23 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6111/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
при секретарі - Пехоті М.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до заступника начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області Гненного Є. В., Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов, -
20 вересня 2012 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до заступника начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області Гненного Є. В. про визнання протиправними та скасування постанов про застосування фінансових санкцій № 152740 від 11.09.2012 року та № 152739 від 11.09.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.07.2012 року державними інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області на 341 км автомобільної дороги Харків - Сімферополь (с. Васильєвка) проведено перевірку транспортного засобу марки Mersedes Benz 412, номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачу та здійснював нерегулярні пасажирські перевезення. За результатами перевірки на підставі акту заступником начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області Гненним Є. В. винесено постанови про застосування фінансових санкцій № 152740 від 11.09.2012 року та № 152739 від 11.09.2012 року, які позивач вважає протиправними.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року допущено заміну відповідача Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Запорізькій області належним відповідачем Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що постанови Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області № 152740 від 11.09.2012 року та № 152739 від 11.09.2012 року про застосування фінансових санкцій прийняті на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.07.2012 року о 3 год. 15 хв. при здійсненні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на підставі завдання на перевірку № 048076 від 12.07.2012 року державними інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області перевірено транспортний засіб марки Mersedes Benz 412, номерний знак НОМЕР_1, за кермом якого, згідно посвідчення водія НОМЕР_2, знаходився ОСОБА_3.
Власником перевіреного транспортного засобу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_3, який зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради 25.07.2003 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 25880170000006996 (а.с. 16) та відповідно до ліцензії серії НОМЕР_4 має право надавати послуги з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом (а.с. 17, 13).
У акті перевірки № 026695 від 15.07.2012 року зафіксовано, що позивачем надавалися послуги з нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом "Полтава-Кирилівка" (а.с. 71) без оформлення документів, передбачених ст. 35 "Про автомобільний транспорт", а саме, на автобусному маршруті протяжністю більш 500 км працює один водій, порушення режиму праці і відпочинку водія.
ОСОБА_3 з даним актом ознайомлено, про що свідчить письмові пояснення позивача у акті перевірки, засвідчені його підписом.
11.09.2012 року на підставі акту перевірки № 026695 від 15.07.2012 року заступником начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області Гненним Є. В. винесено наступні постанови про застосування фінансових санкцій:
- № 152740, якою до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 340 грн. (а.с. 11);
- № 152739, якою до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 510 грн. (а.с. 10).
Зазначені вище постанови отримані позивачем 18.09.2012 року.
Позивач не погодився з постановами від 11.09.2012 року № 152740 та № 152739, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові № 152740 від 11.09.2012 року про застосування фінансових санкцій, якою за порушенням абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 340 грн., суд приходить до наступних висновків.
Згідно абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначаються Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 року № 340 (надалі - Положення).
Пунктами 4.1, 4.2 Положення визначено, що після керування протягом чотирьох годин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку. Ця перерва може бути замінена перервами тривалістю не менше 15 хвилин кожна, розподіленими протягом періоду керування або відразу після цього періоду з урахуванням вимог пункту 4.1 цього розділу.
Частиною 4 статті 20 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що до перевезень пасажирів автобусами у нічний час (з двадцять другої до шостої години), крім тих, що використовуються на маршрутах загального користування в режимі регулярних пасажирських перевезень, допускаються автобуси, обладнані контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв.
Згідно показів тахографами виїзд транспортного засобу з м. Полтави здійснено о 22:00 (а.с.27).
Із даної тахограми встановлено, що за період часу з 22 год. 00 хв. по 2 год. 00 хв. (4 години) транспортним засобом здійснено дві зупинки: з 22:35 до 22:45 та з 00:35 до 00:55.
Відтак, загальний час відпочинку водія протягом 4 годин (з 22 год.00 хв. по 02 год. 00 хв.) склав 30 хв., що менше за встановлену Положенням тривалість перерви для відпочинку та харчування. Відразу після 02 год. 00 хв. позивач також не здійснив зупинку. Як вбачається з тахограми, наступна зупинка здійснена транспортним засобом лише о 03 год.00 хв.
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення позивачем пунктів 4.1, 4.2 Положення та частини 2 статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Матеріалами справи підтверджено, що Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Запорізькій області матеріали справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було передано для розгляду за місцезнаходженням суб'єкта господарювання до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області.
Згідно із пунктами 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
На виконання вимог даного Порядку Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Полтавській області для розгляду справи призначено засідання на 27.08.2012 та направлено на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті від 06.08.2012 року № 17-02-08/2572 (а.с. 74).
