"17" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1106/2012
Господарський суд Одеської області
У складі колегії суддів:
Головуючого судді Желєзної С.П.
судді Степанової Л.В.
судді Погребної К.Ф.
Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Макаров О.В. за довіреністю від 13.08.2012р.
Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 19.04.2012р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про стягнення 30,440,50 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (далі по тексту -ТОВ „Кримська водочна компанія") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту -ОСОБА_4.) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 40 758,66 грн., яка складається з заборгованості за поставлену продукцію в сумі 31 5489,38 грн., неустойки в сумі 8581,44 грн., інфляційних збитків в сумі 157,75 грн. та трьох відсотків річних в сумі 470,09 грн. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за придбаний товар.
В процесі розгляду даної справи, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем спірної суми заборгованості згідно із заявою від 13.07.2012р. позивачем було зменшено розмір пред'явлених позовних вимог, в результаті чого ТОВ „Кримська водочна компанія" просить суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість в загальному розмірі 30 440,50 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 22 623,03 грн., пені в сумі 1985,17 грн., штрафу в сумі 5228,56 грн., збитків від інфляції в сумі 219,51 грн. та трьох відсотків річних в сумі 384,23 грн. Вказана редакція позовних вимог ТОВ „Кримська водочна компанія" є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.
При цьому, 10.10.2012р. позивачем було подано до суду заяву про виправлення описки в заяві про зменшення суми позовних вимог, згідно із якою ТОВ „Кримська водочна компанія" просило суд вважати, що сума основного боргу відповідача, вимоги про стягнення якої висуваються в межах даної справи, складає 25 623,03 грн., а не 22 623,03 грн., як це було визначено у відповідній заяві про зменшення розміру позовних вимог. За своїм юридичним змістом вказана заява направлена на збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим, виходячи з положень ст. 22 ГПК України, така письмова заява має обов'язково містити належне оформлення та викладення збільшеного розміру позовних вимог. Заява про виправлення описки від 10.10.2012р. не відповідає вимогам заяви про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим, залишається судом без розгляду.
Відповідач повністю заперечує проти пред'явлених позовних вимог, наголошуючи на їх необґрунтованості та недоведеності. При цьому, правова природа заперечень ОСОБА_4, висловлених під час розгляду даної справи, неодноразово змінювалась, внаслідок чого представником відповідача фактично наводились взаємовиключні доводи та міркування, що відображено у протоколах судових засідань по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
13.12.2010р. між ТОВ „Кримська водочна компанія" (Постачальник) та ОСОБА_4 (Покупець) було укладено договір поставки № 0720-545, відповідно до п.п. 1.1, 1.4, 7.1 якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, що далі по тексту договору іменуються як продукція та/або товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах даного договору. Узгоджені сторонами кількість, асортимент та ціни продукції, що продається за цим договором (партії продукції) зазначаються у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Усі поставки продукції за накладними, що оформлені сторонами протягом строку дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть за відсутності посилання (вказівки) на даний договір в самій накладній. Даний договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктами 2.1 -2.5, 2.10 договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. погоджено, що ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, кількість продукції, що продається за даним договором, зазначаються в додатковій угоді (додатку/специфікації до даного договору) або можуть узгоджуватись сторонами при підписанні накладної (накладних) та зазначатись в них (накладних). Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце та строк поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами даного договору після підписання повноважними представниками сторін (які мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної (их). Продукція постачається партіями. Партією продукції вважається кількість продукції, що зазначена в накладній (ТТН). Ціна даного договору визначається виходячи з загальної вартості продукції, що постачається протягом строку дії даного договору. Поставка продукції здійснюється на умовах DDP (Інкотермс -2000) -на адресу торгової точки Покупця. Поставка партій продукції здійснюється Постачальником протягом трьох робочих днів з моменту узгодження сторонами усного замовлення Покупця. Замовлення не є невід'ємною частиною даного договору. Моментом передачі партії (датою поставки) продукції є дата її фактичного отримання, що вказана Покупцем у підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію (відмітка проставляється на примірнику Постачальника).
