"18" жовтня 2012 р. Справа № 5017/1457/2012
За позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт".
До відповідача: Військової частини 2138.
Про стягнення 171 525,41 грн.
Суддя Степанова Л.В.
Представники:
Від позивача: Моісєєв Д.А. за довіреністю.
Від відповідача: Степанович Д.Г. за довіреністю.
Суть спору: про стягнення 171 525,41 грн.
Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини 2138 про стягнення заборгованості у розмірі 171 525,41 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 164777,08 грн., пені у розмірі 5168,62 грн., інфляційних витрат у розмірі 553,44 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1026,27 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 травня 2012 року порушено провадження по справі № 5017/1457/2012.
05.06.2012р. (вх. № 17101/2012) Державне підприємство " Іллічівський морський торговельний порт" звернулось з клопотанням про залучення до матеріалів справи додаткових документів та доказів по справі.
06.06.2012р. (вх. 17369/2012) позивач звернувся із заявою про збільшення розміру позовних вимог згідно з якою останній просить суд стягнути з Військової частини 2138 заборгованість у розмірі 212513,05 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 204665,64 грн., пені у розмірі 6084,10 грн., інфляційних витрат у розмірі 553,44 грн. та трьох відсотків ріних у розмірі 1209,87 грн.
11.06.2012р. (вх. № 17739/2012) до матеріалів справи надійшло клопотання Державного підприємства " Іллічівський морський торговельний порт" про ознайомлення з матеріалами справи.
20.06.2012р. (вх. № 19193/2012) до матеріалів справи надійшов відзив Військової частини 2138 з підтверджуючими документами. Крім того, надійшло клопотання (вх.№ 19192/2012) про відкладення розгляду справи в зв'язку із перебування єдиного уповноваженого представника Військової частини 2138 на лікарняному.
У судовому засіданні 21.06.2012 року (вх. № 19361/2012) представник позивача звернувся з клопотанням про залучення до матеріалів справи додаткових документів та доказів по справі.
11.07.2012р. (вх. № 21374/2012) до матеріалів справи надійшли доповнення до відзиву Військової частини 2138.
У судовому засіданні 12.07.2012 року (вх. № 21628/2012) представник позивача надав заперечення на відзив.
У судовому засіданні 12.07.2012 року (вх. № 21630/2012) представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 липня 2012 року продовжено строк вирішення спору по справі № 5017/1457/2012 до 31 липня 2012 року.
24.07.2012р. (вх. № 22898/2012) до матеріалів справи надійшла заява Військової частини 2138 про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Одеської області по суті пов'язаних з нею справи 5017/2019/2012 за позовом Військової частини 2138 до Державного підприємства " Іллічівський морський торговельний порт" про визнання недійсним договору купівлі -продажу теплової енергії № 59-О від 13.02.2012р.
У судовому засіданні 26.07.2012р. (вх. № 23223/2012) представником позивача були надані заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, письмові пояснення по справі ( вх. № 23221/2012), а також клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів та доказів по справі (вх. № 23222/2012).
26.07.2012р. (вх. № 23100/2012) до матеріалів справи надійшла заява Військової частини 2138 про залучення до матеріалів справи доказів в обґрунтування заявленого клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2012р. провадження у справі було зупинено до розгляду господарським судом Одеської області справи № 5017/2019/2012 за позовом Військової частини 2138 до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про визнання недійсним договору по суті.
31.08.2012р. (вх. № 26820/2012) до господарського суду Одеської області надійшла заява Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про поновлення провадження у справі № 5017/1457/2012 в зв'язку із розглядом по суті справи № 5017/2019/2012 за позовом Військової частини 2138 до Державного підприємства " Іллічівський морський торговельний порт" про визнання недійсним договору купівлі -продажу теплової енергії № 59-О від 13.02.2012р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2012р. провадження у справі № 5017/1457/2012 було поновлено та справу призначено до розгляду.
04.10.2012р. (вх. № 30115/2012) до матеріалів справи надійшла заява Державного підприємства " Іллічівський морський торговельний порт" від 17.08.2012р. про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 204665,64 грн. в зв'язку з її повним погашенням та стягнення з відповідача пені у розмірі 6084,10 грн., інфляційних витрат у розмірі 553,44 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1209,87 грн.
09.10.2012р. (вх. № 30432/2012) до матеріалів справи надійшло клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових документів по справі.
Розглянув матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
04 листопада 2010 року між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (надалі - Порт) та Військовою частиною 2138 (надалі - Споживач) було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії № 724-О (надала -Договір № 724-О) відповідно до п. 1.1 якого Порт бере на себе зобов'язання поставляти Споживачеві через свої теплові мережі теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах відповідно до обсягів поставки (Додаток № 1), а Споживач зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію згідно встановленої вартості, у строки, передбаченими даним договором.