Однак, 27.08.2012 року позивачем подано до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області заяву з проханням направити справу про порушення законодавства на автомобільному транспорті за місцем вчинення порушення до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області (а.с. 76).
28.08.2012 року Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Полтавській області матеріали справи про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 законодавства на автомобільному транспорті направлено до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області (а.с. 75).
Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Запорізькій області розгляд справи призначено на 11.09.2012 року, про що позивачу направлено письмове запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства вих. № 541 від 05.07.2012 року (а.с. 7).
Положеннями Порядку передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання, справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій (пункт 27 Порядку).
За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті, на підставі акту № 026695 від 15.07.2012 року, заступником начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області винесено постанову № 152740 від 11.09.2012 року, якою до відповідача застосовано фінансові санкції в розмірі 340 грн.
Суд відхиляє доводи позивача про одночасне направлення Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Запорізькій області запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства та оскаржуваної постанови про застосування фінансових санкцій, оскільки зазначене спростовується оригіналами поштових конвертів з відповідними відмітками поштової організації (а.с. 80,81).
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області № 152740 від 11.09.2012 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 340 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові № 152739 від 11.09.2012 року про застосування фінансових санкцій, якою за порушенням абз. 9 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 510 грн. (а.с. 10), суд приходить до наступних висновків.
У акті перевірки № 026695 від 15.07.2012 року зазначено, що під час виконання позивачем нерегулярного перевезення пасажирів за маршрутом "Полтава - Кирилівка" протяжністю більше 500 км працював один водій. Місцем проведення перевірки визначено 341 км + 100 м а/т Харків-Сімферополь.
Із пояснень представника відповідачів у судовому засіданні встановлено, що відповідачі пов'язують встановлене порушення з тим, що позивачем здійснювався переїзд з м. Полтава до смт. Кирилівка протяжністю 449,9 км, тоді як загальна протяжність маршруту "Полтава-Кирилівка- Полтава" складає близько 900 км.
Суд не погоджується із зазначеними доводами представника відповідачів, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.
Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.
На автобусні маршрути протяжністю понад 500 км у рейс повинні направлятися два водії.
Як встановлено із пояснень представника позивача у судовому засіданні та підтверджено договором - заявкою № 13 від 14-20 липня 2012 року, нерегулярні пасажирські перевезення здійснювалися позивачем за маршрутами "Полтава - Кирилівка" та "Кирилівка - Полтава".
Так, відповідно до п. 1.1. договору-заявки № 13 від 14-20 липня 2012 р. позивач зобов'язується перевезти замовника по маршруту: "Полтава-Кирилівка"; "Кирилівка-Полтава" (а.с. 23).
У дорожньому листі б/н від 14-16 липня 2012 року, водій ОСОБА_3, копія якого наявна у матеріалах справи та який містить відповідну відмітку про узгодження ВДАІ ПМУ УМВС України в Полтавській області, визначено наступний маршрут "Полтава-Кирилівка"; "Кирилівка-Полтава" (а.с. 28, 29).
Зазначене також підтверджується актом перевірки № 026695 від 15.07.2012 р., у якому перевіряючими вказано, що позивачем виконувалося нерегулярне перевезення пасажирів за маршрутом "Полтава - Кирилівка" (а.с. 71).
Із схеми маршруту "Полтава - Кирилівка" вбачається, що протяжність даного маршруту становить менше 500 км., що не заперечується відповідачами.
Суд також враховує, що відповідно до відміток у дорожньому листі транспортний засіб прибув до смт. Кирилівка 15.07.2012 року о 06 год. 00 хв., а виїзд з смт. Кирилівка здійснено лише 18 год. 00 хв., тобто через 12 год. після прибуття.
Суд відхиляє доводи представника відповідачів з посиланням на розклад руху автобусу, у якому зазначено маршрут "Полтава - Кирилівка - Полтава", з огляду на наступне.
Положеннями статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відтак, розклад руху, копія якого наявна у матеріалах справи, не був обов'язковим документом для нерегулярних пасажирських перевезень та відомості, що зазначені у розкладі руху спростовуються іншими доказами у справі.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області № 152739 від 11.09.2012 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова № 152739 від 11.09.2012 року прийнята без урахування всіх обставин у справі, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Згідно вимог ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до заступника начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області Гненного Є. В., Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області № 152739 від 11 вересня 2012 року про застосування фінансових санкцій в сумі 510 грн. (п'ятсот десять гривень).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 53 грн. 65 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2012 року.
Суддя С.С. Сич