В свою чергу, у відповідності до положень п.п. 2.7, 2.9 договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. Покупець оплачує вартість кожної партії продукції, що постачається, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення грошових коштів до каси Постачальника. Підставою для оплати продукції, що отримана Покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або ТТН № 1-ТН /алког/, або даний договір. Покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану за даним договором партію продукції не пізніше 21 /двадцяти одного/ календарного дня з моменту її передачі.
За поясненнями представника позивача, протягом строку дії договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. ТОВ „Кримська водочна компанія" систематично передавало алкогольні напої у власність відповідача, на підтвердження чого позивачем було надано суду низку видаткових та товарно-транспортних накладних, в той час як ОСОБА_4 здійснювалась часткова оплата вартості придбаної продукції.
При цьому, позивач наголошує, що на момент вирішення спору за ОСОБА_4 рахується заборгованість за договором поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. на загальну суму 22 623,03 грн., оскільки відповідачем, в порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань, не було в повному обсязі оплачено вартість товару, прийнятого за видатковими накладними № РН-45-018265 від 05.08.2011р., № РН-45-020530 від 25.08.2011р., № РН-45-021132 від 31.08.2011р., № РН-45-021140 від 31.08.2011р., № РН-45-021142 від 31.08.2011р., № РН-45-021141 від 31.08.2011р., № РН-45-019551 від 17.08.2011р., № РН-45-018769 від 10.08.2011р., № РН-45-018265 від 05.08.2011р.
У зв'язку із відмовою відповідача здійснити погашення вказаної суми заборгованості в добровільному порядку, ТОВ „Кримська водочна компанія" було змушене звернутись до суду із даними позовними вимогами з метою захисту власних порушених прав.
В свою чергу, під час розгляду даної справи відповідач стверджував, що подані ТОВ „Кримська водочна компанія" видаткові накладні на підтвердження факту передання товару у власність ОСОБА_4, заборгованість за який заявлена до стягнення в межах даної справи, викликають сумніви щодо дійсного підтвердження ними факту здійснення господарських операцій, зміст яких відображений у даних документах.
З огляду на викладене, а також враховуючи виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу, господарський суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне надати правову оцінку видатковим накладним № РН-45-018265 від 05.08.2011р., № РН-45-020530 від 25.08.2011р., № РН-45-021132 від 31.08.2011р., № РН-45-021140 від 31.08.2011р., № РН-45-021142 від 31.08.2011р., № РН-45-021141 від 31.08.2011р., № РН-45-019551 від 17.08.2011р., № РН-45-018769 від 10.08.2011р., № РН-45-018265 від 05.08.2011р. як доказам передання переліченого у даних документах товару у власність ОСОБА_4
Так, згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. В свою чергу, питання визначення правових засад регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"). Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним документом є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що первинні документи за своїм юридичним змістом є документами, що фіксують факт здійснення певної господарської операції. Вимоги, встановлені Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо обов'язкових реквізитів первинних документів направлені, за переконанням суду, на забезпечення чіткої фіксації змісту господарської операції, що відбулась між суб'єктами господарювання.
В даному випадку, з урахуванням правової природи правовідносин, що виникли між сторонами по справі, факт здійснення господарської операції із передачі товару у власність ОСОБА_4 на виконання умов договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. має бути підтверджений оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.
Так, за наслідком надання правової оцінки видатковим накладним № РН-45-018265 від 05.08.2011р., № РН-45-020530 від 25.08.2011р., № РН-45-021132 від 31.08.2011р., № РН-45-021140 від 31.08.2011р., № РН-45-021142 від 31.08.2011р., № РН-45-021141 від 31.08.2011р., № РН-45-019551 від 17.08.2011р., № РН-45-018769 від 10.08.2011р., № РН-45-018265 від 05.08.2011р., суд зазначає, що вказані первинні бухгалтерські документи містять усі визначені законом обов'язкові для них реквізити, зокрема дозволяють чітко та беззаперечно встановити зміст вчиненої сторонами по справі господарської операції, визначити її обсяг та одиниці виміру, правову підставу її вчинення -договір поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. Також, названі накладні на підтвердження факту прийняття відповідачем товару були підписані як особисто ОСОБА_4 та скріплені його печаткою, так і представниками, зразки підпису яких, в порядку п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами та доповненням), були доведені відповідачем до відома ТОВ „Кримська водочна компанія".
