Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
22 жовтня 2012 р. Справа №2а-9261/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,
при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,
за участю:
представника позивача - Івтушок С.В.,
представника відповідача - Липитинської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про часткове скасування рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод" Полімерконтейнер", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати окремі положення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0002722330 від 29.12.11 р., а саме: в частині визначення для ТОВ „Харківський завод" Полімерконтейнер" податкового зобов'язання на суму 142 254,00 грн. за платежем „Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", код 3014010100 та штрафних (фінансових) санкцій на суму 35 563,50 грн., а також стягнути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1778,17грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що свій висновок щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 142 254 грн. за серпень 2010 року податковий орган обґрунтував виключно тим, що ця сума податкового кредиту була сформована позивачем за рахунок податкових накладних одержаних від ТОВ „Ланекс" (ідентифікаційний код 36818132). Висновок щодо нікчемності правочинів з ТОВ «Ланекс»відповідач обґрунтовує лише актом перевірки ТОВ «Ланекс», інших обґрунтувань щодо незаконності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за серпень 2010 року на загальну суму 142254грн, відповідач не навів. Посилання податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ „Ланекс" неправомірні, оскільки господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необгрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів-позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.
Постановою КМУ №981 від 21.09.2011 р. „Про утворення територіальних органів державної податкової служби", ДПІ у Ленінському районі м. Харкова реорганізовано шляхом злиття в Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова.
ТОВ „Харківський завод "Полімерконтейнер" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.07.2002 року як юридична особа, знаходиться на обліку як платник податків у Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що не заперечується сторонами.
Працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ „Харківський завод "Полімерконтейнер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р.
За результатами вищевказаної перевірки складено акт №2365/23-304/31798300 від 15.12.2011 р., у висновках якого зазначено, зокрема, що ТОВ „Харківський завод "Полімерконтейнер" порушено пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, 7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI у результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 263 430 грн. у т.ч. березень 2010 року -4 211 грн., червень 2010 року -2 497 грн., серпень 2010 року -142 254 грн., - червень 2011 року -114 468 грн. (том 1 а.с.8-47
В акті перевірки зазначено, що віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 142 254 грн. за серпень 2010 року є безпідставним, оскільки ця сума податкового кредиту була сформована позивачем за рахунок податкових накладних одержаних від ТОВ „Ланекс" (ідентифікаційний код 36818132). Операції ТОВ „Ланекс" та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ „Ланекс" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. А тому, усі операції купівлі-продажу за ТОВ „Ланекс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу.
В обґрунтування таких висновків, щодо нікчемності правочинів, відповідач у своєму акті перевірки посилається на акт перевірки №2350/23-212/36818132 від 15.07.2011р., складений ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, яка здійснювала перевірку діяльності ТОВ „Ланекс" за період з 01.01.2010 по 30.04.2011 р.
На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року №0002722330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 263430,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37241,50грн. (том 1 а.с.7)
Позивач частково не погоджується з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, а саме в частині визначення для ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер" податкового зобов'язання на суму 142254,00 грн. за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код 3014010100 та штрафних (фінансових санкцій на суму 35563,50грн.
Перевіряючи вищевказані висновки відповідача, викладені в акті перевірки, а відтак і прийняте на його підставі спірне в частині рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.
У приватній власності ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер знаходяться декілька нежитлових будівель, право власності на які підтверджено витягами КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про державну реєстрацію прав та технічними паспортами на нежитлові будівлі, які знаходяться в матеріалах справи. (том 1 а.с.124-250)
Вказані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці по вул. Першої Майовки, 31 у м. Харкові, яка знаходиться у власності позивача на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ №465801) від 18 березня 2009 р. (том 1 а.с. 250-а -250-б)
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, у зв'язку з необхідністю ремонту обслуговування та удосконалення зазначених нежитлових будівель та території, на якій вони розташовані, позивач 09 серпня 2010 р. уклав з ТОВ „Ланекс" договори підряду №№1/0908 та ДГ-0078. (том 1 а.с.51-53, 57-59)
Оцінивши вказані правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.
Таким чином, зазначені договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.
