"15" жовтня 2012 р.Справа № 25-10/17-5000-2011
За позовом Приватного підприємства „Транс -Авто -Д"
до відповідача Приватного підприємства „Агрофірма „Софіївка"
про стягнення 27548грн.
Суддя Погребна К.Ф.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Гупаленко О.Ю. -довіреність;
В судовому засіданні 15.10.2012р. приймали участь представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Гупаленко О.Ю. -довіреність;
Суть спору: Приватне підприємство „Транс-Авто-Д" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Агрофірма „Софіївка" про стягнення 27548грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2011 р. позовні вимоги Приватного підприємства „Транс-Авто-Д" було задоволено у повному обсязі: стягнуто з приватного підприємства „Агрофірма „Софіївка" основний борг в сумі 24973грн., пеню в розмірі 1895грн.та 3% річних в сумі 760грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2012р. рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2011 р. у справі № 25-10/17-5000-2011 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012р. по справі № 25-10/17-5000-2011 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 р. та рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2012р. було скасовано, а справу № 25-10/17-5000-2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями справу № 25-10/17-5000-2011 передано на розгляд судді Погребної К.Ф.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2012р. суддею Погребною К.Ф. справу №25-10/17-5000-2011 було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
Представник позивача в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та дату судових засідань, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленням від 22.08.2012р. та від 12.09.2012р.
Відповідач в судове засідання з'явився, відзив на позов не надав, проте надав письмові пояснення, відповідно яких проти позову заперечує та просить суд в його задоволені відмовити.
24.09.2012р. представник відповідача звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні, 15.10.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
25.03.2009р. між Приватним підприємством „Транс-Авто-Д" та Приватним підприємством „Агрофірма „Софіївка" був укладений договір про надання транспортних послуг №17, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати від свого імені роботи пов'язані з перевезенням автотранспортом сільськогосподарської техніки.
Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2 оплата послуг виконавця здійснюється наступним шляхом: попередня оплата вартості робіт в безготівковій формі у розмірі 50 % від вартості перевезення вантажу, залишок суми в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту відвантаження вантажу. Сума договору складає 19 620,00 грн., в т. ч. ПДВ 3 270,00 грн.
Як вбачається зі змісту п. 7.2. договору, у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за цим договором, у терміни, обумовлені даним договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми невиконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за весь період прострочення.
В пункті 8.1. договору зазначається, що договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 р. або до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, зроблених належним чином.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору № 17 від 25.03.2009 р. ПП „Транс-Авто-Д" надало ПП „Агрофірма „Софіївка" послуги з перевезення власним автотранспортом сільськогосподарської техніки на суму 33 913,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-0000549 від 21.09.2009р., № СФ-0000610 від 09.11.2009 р., № СФ-0000611 від 09.11.2009 р., № СФ-0000612 від 09.11.2009 р.; актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000549 від 21.09.2009 р., № ОУ-0000610 від 09.11.2009 р., № ОУ-0000611 від 09.11.2009 р., № ОУ-0000612; податковими накладними № 549 від 21.09.2009 р., № 610 від 09.11.2009 р., № 611 від 09.11.2009 р., № 612 від 09.11.2009 р.; товарно-транспортними накладними від 19.09.2009 р., 04.11.2009 р., 05.11.2009 р., 07.11.2009 р.
Проте, відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, однак здійснив їх оплату частково в розмірі 67000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками станом на 02.10.2009 р., 22.10.2009 р., 28.10.2009 р., 11.11.2009 р., 02.08.2010 р., 08.09.2010 р., 21.10.2010 р., 29.11.2010 р., але з врахуванням наявності попереднього боргу ПП „Агрофірма „Софіївка" перед позивачем в розмірі 58060,00 грн. послуги згідно наведених актів здачі-прийняття робіт були оплачені частково, а саме в розмірі 8940,00 грн., у зв'язку з чим у ПП „Агрофірма „Софіївка" виникла заборгованість перед позивачем в сумі 24 973,00 грн., на яку останнім було нараховано пеню в розмірі 1 895,00 грн. та три процента річних в розмірі 760,00 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати вартості наданих послуг, позивач змушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно із вимогами ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтю 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.і ст.258 ЦК України).
Як встановлено судом між сторонами по справі 25.03.2009р. був укладений договір №17 про надання транспортних послуг, який за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.
Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Частини п'ятої статті 315 ГК України передбачено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відтак, при зверненні до суду із позовом, предметом якого є невиконання умов договору внутрішнього перевезення, перевізнику слід пам'ятати про те, що для нього законодавець встановив скорочений (шестимісячний) строк позовної давності.
В ході розгляду справи встановлено, що строки позовної давності для звернення відповідним позовом до суду, навіть з урахуванням проплат здійсненних відповідачем 29.11.2010р., сплив 29.05.2011р..
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за договором перевезення в наслідок не виконання умов договору лише 12.12.2011р., внаслідок чого пропустив строк позовної давності.
Цивільного кодексу України ст.267 передбачає, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідач 24.09.2012 звернувся до суду із заявою про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності. При цьому позивач не довів суду поважність причин пропуску строків позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за договором №17 від 25.03.2009р. яка виникла з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором при відсутності будь-яких поважних причин для такого пропуску, в зв'язку з чим в задоволенні вказаних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні повністю.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 22.10.2012р.
Відповідно до ст.ст.91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя Погребна К.Ф.