"15" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2413/2012
За позовом: Державного підприємства „Морська аварійно-рятувальна служба"
до відповідача: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт"
про визнання додаткової угоди недійсною
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Шестова С.О. -довір. № 179 від 12.09.2012р.,
від відповідача: Орєшкова Н.В. -020/7-980 від 31.10.2011р., Тараненко О.Л. -довір. № 020/7-326 від 20.04.2012р., Чаркін С.М. -довір. 020/7-327 від 20.04.2012р.
У судових засіданнях оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство „Морська аварійно-рятувальна служба" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт", в якій просить суд визнати додаткову угоду №2 від 11.10.2010р. до договору підряду на виконання робіт з ремонту р/с «Світломор-4»(кап. ремонт) №КД-12485 від 30.10.2008р. недійсною.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що додаткова угода №2 від 11.10.2010р. не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: ч.5 ст.40 та ст.41 Закону України «Про здійснення державних закупівель»від 01.06.2010р., оскільки нею, в порушення вищезазначених норм Закону, був змінений порядок розрахунків, тобто встановлено попередню оплату робіт, що є бюджетним порушенням згідно до п.22 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України, а також змінено термін виконання робіт.
Враховуючи, що вказані порушення є, за думкою позивача, однозначною підставою згідно до статті 207 Господарського кодексу України для визнання додаткової угоди недійсною, Державне підприємство „Морська аварійно-рятувальна служба" звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2012 року було порушено провадження у справі №5017/2413/2012 із призначенням її до розгляду в засіданні суду на 12.09.2012р.
3.09.2012р. до суду від представника відповідача надійшла заява про припинення провадження у справі (т.1 а.с.38-40). В обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на те, що при розгляді господарськими судами справ №5017/807/2012 та №5017/1339/2012 відповідно до вимог чинного законодавства України за результатами обговорення та дослідження всіх обставин справи, в тому числі порядку укладання Договору, додаткових угод до нього, їх умов, факту та вартості виконаних робіт за Договором, наявності заборгованості сторін за Договором, визначення розміру такої заборгованості тощо, було підтверджено правомірність вимог Одеського порту та хибність позиції Позивача та були прийняті відповідні судові рішення на користь Одеського порту, що набрали законної сили, в тому числі щодо стягнення грошових коштів на підставі Договору та додаткових угод до нього. Отже, зазначені обставини відповідно до норм господарського процесуального законодавства України не потребують додаткового встановлення, розгляду чи повторного доказування.
Таким чином, вказані рішення господарського суду у справах № 5017/807/2012 та №5017/1339/2012, що набрали законної сили, фактично встановлюють відсутність спору у справі № 5017/2413/2012, у зв'язку з чим провадження у справі №5017/2413/2012, за думкою відповідача, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК.
Розглянувши у судовому засіданні 12.09.2012р. вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки питання недійсності договору не було предметом судового розгляду у вказаних справах, натомість, як вбачається зі змісту судових рішень місцевого суду та апеляційної інстанції, правомірність оспорюваної додаткової угоди №2 презюмувалася.
Крім того, у судовому засіданні 12.09.2012р. представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду касаційної скарги позивача по справі №5017/807/2012 (т.1 а.с.125-126).
Суд, розглянувши у судовому засіданні 12.09.2012р. вказане клопотання, відмовив у його задоволенні, оскільки, по-перше, справа №5017/807/2012 не встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, а, по-друге, рішення по вказаній справі набрало законної сили після прийняття постанови Одеським апеляційним господарським судом.
Суд також зазначає, що, як свідчать дані автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду, на момент прийняття рішення по справі №5017/2413/2012 Вищим господарським судом України ухвалою від 26.09.2012р. відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги по справі №5017/807/2012.
У судовому засіданні 19.09.2012р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву (т.2 а.с.120-124), в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування відзиву на позов відповідач посилається на те, що 30 жовтня 2008 р. між сторонами було укладено договір підряду КД-12485 на виконання робіт з ремонту р/с «Світломор-4». Відповідно до Договору Одеський порт як підрядник взяв на себе зобов'язання з проведення робіт щодо ремонту р/с «Світломор-4»(пп. 1.1, 1.2, 1.4 та ін. Договору). Згідно з п.3.1 Договору загальна вартість Договору на дату його укладання була визначена в сумі 4 500 000 грн. При цьому, п.5.1 Договору визначено, що розрахунки за Договором проводяться шляхом передоплати.
Пізніше, через необхідність проведення додаткових робіт на підставі пп. 4.6, 7.1. 11.2.2. 14.3 Договору, норм цивільного законодавства сторонами було підписано додаткову угоду №1 від 21.04.2010 р., якою через додатковий обсяг ремонтних робіт та поставку змінно-запасних частин загальна вартість Договору була збільшена та визначена в сумі 11 245 590,32 грн.