Крім того, відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент зокрема вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Положеннями п. 2.4 договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000) на адресу торгової точки Покупця.
Якщо звернутись до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2000, термін „Поставка зі сплатою мита" (DDР) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.
Проаналізувавши зміст положень договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р., положення ст.ст. 662, 664 ЦК України та зміст терміну „Поставка зі сплатою мита" (DDР) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2000, суд зазначає, що у спірних правовідносинах на позивача покладається обов'язок доставки товару до торгової точки ОСОБА_4, де відбувається перехід права власності до відповідача на придбану продукцію.
На підтвердження факту виконання умов договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. щодо доставки товару відповідачу за його місцезнаходженням, ТОВ „Кримська водочна компанія" було надано суду товарно-транспортні накладні серії 01 ААБН № 462674 від 31.08.2011р., серії 01 ААБН № 462686 від 31.08.2011р., серії 01 ААБН № 462685 від 31.08.2011р., серії 01 ААБН № 462016 від 25.08.2011р., серії 01 ААБН № 459664 від 17.08.2011р., серії 01 ААБН № 459016 від 10.08.2011р., серії 01 ААБН № 444396 від 05.08.2011р., серії 01 ААБН № 462687 від 31.08.2011р., серії 01 ААБН № 444394 від 05.0.82011р., які підтверджують здійснення позивачем доставки алкогольної продукції, асортимент, кількість та вартість якої відображені у видаткових накладних № РН-45-018265 від 05.08.2011р., № РН-45-020530 від 25.08.2011р., № РН-45-021132 від 31.08.2011р., № РН-45-021140 від 31.08.2011р., № РН-45-021142 від 31.08.2011р., № РН-45-021141 від 31.08.2011р., № РН-45-019551 від 17.08.2011р., № РН-45-018769 від 10.08.2011р., № РН-45-018265 від 05.08.2011р., за місцезнаходженням торговельних дільниць ОСОБА_4 Більш того, вказані видаткові накладні визначені як супровідні документи у відповідних графах вищеперелічених товарно-транспортних накладних.
Підсумовуючи вищевикладені обставини та проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи та докази, суд дійшов висновку, що видаткові накладні № РН-45-018265 від 05.08.2011р., № РН-45-020530 від 25.08.2011р., № РН-45-021132 від 31.08.2011р., № РН-45-021140 від 31.08.2011р., № РН-45-021142 від 31.08.2011р., № РН-45-021141 від 31.08.2011р., № РН-45-019551 від 17.08.2011р., № РН-45-018769 від 10.08.2011р., № РН-45-018265 від 05.08.2011р. є належними доказами передання позивачем у власність ОСОБА_4 товару за кількістю, асортиментом та вартістю, що відображені у даних первинних бухгалтерських документах, тобто алкогольної продукції загальною вартістю 26 142,78 грн. З огляду на вищенаведені висновки, судом відхиляються заперечення відповідача щодо вищезазначених накладних як неналежних доказів отримання ОСОБА_4 визначеного у даних документах товару.
Як було зазначено вище по тексту рішення, відповідно до п.п. 2.7, 2.9 договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. Покупець оплачує вартість кожної партії продукції, що постачається, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення грошових коштів до каси Постачальника. Підставою для оплати продукції, що отримана Покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або ТТН № 1-ТН /алког/, або даний договір. Покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану за даним договором партію продукції не пізніше 21 /двадцяти одного/ календарного дня з моменту її передачі.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 не було здійснено оплати вартості товару в сумі 26 142,78 грн., прийнятого за видатковими накладними № РН-45-018265 від 05.08.2011р., № РН-45-020530 від 25.08.2011р., № РН-45-021132 від 31.08.2011р., № РН-45-021140 від 31.08.2011р., № РН-45-021142 від 31.08.2011р., № РН-45-021141 від 31.08.2011р., № РН-45-019551 від 17.08.2011р., № РН-45-018769 від 10.08.2011р., № РН-45-018265 від 05.08.2011р., протягом 21 одного календарного дня з моменту його прийняття, чим були порушені власні грошові зобов'язання перед позивачем, передбачені положеннями п.п. 2.7, 2.9 договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р.
