Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
16 жовтня 2012 р. № 2а- 9475/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.
при секретарі судового засідання - Дрижанові О.С.
за участю представників сторін
позивача Марченка Д.Ю.
відповідача не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод ЖБК-5"
до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення
Позов заявлено до Індустріальної МДПІ про скасування податкового повідомлення -рішення від 11.06.12 р. за №0000092220. У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що відносини з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промспец Консалтнг" мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, а висновки податкової інспекції про нікчемність правочинів прийняття із перевищенням повноважень та без урахування первинних бухгалтерських документів.
Відповідач адміністративний позов не визнав, надавши суду письмові заперечення у яких проти задоволення позорвних вимог заперечував, посилаючись на те, що при проведенні перевірки позивача взятий до уваги висновок акти перевірок ДПІ на обліку у якому знаходиться контрагенти позивача, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, внаслідок чого підприємством неправомірно сформовано податковий кредит.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Судовим розглядом встановлено, що фахівцями відповідача проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2001 року по взаємовідносинам з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промспец Консалтнг". За результатами перевірки складено акт від 28.04.2012 за №560/22- 206/37368159, яким встановлено, порушення п.1983 , п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період, що підлягав ревізії на суму 290863,00 грн. Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 11.06.2012 року №0000092220, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 290863 грн., за основним платежем та нараховані штрафні санкції у розмірі 69513,25 грн.
Перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.
Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, визначено, що самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промспецконсалтинг», та ТОВ «Промтехноопт»укладено договори поставки від 01.03.2011 року № 010311, від 01.04.2011 року № 050411, від 11.04.2011 року № 150411, від 01.08.2011 року № 110811 (а.с.46-47, 50-51, 54-55, 58-59, т.1), згідно яких поставщик зобов'язувався поставити ТМЦ у відповідності до специфікації (п.1.1. Договорів), а покупець прийняти та оплатити товар; транспортування здійснюється транспортними засобами покупця (п.4.1 Договорів)
На виконання умов договору позивачеві виписані податкові накладні (а.с.49,53,57,62, т.1), дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.
Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, виписки банку (а.с.63-65, т.1) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
Факт отримання товару та взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с.48,52,56,60, т.1), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 206 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29 (а.с.67,69-75, т.1).Перевезення товару, тобто наявність фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними
Використання придбаних у контрагента ТМЦ підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання -передачі готової продукції, звітами про використання давальницької сировини, звітами про випуск продукції (а.с.237-250 а, т.1)
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у свого контрагента товару, оскільки останніми виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промбуд монтажінвест»укладено договори ген підряду № 170811 від 03.08.2011 року, від 03.10.2011 року № 091111, від 01.09.2011 року № 011011, № 010911, відповідно до яких підрядник зобов'язується виконати ремонтно-оздоблювальні роботи у приміщенні, що належить позивачеві за адресою пр.. 50-річчя СРСР,171, м.Харків. (ст..1 Договорів). Роботи за вказаним договором виконуються із матеріалів підрядника та інструментами останнього (ст..4 Договорів)-а.с.77-84, т.1
За своєю правовою ознакою означені вище договори є договорами підряду і відповідно приписам ст.. 837 ЦК України передбачає, що одна сторона (підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. З урахуванням приписів ст.. 839, ст.. 840, ст.. 843, ст.. 846, ст.. 857 ЦК України в договорі підряду мають бути узгоджені види робіт, порядок їх виконання, ціна роботи, строки та порядок виконання та оплати роботи її якість. Тобто це є обов'язкові умови для даного виду договору і вони визначені даним Кодексом. Як вбачається з договору, в ньому зазначені дані про порядок виконанні робіт, про їх ціну або порядок її визначення та узгодження, строки виконання робіт або їх графік, тобто додержані всі вимоги приписів ЦК України.
Спільним наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", яким були затверджені типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".
Вказані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.
Оскільки акти Форми № КБ-2в, які являються актом приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові.
Вказані роботи виконані підрядником, що підтверджується актами виконаних робіт, відомостями використання ресурсів, довідками про вартість виконаних робіт (а.с. 85-138, т.1). Витрати на здійснення ремонтних робіт відображені по картці рахунку 949 (а.с.155-156, т.1)
Вартість вказаних робіт сплачена позивачем субпідряднику в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку (а.с.139-154,184-186, т.1). Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
На адресу позивача ТОВ «Промбуд мотажінвест»виписані податкові накладні (а.с.157-183, т.1.) Дослідивши вказану податкову накладну суд встановив, що вона відповідає вимогам ст.201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ "Промбудмонтаж інвест»" виконано договір підряду.
Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.
Щодо посилань податкового органу на акти неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, як підстави встановлення порушень податкового законодавства позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі за текстом Порядок № 1232), суд доходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.
Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 160-, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод ЖБК-5" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 року № 0000092220.
Стягнути з Державного бюджет України на користь ТОВ "Харківський завод ЖБК-5" (код 37368159, м.Харків, 61060, пр. 50-річчя СРСР,171) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова виготовлена 19.10.2012 року.
Суддя Зоркіна Ю.В.