Як вказує відповідач, через постійне порушення позивачем умов Договору щодо його зобов'язань як замовника в належний строк погоджувати окремі питання, необхідні для продовження ремонтних робіт, та враховуюче часткове виконання робіт за Договором, 11.10.2010р., сторонами було укладено Додаткову угоду №2, якою було уточнено строк завершення виконання робіт та порядок здійснення розрахунків з урахуванням збільшеної за п.2 додаткової угоди № 1 загальної вартості ремонтних робіт та відповідно до п.5.1 Договору.
Таким чином, умови Додаткової угоди №2 щодо попередньої оплати за ремонтні роботи за Договором відповідають п.5.1 договору, у зв'язку з чим жодним чином не змінюють суті зобов'язань сторін за Договором. Крім того, як вказує відповідач, позивачем на виконання умов Договору та Додаткової угоди №2 двічі без будь-яких застережень чи заперечень були проведені авансові платежі: 31.10.2008р. перераховано 4 500 000 грн. та 24.12.2010р. перераховано 1 400 000 грн. Більш того, Договір від 30.10.2008р. укладався за процедурою закупівлі в одного учасника, а отже, потребує іншої, спеціальної процедури закупівлі робіт за державні кошти, в якій відсутні пропозиції конкурсних торгів та/або цінові пропозиції, а отже наслідки, визначені ч.5 ст. ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», не підлягають застосування до договорів, укладених за іншою процедурою.
Крім того, у судовому засіданні 19.09.2012р. представник відповідача надав суду клопотання про залучення Міністерства Інфраструктури в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних на предмет спору, на стороні відповідача (т.1 а.с.125-127).
Представник відповідача, обґрунтовуючи вказане клопотання, зазначив, що Одеський порт заснований на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури. Крім того, укладання оспорюваного договору відбулося під наглядом органу управління Міністерства інфраструктури.
Суд, розглянувши клопотання про залучення третьої особи, у його задоволенні відмовив, оскільки заявником не доведено, що рішення суду будь-яким чином вплине на права та обов'язки Міністерства Інфраструктури відносно сторін.
У судовому засіданні 15.10.2012 року представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При вирішенні спору про визнання угоди недійсною, предметом доведення є наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків. Таким чином, господарський суд повинен встановити відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст.203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203).
Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2008р. між ДП «Морська аварійно-рятувальна служба»та ДП «Одеський морський торговельний порт»було укладено Договір підряду на виконання робіт з ремонту р/с «Світломор-4»(кап. ремонт) № КД-12485, умовами якого було передбачено, що ДП «МАРС» замовляє, а ДП «ОМТП»бере на себе зобов'язання по виконанню капітального (класифікаційного) ремонту рятувального судна «Світломор-4»в обсязі, вказаному у ремонтній відомості, та згідно до вимог Регістру судноплавства України в обсязі, необхідному для підтвердження класу судна і класифікаційних документів (т.1.а.с.8-16).
Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість Договору за виконання ремонту в обсязі, передбаченому розділом 1 цього Договору, на дату укладення Договору визначена в сумі 4 500 000,00 грн. з ПДВ.
У відповідності до п.3.6 договору зміни у ціну договору здійснюються згідно до вимог чинного законодавства, за письмовим погодженням сторін, при цьому, у разі необхідності отримання офіційних погоджень або висновків з боку уповноважених органів, - такі погодження здійснюються та отримуються замовником.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що 100% договірної вартості ремонту, обумовленої п.3.1 цього Договору, впродовж 10 банківських днів після підписання акту приймання судна в ремонт на підставі рахунків Підрядника, акцептованих представниками Замовника в 3-х примірниках.
Відповідно до п.14.4 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діятиме до моменту закінчення терміну гарантійних зобов'язань.
На виконання п. 3.1. договору позивачем було 30.10.2008 р. перераховано Підряднику 4 500 000,00 грн. попередньої оплати за Договором, про що свідчить платіжне доручення №125 від 30.08.2008р. (т.1.а.с.81).
21.04.2010 р. Замовник та Підрядник уклали додаткову угоду № 1 до Договору, в якій узгодили, що: Додаток № 3 до Договору „Зведена калькуляція" викладається у новій редакції, що додається (п.1 Додаткової угоди № 1); загальна вартість Договору складає 11 245 590,32 грн. з ПДВ (п.2 Додаткової угоди № 1); встановлено крайній строк виходу судна з ремонту -15.07.2010р. або не пізніше 45 діб з моменту поставки Підряднику змінно-запасних частин та обладнання, необхідних для завершення ремонту і отримання класифікаційних документів Регістру судноплавства України (п.3 Додаткової угоди № 1); розрахунки по цій додатковій угоді Замовник здійснює протягом поточного 2010 року, після підписання акту приймання судна з ремонту та інших документів згідно з п.8.3 Договору, на підставі рахунків Підрядника, але не пізніше 05.01.2011 р. (п.6 Додаткової угоди № 1) (т.1.а.с.24).
