"22" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1619/2012
За позовом Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"; в особі, якою є Філія приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" в місті Одеса;
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Карга Сервіс" ОСОБА_3
про стягнення 51854,53грн.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Ільїн М.В. -за дорученням;
Від відповідача: ОСОБА_3 паспорт;
СУТЬ СПОРУ: позивач -Приватне акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна" в особі, якою є Одеська філія Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" (далі -ПАТ "АСК „ІНГО Україна") звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Карга Сервіс" (далі - ТОВ"Транс Карга Сервіс") про стягнення з відповідача в порядку регресу матеріальної шкоди у сумі 51 854,53 гривень.
05.07.2012 року за вх.№20807/2012 представник позивача надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає вказуючи на те, що позивачем безпідставно було виплачено страхове відшкодування, оскільки застрахована особа здійснила ряд порушень правил дорожнього руху, а також особа яку було визнано винним звернулася до Київського районного суду міста Одеси із заявою про перегляд рішення за ново виявленими обставинами. До відзиву відповідачем надано копію висновку комісії спеціалістів Науково-дослідного експериментально-криміналістичного центру при ГУМВС.
23.07.2012 року за вх.№ 22808/2012 представник відповідача надав пояснення стосовно того, що водія ОСОБА_3 не приймали та не був співробітником товариства, а подорожній лист в регістрах обліку не значиться, місцезнаходження подорожнього листа №632238 від 15.05.2009 року не відомо.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30 липня 2012 року відповідно до ст..24 ГПК України залучено до участі у справі іншого відповідача -ОСОБА_3.
06.09.2012 року відповідач ОСОБА_3 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд у задоволенні позову відмовити застосувавши строки позовної давності.
Представник позивача надав у судовому засіданні копію претензії про відшкодування шкоди в порядку регресу, яку направлено на адресу відповідача 12.10.2011 року та прийнято 13.10.2011 року, що підтверджується відповідною відміткою; копію відповіді на претензію від 15.11.2011 року;копія листа від 19.12.2011 року; копія адміністративної справи 3-3320/09.
Представник відповідача 28.09.2012 року звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи.
Клопотання відповідача щодо призначення експертизи судом відхилено, оскільки викладенні у клопотанні питання вирішені та встановлені Київським районним судом міста Одеси постановою від 30.06.2009 року у справі №3-3320/09.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив:
18 червня 2008 року між Приватним акціонерним товариством „АСК "ІНГО Україна" (Страховик) та ОСОБА_7 (Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 670562038, відповідно до якого Страховик взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, що може бути заподіяна майновим інтересам Страхувальника, пов'язану з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом NISSAN ALMERA CLASSIK (д/н НОМЕР_1).
21 травня 2009 року близько 14 год. 40 хв. На 12 км а/д Одеса-Іллічівськ в м.Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю NISSAN ALMERA CLASSIK (д/н НОМЕР_1), що належить страхувальнику та перебував під керуванням ОСОБА_7 та КАМАЗ 54112 (д/н. НОМЕР_2), який належить ОСОБА_8 та переданий в оренду на підставі нотаріально посвідченого договору від 23 січня 2009 року та перебував під керуванням ОСОБА_3 /подорожній лист №632238 від 15 травня 2009 року та діяв до 15 червня 2009 року/, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Постановою Київського районного суду міста Одеси від 30 червня 2009 року у справі №3-3320/2009 рік визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 380 гривень.
22 травня 2009р. Страхувальник звернувся до Страховика з заявою про подію, що має ознаки страхового ризику за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів.
Згідно Звіту № 05-050 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу а/м NISSAN ALMERA CLASSIK (д/н НОМЕР_1), складеного 27 травня 2009 року оцінювачем ОСОБА_9 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_4 від 15.04.2006р.), вартість матеріального збитку, завданого власнику а/м NISSAN ALMERA CLASSIK (д/н НОМЕР_1), в результаті його пошкодження в ДТП, складає 91 447,30 гривень.
