Справа № 1570/2984/2012
09 жовтня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Маковейчук Т.С.,
за участю сторін:
представника позивача -ОСОБА_1 (за ордером 7062/12 від 19.06.2012р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,-
ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування наказу №428-к від 11.04.2012р., поновлення на посаді головного інспектору відділу аналізу і контролю зовнішньоекономічних операцій Київської регіональної митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу №673 від 13.09.1995р. був прийнятий на посаду інспектора митниці та наказом КРМ №428-к від 11.04.2012р. позивач був звільнений із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатної численності Київської регіональної митниці. Позивач вважає, що його звільнення відбулось з грубим порушенням норм чинного законодавства оскільки в порушення приписів діючого законодавства ОСОБА_2 не пропонувалось жодної іншої посади при звільнені. При цьому, звільняючи позивача з посади відповідач не врахував того, що на утриманні позивача знаходяться двоє дітей та позивач є єдиним членом сім'ї який працює, що є переважним правом залишитися на роботі. За таких обставин позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у адміністративному позові.
Відповідач був повідомлений належним чином про час та місце слухання справи, але його представник у судове засідання не з'явився.
У поданих до суду письмових запереченнях (Т.2 а.с.15-17, 33-35) та доповнень до заперечень (Т.2 а.с.45-48) представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Представник відповідача зазначав, що ОСОБА_2 був звільнений із займаної посади головного інспектора відділу аналізу і контролю зовнішньоекономічних операцій Київської регіональної митниці у зв'язку із скороченням чисельності Київської регіональної митниці. З моменту призначення на посаду у Київській регіональній митниці позивача з 27.10.2011р. до дати звільнення 11.04.2012р. останній фактично перебував на робочому місці із 117 робочих днів всього 12 днів. Таким чином, переважне право на залишення на роботі було надано працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. На думку представника відповідача, оскаржуваний наказ Київської регіональної митниці №428-к від 11.04.2012р. був виданий у межах компетенції, на підставі вимог чинного законодавства та без порушення законних прав та інтересів позивача.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням,, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_2 проходив службу в Митних органах України, остання посада - головний інспектор відділу аналізу і контролю зовнішньоекономічних операцій Київської регіональної митниці (Т.1 а.с.7-11)
Згідно з наказом Київської регіональної митниці №428-к від 21.04.2012р. ОСОБА_2 було звільнено з посади головного інспектора відділу аналізу і контролю зовнішньоекономічних операцій з 11.04.2012р. відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штатної численності Київської регіональної митниці (Т.1 а.с.273-274) Підставою для прийняття зазначеного наказу слугувало попередження ОСОБА_2 про наступне вивільнення. Так, позивача 02.02.2012р. було повідомлено про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням штатної численності Київської регіональної митниці (Т.1 а.с.272)
Відповідно до статті 30 Закону України «Про державну службу» державна служба може бути припинена з підстав, передбачених у тому числі КЗпП України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою цієї статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної митної служби України №342 від 26.04.2011р. було затверджено граничну чисельність працівників Київської регіональної митниці у кількості 1064 одиниці (а.с.49). Відповідно до наказу Державної митної служби України №1026 від 05.12.2011р. було затверджено граничну чисельність працівників Київської регіональної митниці у кількості 904 одиниці (а.с.59). Тобто, дійсно мало місце скорочення чисельності працівників Київської регіональної митниці.
При цьому, судом встановлено, що відповідно до інформації, наданої відповідачем за підписом начальника відділу кадрової роботи, станом на дату звільнення позивача -11.04.2012р. у Київської регіональної митниці були наявні вакансії, зокрема головних інспекторів - вакансії рівнозначні посаді з якої було звільнено позивача (т.2 а.с51).
Судом встановлено, що позивача було попереджено про наступне вивільнення 02.02.2012р., тобто за два місяці до звільнення. Разом з цим, відповідачем не надано доказів щодо пропонування ОСОБА_2 іншої вакантної посади в Київській регіональної митниці у зв'язку з попередженням про звільнення. Зазначена обставина не заперечувалась представником відповідача у письмових запереченнях.
Таким чином, Київською регіональною митницею порушено вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо пропонування позивачу посади одночасно з попередженням про звільнення. Наведене свідчить, що Київською регіональною митницею не вжито заходів щодо працевлаштування ОСОБА_2, що встановлено частиною другою статті 40 КЗпП України.
За таких обставин, суд вважає, щодо допущені порушення вимог статей 40, 49-2КЗпП України під час вивільнення ОСОБА_2, призвели до порушення його прав та інтересів, зокрема щодо пропонування іншої роботи.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи наказ №428-к від 11.04.2012р. про звільнення позивача Київська регіональна митниця діяла не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, у зв'язку з чим вимоги позивача про скасування наказу Київської регіональної митниці №428-к від 11.04.2012р. про звільнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням висновків суду про незаконність звільнення позивача, суд вважає також необхідним поновити ОСОБА_2 на службі у митних органах України на посаді головного інспектора Київської регіональної митниці.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше чим за один рік.
На підставі зазначеної норми суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.04.2012р. по дату поновлення ОСОБА_2 у митних органах України та вважає необхідним задовольнити ці вимоги шляхом стягнення цих коштів з Південної митниці, оскільки саме цей відповідач є розпорядником коштів з виплати заробітної плати його співробітникам.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не дають адміністративному суду підстав для встановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування наказу №428-к від 11.04.2012р., поновлення на посаді головного інспектору відділу аналізу і контролю зовнішньоекономічних операцій Київської регіональної митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді -задовольнити.
Скасувати наказ Київської регіональної митниці №428-к від 11.04.2012р. про звільнення ОСОБА_2.
Поновити ОСОБА_2 на службі у митних органах України на посаді головного інспектора Київської регіональної митниці.
Зобов'язати Київську регіональну митницю здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.04.2012р. по дату поновлення ОСОБА_2 у митних органах України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дна отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 12 жовтня 2012 року
Головуючий суддя К.О. Танцюра
.