Як встановлено судом, вказану додаткову угоду №1 було укладено без дотримання процедури, передбаченої для здійснення державних закупівель, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1263 від 07.10.2009 року «Про доповнення п.7 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», якою передбачено, що дія цього Положення не поширюється на випадки, коли предметом закупівлі є товари, роботи і послуги необхідні для проведення аварійно-рятувальних робіт та безпосереднього забезпечення готовності професійних аварійно-рятувальних служб.
В подальшому, 11.10.2010 р. сторонами за Договором було укладено додаткову угоду №2 до нього, згідно п.1 якої було встановлено граничний термін завершення виконання робіт з капітального (класифікаційного) ремонту р/с „Світломор-4" -15.11.2010р., а пунктом 2 додаткової угоди № 2 встановлено, що Замовник, відповідно до п.2 Додаткової угоди № 1 та з урахуванням вже проведеної оплати згідно п.5.1 Договору, перераховує Підряднику аванс у розмірі 6 745 590,32 грн. на протязі 7 днів з моменту підписання цієї додаткової угоди (т.1.а.с.27).
На виконання додаткової угоди № 2, Замовником перераховано 1 400 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2010 р. № 1371 (т.1.а.с.85).
18.03.2011 р. сторонами без будь-яких зауважень підписано акт прийомки судна, відповідно до якого Замовник прийняв від Підрядника р/с „Світломор-4" з метою несення аварійно-рятувальної готовності в зоні морської відповідальності України (т.1.а.с.111).
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Аналізуючи доводи позивача про недійсність додаткової угоди №2 як такої, що укладена з порушенням норм чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на ч.5 ст.40 та ст.41 Закону України «Про здійснення державних закупівель»від 01.06.2010 р. та п. 22 ст. 116 Бюджетного кодексу України.
Так, відповідно до п.1 ч.5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель»в редакції, що була чинною станом на день укладення додаткової угоди №2, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю продукції) переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю.
Ця норма цілком кореспондується із положеннями ст. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2008 р. N 921, на підставі якого був укладений договір від 30.10.2008р., згідно з якими умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім коригування ціни договору підряду в будівництві відповідно до будівельних норм.
Як встановлено матеріалами справи, договір від 30.10.2008р. укладався за процедурою закупівлі в одного учасника, що була врегульована пунктами 82 - 83 Положення, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2008 р. N 921.
Так, закупівля у одного учасника - це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення з ним переговорів. Процедура закупівлі в одного учасника застосовується замовником після погодження уповноваженим органом у встановленому ним порядку у разі (у т. ч.) відсутності конкуренції (у т. ч. з технічних причин) на товари, роботи чи послуги, які можуть бути поставлені, виконані чи надані тільки певним учасником, за відсутності при цьому альтернативи. Таким чином, у вказаній процедурі відсутні пропозиції конкурсних торгів та/або цінові пропозиції.
Аналізуючи питання щодо зміни сторонами договору істотних умов, суд зазначає наступне.
Згідно п. 84 вищевказаного Положення договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно до ч.3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вже було встановлено судом, основний договір від 30.10.2008р. було укладено на підставі Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2008 р. N 921, а додаткову угоду №1 без дотримання його вимог у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №1263 від 07.10.2009 року «Про доповнення п.7 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Таким чином, враховуючи, що на момент укладення договору в редакції додаткової угоди №1, ст.41 Закону України «Про здійснення державних закупівель», що визначає істотні умови договору про закупівлю ще не набрала чинності, істотними умовами договору був предмет, ціна та строк дії договору згідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України.
Разом з тим, як встановлено судом, жодна з вказаних істотних умов додатковою угодою №2 від 11.10.2010р. змінена не була, а застосування до додаткової угоди №1 в частині умов, що змінюються, положень ст.41 Закону України «Про здійснення державних закупівель»суперечить принципу дії нормативно-правового акта в часі, закріпленому у частині першій статті 58 Конституції України.
Судом також не приймаються до уваги твердження позивача про порушення п.22 ст. 116 Бюджетного кодексу України, оскільки додаткова угода №2 була укладена 11.10.2010р., а Бюджетний кодекс, на п. 22 ст. 116 якого посилається позивач, набрав чинності з 1.01.2011р.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши умови договору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд зазначає про недоведеність позивачем обставин, обов'язкових для визнання договору (угоди) недійсною, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити з покладенням судових витрат на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 22.10.2012р.
Суддя Щавинська Ю.М.