Згідно з умовами вказаних договорів ТОВ „Ланекс", яке має ліцензію серії АВ №555111 на здійснення господарської діяльності із створення об'єктів архітектури, власними силами, засобами, обладнанням та матеріалами, як то передбачено п.п. 2.2 та 6.3. вказаних договорів підряду, виконало облаштування дорожнього покриття по території, відмістку та штукатурку приміщень заводоуправління та складів, ремонт покрівлі цехів та заводоуправління, облицювання плиткою санітарного вузла, облаштування підлоги у виробничому ангарі (складі), фарбування металевих воріт та дверей, а також встановлення та монтаж кондиціонерів. Вказані факти підтверджені актами виконаних робіт та актами вводу в експлуатацію обладнання.( том 1 а.с.54, 60-61, том 2 а.с.1-4, 6-9)
Придбані позивачем у ТОВ „Ланекс" будівельні матеріали, факт одержання яких підтверджено видатковою накладною РН-3108-3 від 30.08.2010р., доставлялись позивачем своїм власним транспортом, наявність якого підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. (том 1 а.с.70, том 2 а.с.5)
Прийняті роботи та придбані товари позивачем оплачені через банківські установи безготівковим розрахунком на загальну суму 853 522, 40 грн., що підтверджено наданими позивачем платіжними дорученнями та повідомленням банку (том 1 а.с.108-114)
На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договорів підряду №№1/0908 та ДГ-0078 від 09.08.2010 року, позивачем подані до суду виписані ТОВ „Ланекс" наступні податкові накладні:
від 30.08.2010 року №30083 на загальну суму 18500,00грн., в т.ч. ПДВ -3083,33 грн., від 30.08.2010 року №30084 на загальну суму 780212,40грн., в т.ч. ПДВ -130035,40 грн., від 30.08.2010 року №30085 на загальну суму 54810,00 грн., в т.ч. ПДВ -9135,00грн. (том 1 а.с.48-50)
На підставі зазначених податкових накладних, одержаних від ТОВ „Ланекс" суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2010 року на загальну суму 142 254грн.
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення та повідомлення відділення ПУМБ «РЦ в м. Харкові, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Ланекс», що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
Суд вважає, що вищенаведені факти та надані позивачем на їх підтвердження докази свідчать про реальність укладених між позивачем та ТОВ „Ланекс" договорів та робіт (надання послуг) і продаж товарів, які здійснювались на підставі цих договорів.
Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках акту перевірки №2350/23-212/36818132 від 15.07.2011 р., складеному ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, яка здійснювала перевірку діяльності ТОВ „Ланекс" за період з 01.01.2010 по 30.04.2011р. (том 2 а.с.13-28)
Однак, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011р. по справі №2а-10247/11/2070, скасовано наказ державної податкової інспекції №829 від 11.07.2011р. та визнано неправомірними дії ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Ланекс", на підставі яких було складено акт перевірки №2350/23-212/36818132 від 15.07.2011р. (том 1 а.с.71-77)
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р. зазначена постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 р. по справі №2-а-10247/11/2070 залишена без змін. (том 1 а.с.78-84)
За вказаних обставин, акт перевірки №2350/23-212/36818132 від 15.07.2011 р., складений ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не береться судом до уваги, оскільки, відповідно до вимог ст. 70 КАС України, цей доказ на є належним та допустимим.ст. 70
В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару, послуг (робіт) у ТОВ „Ланекс" відповідач до суду не надав. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ в Ленінському районі м. Харкова стосовно порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Харківський завод „Полімер контейнер" вимогпп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, 7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.
Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст. 70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яким встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність, в оспорюваній частині, податкового повідомлення-рішення.
Суд звертає увагу на те, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення в спірній частині податкового повідомлення-рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки відповідачем, який в силу Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оспорюваної частини податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимога позивача про скасування окремих положень рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0002722330 від 29.12.11р., а саме: в частині визначення для ТОВ „Харківський завод "Полімерконтейнер" податкового зобов'язання на суму 142 254,00 грн. за платежем „Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", код 3014010100 та штрафних (фінансових) санкцій на суму 35 563,50 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.19 Конституції України, ч. 1 ст. 204 ЦК України та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 7-11,71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про часткове скасування рішення - задовольнити.
Скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0002722330 від 29.12.2011р., а саме: в частині визначення ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер" податкового зобов'язання на суму 142254,00 грн. за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код 3014010100 та штрафних (фінансових) санкцій на суму 35563,50грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" (61052, м. Харків, вул. Першої Майовки, буд. 31, інші відомості не відомі) судовий збір в розмірі 1778,17грн. (одна тисяча сімсот сімдесят вісім гривні 17 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі текст постанови виготовлено 26.10.2012р.
Суддя І.С. Нуруллаєв