Відповідно до п. 4.5 Договору № 724-О при відсутності у Споживача приладів комерційного обліку теплової енергії кількість теплової енергії, що фактично поставляється згідно даного договору, визначається відповідно до проектного підключеного навантаження з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від мереж Порта, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористуючого устаткування Споживача у розрахунковому періоді та втрат на ділянці мережі в кількості 5 % від проектного теплового навантаження. Різниця між сплаченою авансовим платежем на розрахунковий період тепловою енергією сплачується не пізніше 10 числа місяця, наступним за розрахунковим відповідно до рахунку Порта.
Пунктом 4.6 Договору № 724-О закріплено, що після закінчення розрахункового періоду сторони складають і підписують акт прийому-передачі теплової енергії з вказівкою фактичних обсягів і вартості поставленої теплової енергії.
На виконання вищенаведених положень Договору № 724-О позивачем були виставлені рахунки № Пр/54389 від 30.12.2011р. на загальну суму 46 720,70 грн. та № Пр/2404 від 31.01.2012р. на загальну суму 64 746,00 грн. При цьому складені акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № Пр/54389 від 30.12.2011р. та № Пр/2404 від 31.01.2012р.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені рахунки та акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) були направлені на адресу Військової частини 2138 відповідно до списку згрупованих внутрішніх поштових відправлень та отримані останнім згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містять в матеріалах справи.
При цьому, згідно з поясненнями позивача, рахунок № Пр/54389 від 30.12.2011р. відповідачем було погашено частково, на суму 31 942,90 грн.
Крім того, 13.02.2012р. Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (надалі - Порт) та Військовою частиною 2138 (надалі - Споживач) було укладено договір купівлі -продажу теплової енергії № 59-О (надала -Договір № 59-О) відповідно до п. 1.1 якого Порт бере на себе зобов'язання поставляти Споживачеві через свої теплові мережі теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах відповідно до обсягів поставки (Додаток № 1), а Споживач зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію згідно встановленої вартості, у строки, передбаченими даним договором.
Відповідно до п. 4.5 Договору № 59-О при відсутності у Споживача приладів комерційного обліку теплової енергії кількість теплової енергії, що фактично поставляється згідно даного договору, визначається відповідно до проектного підключеного навантаження з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від мереж Порта, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористуючого устаткування Споживача у розрахунковому періоді та втрат на ділянці мережі в кількості 5 % від проектного теплового навантаження. Різниця між сплаченою авансовим платежем на розрахунковий період тепловою енергією сплачується не пізніше 10 числа місяця, наступним за розрахунковим відповідно до рахунку Порта.
Після закінчення розрахункового періоду сторони складають і підписують акт прийому-передачі теплової енергії з вказівкою фактичних обсягів і вартості поставленої теплової енергії (пункт 4.6 Договору № 59-О).
При цьому, положеннями п. 4.7 Договору № 59-О передбачено, що акт приймання-здачі виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання Портом послуг Абоненту. Прийом-передача акту для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженими представниками під особистий підпис в реєстрі виставлених рахунків. Абонент зобов'язаний не пізніше другого дня після отримання екземплярів акту приймання-здачі виконаних робіт повернути Порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний Порту екземпляр акту. У разі невиконання Абонентом зазначених зобов'язань акт приймання-здачі виконаних робіт вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документа, підписаного Абонентом. При цьому, у разі неотримання Абонентом за його вини акту приймання-здачі виконаних робіт, належний йому екземпляр акту надсилається Портом на адресу Абонента рекомендованим письмом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення.