Проте, як свідчать матеріали справи, протягом існування правовідносин купівлі-продажу, які виникли із договору, поставки № 0720-545 від 13.12.2010р., відповідачем було перераховано на користь ТОВ „Кримська водочна компанія" грошові кошти в загальній сумі 15 291,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 118 від 28.10.2011р., № 141 від 25.11.2011р., № 175 від 19.12.2011р., № 40 від 29.03.2012р., № 45 від 05.04.2012р., № 49 від 13.04.2012р. Як стверджує ОСОБА_4, вказані грошові кошти були ним сплачені в рахунок погашення заборгованості за товар, стягнення якої є предметом спору по даній справі. В свою чергу, позивач наголошує, що вказані платежі, за винятком коштів в сумі 3 519,72 грн., були віднесені ТОВ „Кримська водочна компанія" в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за попередніми партіями товару, проданими останньому протягом строку дії договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. При наданні правової оцінки наведеним обставинам справи суд виходить з наступного.
За твердженнями позивача, до моменту здійснення поставок алкогольної продукції спірного періоду, протягом строку дії договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р., у власність ОСОБА_4 було передано товар загальною вартістю 75 214,38 грн., на підтвердження чого було надано суду відповідні видаткові та товарно-транспортні накладні (т.2, а.с.10-72). Вказані первинні бухгалтерські документи містять підписи різних невстановлених осіб та частина їх була скріплена наступними штампами: два різних штампи ОСОБА_4 та штамп СПД ОСОБА_5 Деякі із названих накладних були підписані особисто ОСОБА_4 та скріплені його печаткою. При цьому, матеріали справи не містять доказів належного уповноваження відповідачем осіб, якими підписано дані документи, на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ „Кримська водочна компанія". В свою чергу, вказані накладні містять чіткі посилання на підставу їх складання -договір поставки № 0720 від 13.12.2010р. та отримувача товару -ОСОБА_4
За своєю природою прийняття товару в процесі виконання умов господарського зобов'язання є різновидом правочину, оскільки такі дії спрямовані на зміну та набуття прав та обов'язків осіб, якими здійснюється відповідна господарська операція. Отже, виходячи з положень ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
У відповідності до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Положеннями ст.ст. 244, 245 ЦК України встановлено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Більш того, положеннями п.п. 2, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Таким чином, за відсутності у особи, яка приймає товарно-матеріальні цінності від імені суб'єкта господарювання, відповідної довіреності (кільцевої довіреності із зразками підписів уповноважених осіб), такий представник не має права вчиняти правочин щодо прийняття товару в інтересах одержувача цінностей. З огляду на викладене, відсутність доказів належного уповноваження представників відповідача на прийняття товару за накладними до моменту здійснення поставок алкогольної продукції спірного періоду, суд дійшов висновку, що такі правочини були вчинені в інтересах ОСОБА_4 особами без достатнього обсягу повноважень.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
В матеріалах справи наявний журнал особистого обліку відповідачем руху товарів та грошових коштів по контрагенту -ТОВ „Кримська водочна компанія" (т.1, а.с. 49), ведення якого, за поясненнями представника, здійснював особисто ОСОБА_4. Названий журнал містить посилання на дати отримання продукції та її вартість, що повністю збігаються із даними, які відображені у видаткових накладних, скріплених підписами неуповноважених представників відповідача.
