"19" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2818/2012
За позовом: державного підприємства "Одеський авіаційний завод"
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНКОР-ЮГ"
про стягнення 97149,90 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники:
Від позивача: Москаленко І.Ю., довіреність № 37/юд від 25.04.2012р.
Від відповідача: Попов М.М., довіреність від 22.03.2012р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, державне підприємство „Одеський авіаційний завод", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНКОР-ЮГ" 97149,90 грн., де 41820,00 грн. - сума боргу, 52402,50 грн. - пеня, 2927,40 грн. -штраф.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2012р. позовну заяву вх. № 2818/2012 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/2818/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Позивач подав до суду розгорнутий розрахунок суми позову від 10.10.2012р. (вх. №30627/2012), який судом був залучений до матеріалів справи.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає, з підстав викладених у відзиві на позов від 15.10.2012р. (вх.. №31139/2012).
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
01.07.2010р. між ТОВ "Гленкор-Юг", Поклажодавець та державним підприємством Міністерства оборони України "Одеське авіаційно-ремонтне підприємство "Одесавіремсервіс" (повним правонаступником всіх майнових та немайнових прав якого є державне підприємство "Одеський авіаційний завод"), Зберігач, було укладено договір № 157/МТО-10, за умовами п. 1.1. якого, вбачається, що Зберігач зобов'язується прийняти від Поклажодавця на зберігання транспортних засобів (надалі - майно) та повернути його в обумовлений договором строк або за заявкою.
Відповідно до п.п. 1.3. Договору, Поклажодавець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі та на умовах визначених Договором здійснити оплату за зберігання.
Із змісту п.п. 4.2., 4.3. Договору вбачається, що вартість послуг розраховується із вартості зберігання одного місця Майна та складає 100 (сто) грн. без ПДВ, що підтверджується Протоколом узгодження вартості одного місця (Додаток № 2 до даного Договору). Розрахунок здійснюється наступним чином: Поклажодавець щомісячно до 5 числа поточного місяця перераховує Зберігачу вартість замовлених місць для зберігання Майна.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за порушення строків здійснення розрахунків, передбачених п. 5.3. цього Договору, Поклажодавець зобов'язується за вимогою Зберігача, сплатити останньому пеню в розмірі 0,5 % від вартості несплачених, але наданих послуг, за кожен день прострочення, а за прострочення більш ніж на 30 днів, додатково, стягується штраф в розмірі 7 % вказаної суми.
Як визначено у п. 8.2. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. з можливістю автоматичної пролонгації на черговий річний термін, у разі якщо жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону за один місяць до закінчення строку дії Договору про намір не продовжувати строк дії Договору на черговий строк.
Із змісту заявлених позовних вимог позивача вбачається, що на виконання умов Договору, з липня 2011р. по вересень 2011р. позивачем відповідачу надано послуги зі зберігання транспортних засобів на суму 5100,00 грн. та з жовтня 2011р. по червень 2012р. на загальну суму 36720,00 грн., однак оплата за отримані послуги зі зберігання транспортних засобів, відповідачем не проводилась, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем загалом в розмірі 41820,00 грн.
08.08.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 2046/ДВ про погашення заборгованості в розмірі 13000,00 грн., яка останнім залишена без розгляду.
Неналежне виконання ТОВ "ГЛЕНКОР-ЮГ" зобов'язань за договором №157/МТО-10 від 01.07.2010р. щодо оплати вартості отриманих послуг зі зберігання транспортних засобів відповідача у кількості 17 шт. і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.
Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.
Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Із змісту ч.1 ст. 939 Цивільного кодексу України вбачається, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Згідно ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунків заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг по зберіганню транспортних засобів не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі 41820,00 грн.
Однак, судом за результатами дослідження матеріалів справи встановлено, що позивачем в односторонньому порядку збільшено розмір суми вартості наданих послуг, що в свою чергу є зміненням істотних умов договору, у зв'язку з чим збільшення розміру вартості послуг зі зберігання транспортних засобів на думку суду є незаконним та безпідставним, оскільки чинним законодавством України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим судом було самостійно визначено розмір заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги зі зберігання транспортних засобів за період з липня 2011р. по червень 2012р. в сумі 20400, 00 грн. Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за отримані послуги, встановлена судом в розмірі 20400,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 52402,50 грн., штрафу в сумі 2927,40 грн.
Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.
Зі змісту п.п. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки містить арифметичні помилки. З цих підстав, судом було самостійно розраховано пеню в період з 28.09.2011р. по 28.03.2012р. та визначено її розмір в сумі 808,81 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 808,81 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 51593,69 грн. суд відмовляє.
Також, перевіривши розрахунок 7% штрафу, наданий позивачем, суд встановив, що він також містить арифметичні помилки. Тому, за самостійним розрахунком суду розмір 7% штрафу визначено в сумі 1428,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 7% штрафу, встановлена судом в розмірі 1428,00 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі 1499,40 грн. суд відмовляє.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги державного підприємства "Одеський авіаційний завод" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 452,71 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов -задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНКОР-ЮГ" (65044, м. Одеса, проспект Гагаріна, 4, код ЄДРЮОФОП 33387597) на користь державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (65121, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 32-А, код ЄДРЮОФОП 07756801) 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. боргу, 808 (вісімсот вісім) грн. 81 коп. пені, 1428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) грн. 00 коп. 7% штрафу, 452 (чотириста п'ятдесят дві) грн. 71 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України
Повний текст рішення складено 22.10.2012р.
Суддя Цісельський О.В.