На виконання вищенаведених положень Договору № 59-О позивачем були виставлені рахунки № Пр/6971 від 29.02.2012р. на загальну суму 85 253,28 грн. та № Пр/6991 від 30.03.2012р. на загальну суму 39 888,56 грн. Крім того складені акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № Пр/6971 від 29.02.2012р. та № Пр/6991 від 30.03.2012р.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені рахунки та акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) були направлені на адресу Військової частини 2138 відповідно до списку згрупованих внутрішніх поштових відправлень та отримані останнім згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містять в матеріалах справи.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач взяті на себе зобов'язання за договорами №№ 724-О, 59-О виконав належним чином, поставивши відповідачу через свої теплові мережі теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах відповідно до обсягів поставки, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № Пр/54389 від 30.12.2011р., № Пр/2404 від 31.01.2012р., № Пр/6971 від 29.02.2012р. та № Пр/6991 від 30.03.2012р.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається зі змісту заяви Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" від 17.08.2012р. (вх. № 30115/2012) відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу у розмірі 204 665,64 грн., що підтверджується копією виписки відділення ПУМБ в м. Іллічівськ № 131 за 13.08.2012р., яка міститься в матеріалах справи, однак із порушенням строків внесення даних платежів. Викладені обставини підтверджують повне виконання з боку Військової частини 2138 прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості отриманої теплової енергії, а, отже, свідчать про відсутність предмету спору між сторонами по справі у названій частині позовних вимог.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують погашення відповідачем суми основного боргу після порушення провадження у справі, яка, в тому числі, є предметом спору по даній справі, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності між сторонами по справі спору в частині стягнення з Військової частини 2138 на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" заборгованості щодо оплати вартості отриманої теплової енергію у розмірі 204 665,64 грн., що є підставою для припинення провадження у справі в даній частині позовних вимог згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно із заявою № 585/20.3-7-4717 від 17.08.2012р. Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6084,10 грн., інфляційні витрати у розмірі 553,44 грн. та три відсотка річних у розмірі 1209,87 грн. згідно наданих розрахунків.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 8.2 договорів №№ 724-О, 59-О за прострочення платіжних зобов'язань за цим договором Споживач сплачує Порту пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобов'язання.
З посиланням на вищезазначений пункт договорів №№ 724-О, 59-О позивачем, за допущене відповідачем порушення грошових зобов'язань, було нараховано до сплати пеню у розмірі 6084,10 грн. Більш того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано збитки від інфляції в розмірі 553,44 грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції та пені, суд доходить висновку, що вказані розрахунки були здійснені позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з Військової частини 2138 збитків від інфляції в сумі 553,44 грн. та пені у розмірі 6084,10 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 1209,87 грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договорами №№ 724-О, 59-О суд доходить висновку про допущення Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" помилки при його здійсненні, яка укладалась в наступному.
Так, позивачем не було враховано, що загальна тривалість календарного 2012 року, протягом якого триває допущене відповідачем порушення власних грошових зобов'язань за вищезазначеними угодами, складає 366 календарних днів. З огляду на викладене, за наслідком здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про правомірність нарахування Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" до сплати трьох відсотків річних в сумі 1206,57 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню на суму 1206,57 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та доповненнях до нього. При цьому, в обґрунтування своєї позиції представник Військової частини 2138 посилається, зокрема, на неможливість нарахування позивачем штрафних санкцій за договором купівлі-продажу теплової енергії № 59-О від 13.02.2012р. в зв'язку із укладенням 05.06.2012р. між сторонами по справі договору купівлі-продажу теплової енергії № 488-1-О.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" № 585/08.1-18 від 29.08.2012р., договір купівлі -продажу теплової енергії № 59-О від 13.02.2012р. вважається розірваним за взаємною згодою сторін з моменту укладення договору купівлі-продажу теплової енергії № 488-1-О від 05.06.2012р. на підставі № 614/5225 від 09.08.2012р.
Більш того, відповідач просить суд, крім іншого, припинити провадження у справі про стягнення заборгованості саме за договором купівлі-продажу теплової енергії № 59-О від 13.02.2012р. з вищенаведених підстав. Також, в обґрунтування заперечень на позов відповідач стверджує про неотримання останнім ніяких актів прийому -передачі теплової енергії та рахунків за поставлену теплову енергію не надходило.
Наведені відповідачем обставини судом не приймаються до уваги з огляду на їх необґрунтованість, а також спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суду вбачаються всі правові підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з Військової частини 2138 на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" пені у розмірі 6084,10 грн., інфляційних витрат у розмірі 553,44 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1206,57 грн.
При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. Разом з тим, п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. N 01-06/1175/2011 (Із змінами і доповненнями, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2011 року N 01-06/1509) передбачено що, зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК - частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).
Однак, ч. 5 п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року передбачено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини 2138 (65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113, р/р 35215002000180, р/р 35225003000180 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 14321386) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, р/р 26009114761 в ПАТ "Марфін банк", м. Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125672) пеню у розмірі 6 084 (шість тисяч вісімдесят чотири) грн. 10 коп., інфляційні витрати у розмірі 553 (п'ятсот п'ятдесят три) грн. 44 коп., три відсотка річних у розмірі 1 206 (одна тисяча двісті шість) грн. 57 коп.
3. Стягнути з Військової частини 2138 (65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113, р/р 35215002000180, р/р 35225003000180 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 14321386) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, р/р 26009114761 в ПАТ "Марфін банк", м. Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125672) судовий збір у розмірі 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн. 19 коп.
4. В решті позову відмовити.
5. Провадження у справі в частині позовних вимог Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Військової частини 2138 про стягнення основного боргу у розмірі 204 665,64 грн. -припинити.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 22.10.2012 року
Суддя Степанова Л.В.