Крім того, листом від 19.04.2012р. за вих. № 7 (т.1, а.с. 57), тобто після здійснення останнього платежу в рахунок погашення заборгованості за договором поставки № 0720-545 від 13.12.2010р., відповідач особисто повідомив позивача про факт визнання ним заборгованості в сумі 31 623,06 грн. За переконанням суду, викладені обставини свідчать про схвалення та визнання з боку ОСОБА_4 факту зарахування сплачених ним грошових коштів в рахунок погашення власної заборгованості з оплати вартості товару за попередні періоди поставки за даним договором.
Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
В сукупності вищенаведені обставини, за переконанням суду, свідчать, що ОСОБА_4 було схвалено правочини із прийняття товару за накладними до моменту здійснення поставок алкогольної продукції спірного періоду, у зв'язку з чим, відповідні правочини є такими, що створюють цивільні права та обов'язки для відповідача.
В свою чергу, викладене дозволяє суду дійти висновку про наявність у ТОВ „Кримська водочна компанія" правових підстав для віднесення грошових коштів в сумі 11 771,88 грн. із тих, що були сплачені ОСОБА_4 на підставі наявних у матеріалах справи платіжних доручень, в рахунок погашення заборгованості з оплати вартості попередніх партій товару, поставлених на виконання умов договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р., стягнення заборгованості за які не є предметом спору по даній справі.
При цьому, як свідчать матеріали справи, грошові кошти в сумі 3 519,72 грн. були віднесені позивачем в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за товар, прийнятий згідно із видатковими накладними № РН-45-018265 від 05.08.2011р., № РН-45-020530 від 25.08.2011р., № РН-45-021132 від 31.08.2011р., № РН-45-021140 від 31.08.2011р., № РН-45-021142 від 31.08.2011р., № РН-45-021141 від 31.08.2011р., № РН-45-019551 від 17.08.2011р., № РН-45-018769 від 10.08.2011р., № РН-45-018265 від 05.08.2011р. Правомірність такого розподілення позивачем платежів, що надійшли від ОСОБА_4, матеріалами справи не спростовується.
За огляду на викладене, проаналізувавши всі обставини справи в їх сукупності та наявні у матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що на момент вирішення спору у ОСОБА_4 наявна заборгованість перед ТОВ „Кримська водочна компанія" за договором поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. в сумі 22 623,06 грн. з оплати вартості товару, факт прийняття якого підтверджується видатковими накладними № РН-45-018265 від 05.08.2011р., № РН-45-020530 від 25.08.2011р., № РН-45-021132 від 31.08.2011р., № РН-45-021140 від 31.08.2011р., № РН-45-021142 від 31.08.2011р., № РН-45-021141 від 31.08.2011р., № РН-45-019551 від 17.08.2011р., № РН-45-018769 від 10.08.2011р., № РН-45-018265 від 05.08.2011р. Вказаний висновок суду відповідачем в процесі розгляду справи спростований не був.
При цьому, судом відхиляються посилання ОСОБА_4 на здійснення розрахунків за товар, придбаний на виконання умов договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р., шляхом передання грошових коштів представнику ТОВ „Кримська водочна компанія" Дидигіну І.І. з огляду на той факт, що єдиними належними та допустимими доказами здійснення готівкових розрахунків відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. (з наступними змінами та доповненнями) є прибуткові касові ордери та квитанції до них, які відповідачем на підтвердження фактичного здійснення розрахунків із позивачем суду надані не були.
Суд звертає увагу представника відповідача на той факт, що положеннями договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. передбачено два способи здійснення розрахунків за придбану алкогольну продукцію: безготівковий та готівковий із внесенням коштів до каси ТОВ „Кримська водочна компанія", доказом здійснення якого є відповідний прибутковий касовий ордер, складений позивачем, та квитанція до нього. Спосіб розрахунку у вигляді передання представникам позивача грошових коштів під розписку у журналі довільної форми не передбачений ані умовами укладеної між сторонами угоди, ані положеннями чинного законодавства.
Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за договором поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. в сумі 22 623,06 грн., частина якої в сумі 22 623,03 грн. заявлена до стягнення в межах даної справи, що є правом позивача як кредитора у спірних правовідносинах. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги ТОВ „Кримська водочна компанія" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 22 623,03 грн. підлягають задоволенню.
