підстав для скасування рішення про визначення митної вартості товару немає.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс»не погоджуючись з рішенням про визначення митної вартості товару № 100000003/2012/012051/2 від 21.03.2012, вважаючи його таким, що підлягає скасуванню, а також вважаючи, що ним було надмірно сплачено кошти у розмірі 67 414,42 грн. звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом розгляду адміністративної справи є правомірність винесення рішення про визначення митної вартості товару № 100000003/2012/012051/2 від 21.03.2012, а отже до спірних правовідносин мають застосовуватись норм права, які були чинні на момент винесення зазначеного рішення.
Відповідно до частини першої та другої статті 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Статтею 40 Митного кодексу України, встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи. Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою статті 265 Митного кодексу України, встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом: проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 51, ст. 3417); усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на митну вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; застосування інших передбачених Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи форм контролю. Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю та оформлення результатів такого контролю визначається Держмитслужбою.
Таким чином на митний орган покладено обов'язок здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів, під час якого, зокрема, здійснюється співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари.
Митна вартість товару заявлена позивачем в вантажно - митній декларації № 100200000/2012/484887 від 21.03.2012 значною мірою відрізнялась від вартості, що була визначена під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами, що підтверджується роздруківкою з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України за період з 21.12.2011 по 21.03.2012, копія якої наявна в матеріалах справи.
Отже, у відповідача 1 були наявні підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України відповідно до ВМД № 100200000/2012/484887 від 21.03.2012.
Відповідно до частини другої статті 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно з частиною другою статті 264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006, встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Пунктами 13 та 14 зазначеного Порядку встановлено, що у разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Таким чином, митний орган має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав для сумніву правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України та на його вимогу декларант зобов'язаний подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару перелік яких зазначається в у графі "Для відміток митниці" ВМД, а у випадку відмови декларанта надати додаткові документи, митна вартість товару визначається митним органом на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Як було встановлено судом у відповідача 1 виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.
З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
В графі "Для відміток митниці" ВМД № 100200000/2012/484887 від 21.03.2012 відповідачем 1 було визначено документи, які позивач мав надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів, з яким позивач був ознайомлений, що підтверджується відповідним підписом уповноваженої особи позивача.
Відповідно до копії зазначеної ВМД, яка наявна в матеріалах справи, після ознайомлення з переліком документів, які необхідно надати на підтвердження митної вартості товару, уповноваженою особою позивача було здійснено запис наступного змісту "Ознайомлений, На даний момент надати додаткові документи немає можливості.", який засвідчено підписом.
Таким чином відповідач 1 при витребуванні додаткових документів діяв відповідно до вимог чинного законодавства, та ним відповідно до наведених законодавчих норм було надано позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів.
З урахуванням наведено суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні всі правові підстави для самостійного визначення митної вартості товару на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Позивачем при визначенні митної вартості товару було використано метод визначення митної вартості товарів за ціною договору, водночас заниження митної вартості товару визначеної позивачем підтверджується витягом із Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та позивачем не надано документів на підтвердження визначеної ним митної вартості, які витребовувались відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 268 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою та п'ятою статті 269 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Метод 2 та 3 за ціною договору щодо ідентичних товарів та щодо подібних (аналогічних) товарів не був застосований, оскільки в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України за максимально наближений час експорту не було інформації щодо рівня митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, що підтверджується витягом з зазначеної бази.
Частинами першою та другою статті 271 Митного кодексу України, встановлено, що у разі якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 267 - 270 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта порядок застосування цієї статті та статті 272 може бути зворотним. У разі якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою найбільша партія оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцю, що не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені ряду компонентів.
Згідно частини першої статті 272 митного кодексу України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Як зазначено відповідачем, та не заперечувалось позивачем, останнім не було надано митному органу документів щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Крім того, були відсутні документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, страхування, з огляду на що застосування 4 методу (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) та 5 методу (на основі додавання вартості (обчислена вартість) було неможливим.
Відповідно до частин першої та другої статті 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідачем 1 за основу для розрахунку брались базові цінові дані з їх прив'язкою до конкретного товару, то відповідачем 1 було правомірно визначено митну вартість товару за 6 (резервним) методом.
Посилання позивача на те, що при ввезені аналогічного товару застосовувався перший метод визначення вартості товару, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що позивачем не зазначено які саме документи надались для митного оформлення товару та оформлення зазначеного товару здійснювалось інші періоди часу ніж за ВМД № 100200000/2012/484887 від 21.03.2012.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що відповідачем 1 було правомірно винесено рішення про визначення митної вартості товару № 100000003/2012/012051/2 від 21.03.2012.
Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 264 Митного кодексу України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Частиною шостою статті 264 Митного кодексу України встановлено, що після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з пунктами 2, 6 та 11 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби № 230 від 17.03.2008 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2008 за № 259/14950 випуск у вільний обіг товарів у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості таких товарів або незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, може бути здійснений на підставі письмового звернення декларанта до митного органу з відповідним проханням. Гарантійні зобов'язання надаються декларантом шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку. Строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Пунктом 16 зазначеного Порядку, встановлено, що у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством. До оригіналу та електронної копії ВМД, згідно з якою було здійснено оформлення випуску товарів у вільний обіг, уносяться відповідні зміни.
Отже, сума податків і зборів (обов'язкових платежів) надміру сплачених згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом повертається декларанту у випадку, якщо митним органом буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом у місячний термін з дати прийняття відповідного рішення.
За заявою позивача № 22/03-12 від 22.03.2011 відповідач 1 надав по ВМД № 100200000/2012/484887 від 21.03.2012 згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
Рішення про застосування митної вартості, заявленої позивачем у ВМД № 100200000/2012/484887 від 21.03.2012 відповідачем 1 не приймалось та судом було встановлено правомірність винесення рішення про визначення митної вартості товару № 100000003/2012/012051/2 від 21.03.2012.
З огляду на викладене відсутні правові підстави для повернення позивачу коштів сплачених у вигляді податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів визначеною рішенням про визначення митної вартості товару № 100000003/2012/012051/2 від 21.03.2012.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення № 100000003/2012/012051/2 від 21.03.2012 та стягнення надмірно сплачених коштів - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов
Повний текст постанови складено 11.10.2012.