Страховик 6 квітня 2010 року на підставі страхового акту №50313 виплатило страхове відшкодування у розмірі 51 854,53 гривни, що підтверджується платіжним дорученням №2473.
Позивач вважає, що ТОВ " Транс Карга Сервіс " повинно сплатити ПАТ „АСК „ІНГО Україна" 51 854,53 гривень фактичних затрат у якості відшкодування в регресному порядку шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу а/м NISSAN ALMERA CLASSIK (д/н НОМЕР_1).
В обґрунтування позову ПАТ "АСК "ІНГО Україна" зазначає, що відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідач ТОВ " Транс Карга Сервіс" відзив на позовну заяву надав, в якому вимоги позивача не визнає вказуючи на те, що відповідач ОСОБА_3 на підприємстві ТОВ „Транс Карга Сервіс" ніколи не працював та у трудових стосунках не перебував, письмових доказів у підтвердження своїх заперечень не надав.
Відповідач ОСОБА_3 відзив на позовну заяву надав, вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити застосувавши строки позовної давності.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2009 року близько 14 год. 40 хв. На 12 км а/д Одеса-Іллічівськ в м.Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю NISSAN ALMERA CLASSIK (д/н НОМЕР_1), що належить страхувальнику та перебував під керуванням ОСОБА_7 та КАМАЗ 54112 (д/н. НОМЕР_2), який належить ОСОБА_8 та переданий в оренду на підставі нотаріально посвідченого договору від 23 січня 2009 року та перебував під керуванням ОСОБА_3 /подорожній лист №632238 від 15 травня 2009 року та діяв до 15 червня 2009 року/, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Зазначене підтверджено Постановою Київського районного суду міста Одеси від 30 червня 2009 року у справі №3-3320/2009 рік визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 380 гривень.
Власник транспортного засобу ОСОБА_8 посвідчив нотаріально довіреність на право керування та розпорядженням транспортним засобом КАМАЗ 54112 (д/н. НОМЕР_2) та напівпричіп контейнеровоз МАЗ 93866 д/нНОМЕР_3 - ОСОБА_3, довіреність №8279 від 17.10.2007 року та 8280 від 17.10.2007 року, зі строком дії 3-три роки.
Також у ході розгляду справи було встановлено, що а/м КАМАЗ 54112 (д/н. НОМЕР_2) належить ОСОБА_8 та переданий в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „Транс Карга Сервіс" на підставі нотаріально посвідченого договору від 23 січня 2009 року.
КАМАЗ 54112 (д/н. НОМЕР_2) перебував під керуванням ОСОБА_3 в момент вчинення ДТП, що підтверджується подорожнім листом №632238 від 15 травня 2009 року та діяв до 15 червня 2009 року.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що транспортний засіб в момент вчинення ДТП знаходився в оренді ТОВ „Транс Карга Сервіс" та виконував роботи згідно подорожнього листа №632238 від 15 травня 2009 року, виданого також ТОВ „Транс Карга Сервіс".
Позивачем 6 квітня 2010 року на підставі страхового акту №50313 було сплачено страхове відшкодування у розмірі 51 854,53 гривни, що підтверджується платіжним дорученням №2473.
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За приписами ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Заперечення відповідача ТОВ „Транс Карга Сервіс" суд не приймає до уваги, оскільки жодного доказу в підтвердження заперечень не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з ТОВ „Транс Карга Сервіс" матеріальної шкоди у сумі 51854,53 гривень.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Карга Сервіс" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька,25/11, поверх 2, код ЄДРПОУ 24766385, р/р 26006269471 у ПАТ „МірфінБанк" МФО 328168) на користь Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна" (01054, м. Київ, вул. Боровського, 33 р/р 2650800134395 в АТ „ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 16285602) матеріальної шкоди у сумі 51 845 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок п'ять) гривень 53 копійки, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) гривень 50 копійок.
3. ОСОБА_3 від відповідальності звільнити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 25 жовтня 2012 року.
Суддя Гуляк Г.І.