При цьому, судом критично оцінюється постійна зміна правових позицій відповідача по справі, направлених на відверте та всіляке ухилення від виконання власних грошових зобов'язань перед ТОВ „Кримська водочна компанія", в обґрунтування яких були покладені декларативні, надумані та взаємовиключні твердження зокрема щодо майже повної відсутності спірної заборгованості у зв'язку з її погашенням одночасно із висловленням сумніву в автентичності підписів представників ОСОБА_4, якими здійснювалось приймання товару, заборгованість за який, за переконанням відповідача, є „майже" погашеною.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної за договором поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. продукції, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 219,51 грн., які є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування ОСОБА_4 до сплати збитків від інфляції в сумі 219,51 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.
Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 384,23 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку про його обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ „Кримська водочна компанія" про стягнення з ОСОБА_4 трьох відсотків річних в сумі 384,23 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу приписів ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з п. 4.1 договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. у випадку недотримання строків оплати продукції, що зазначені у даному договорі. Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати складає більше 30 календарних днів, Покупець, крім того, зобов'язаний виплатити Постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочення.
Таким чином, з посиланням на п. 4.1 вищезазначеного договору, позивачем було додатково нараховано ОСОБА_4 до сплати пеню в сумі 1 985,17 грн. та штраф в сумі 5 228,56 грн. Проаналізувавши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача даних різновидів неустойки, враховуючий той факт, що відповідачем було допущено порушення зобов'язань оплати кожної спірної партії товару тривалістю більше ніж 30 днів, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства та умовам укладеної між сторонами по справі угоди, у зв'язку з чим, з ОСОБА_4 слід стягнути на користь ТОВ „Кримська водочна компанія" штраф в сумі 5 228,56 грн. та пеню в сумі 1 985,17 грн.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ОСОБА_4 перед ТОВ „Кримська водочна компанія", яка виникла на підставі договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. на загальну суму 30 440,50 грн., що складається з заборгованості за поставлений товар в розмірі 22 623,03 грн., інфляційних витрат в сумі 219,51 грн., трьох відсотків річних в сумі 384,23 грн., пені в сумі 1 985,17 грн. та штрафу в сумі 5 228,56 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Належних та допустимих доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду в порушення вимог ст.ст. 32,33 ГПК України надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову ТОВ „Кримська водочна компанія" у повному обсязі. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Кримська водочна компанія" суму основного боргу в розмірі 22 623,03 грн., інфляційні витрати в сумі 219,51 грн., три відсотки річних в сумі 384,23 грн., пеню в сумі 1 985,17 грн. та штраф в сумі 5 228,56 грн. відповідно до ст.ст. 11, 92, 97, 237, 241, 244, 246, 509, 525, 526, 530, 549, 610 -612, 615, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 2, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).
Судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі слід віднести на рахунок відповідача згідно ст. 44, ст. 49 ГПК України
Керуючись ст.ст. 11, 92, 97, 237, 241, 244, 246, 509, 525, 526, 530, 549, 610 -612, 615, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 2, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 /68640, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 у ПАТ „ПІБ", МФО 328135/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" /місцезнаходження: 97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, буд. 19; поштова адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 5-А, код ЄДРПОУ 36499654, п/р 2600316878 в АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 300335/ суму основного боргу в розмірі 22 623 грн. 03 коп. /двадцять дві тисячі шістсот двадцять три грн. 03 коп./, інфляційні витрати в сумі 219 грн. 51 коп. /двісті дев'ятнадцять грн. 51 коп./, три відсотки річних в сумі 384 грн. 23 коп. /триста вісімдесят чотири грн. 23 коп./, пеню в сумі 1 985 грн. 17 коп. /одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять грн. 17 коп./, штраф в сумі 5 228 грн. 56 коп. /п'ять тисяч двісті двадцять вісім грн. 56 коп./, судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп. /одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп./. Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 22.10.2012р.
Головуючий суддя Желєзна С.П.
суддя Л.В. Степанова
суддя К.Ф. Погребна