"17" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2535/2012
За позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ та в особі Військової частини 3012
до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
про стягнення 8749,60грн.
Суддя Погребна К.Ф.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від прокуратури: Копач Д.І. -довіреність;
Чалий М. Г. - довіреність;
Від позивача (МВС): не з'явився;
Від позивача (Вч 3012): Чернишова О.Т. -довіреність;
Від відповідача: не з'явився;
В судовому засіданні 17.10.2012р. приймали участь представники:
Від прокуратури: Чалий М. Г. -довіреність;
Від позивача (МВС): не з'явився;
Від позивача (Вч 3012): Чернишова О.Т. -довіреність;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ та в особі Військової частини 3012 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача, Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 8749,60грн., яка складається з основного боргу в сумі 8000грн. та пені в розмірі 749,60грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2012р. порушено провадження по справі №5017/2535/2012.
01.08.2012р. представник прокуратури надав до суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 8582,40грн., яка складається з основного боргу в сумі 8000грн. та пені в розмірі 582,40грн.
Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Вищенаведена редакція позовних вимог Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, згідно з вказаними уточненнями є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.
Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Приймаючи до уваги, що судове відправлення від 03.09.2012р. було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи „за закінченням терміну зберігання", суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 17.10.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
01.09.2011р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) та Військовою частиною 3012 (Виконавець) був укладений договір №30 про надання послуг з охорони громадського порядку та безпеки (далі -договір).
Пунктом 8.7 договору передбачено, що даний договір дійсний з дня підписання та діє по 31.12.2011р.
Згідно п.1.1 договору, предметом даного договору є надання послуг з охорони громадського порядку та безпеки силами Виконавця за адресою: м. Одеса, Міський сад, без матеріальної відповідальності.
Виконавець зобов'язаний організовувати та здійснювати забезпечення безпеки на території Замовника згідно дислокації (додається) у встановлений час за планом комплексного використання сил та засобів (п.2.1.1 договору), а Замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданих Виконавцем послуг в порядку і строки, визначені у договорі (п.3.1.1 договору).
За надані послуги Замовник розраховується з Виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (на підставі наданих Виконавцем рахунків) протягом 5-ти (п'яти) банківських днів, 100% передоплата. Підписання сторонами Акту наданих послуг та Табелю робочого часу (на кожного військовослужбовця) підписується в кінці кожного місяця (п.4.1 договору). Вартість послуг за один місяць становить 2000грн. в т.ч. ПДВ -333,33грн., вартість договору становить 14000грн. в т.ч. ПДВ 2333,33грн. Складання актів наданих послуг та Табелів робочого часу (на кожного військовослужбовця) покладається на Виконавця (п.4.2 договору).
Позивач зазначає що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме виділяв військовослужбовців для надання послуг по забезпечення безпеки згідно дислокації об'єкту, за адресою: м. Одеса, Міський сад., виставив відповідачу за надані послуги рахунки.
Проте, відповідач свої зобов'язання належним чином та в повному обсязі не виконував, виставлені рахунки на сплатив, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість за вересень 2011р. в сумі 2000грн., за жовтень 2011р. в розмірі 2000грн, за листопад в сумі 2000грн.та за грудень 2011грн. в розмірі 2000грн. всього на загальну суму 8000грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався на адресу відповідача з претензіями погасити заборгованість, а саме претензія №448 від 15.05.2012р. та №521 від 13.06.2012р..
Втім, зазначені претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Дії відповідача Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вважає порушенням інтересів держави в особі Міністерства внутрішніх справ та Військової частини 3012 в зв'язку з чим змушений був звернутись до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 17.10.2000р. №1138, Міністерство Внутрішніх справ України є центральним органом державної виконавчої влади і реалізує політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, організує і координує діяльність органів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки. Як центральний орган виконавчої влади Міністерство внутрішніх справ уповноважено здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах.
Статтею 1 Закону України від 26.03.1992р. „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" визначено, що внутрішні війська входять до системи внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а також участі в охороні громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Згідно ст. 6 Закону Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України складаються із з'єднань та військових частин.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України", дію якого поширено і на внутрішні війська МВС України, з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності, військові частини внутрішніх військ МВС України здійснюють господарську діяльність, яка, зокрема, передбачає надання послуг з охорони. Порядок здійснення військовими частинами господарської діяльності регламентований наказом Командуючого внутрішніми військами МВС України від 03.09.2003р. №340.
Військові частини укладаючи договори в порядку здійснення господарської діяльності, мають на меті отримання додаткових джерел фінансування виключно на виконання покладених на них державою правоохоронних функцій, невиконання умов таких договорів завдає шкоди майновим інтересам Міністерства внутрішніх справ України, а звідси -й майновим інтересам держави.
З огляду на таке положення, враховуючи, що відповідно до ст.. 121 Конституції України та ст.ст. 20, 361 Закону України „Про прокуратуру", на прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді, стали підставою для представництва Одеським прокурорами з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у господарському суду Одеської області інтересів держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та його структурного підрозділу -військової частини3012, як сторони договору, у формі звернення до суду з цим позовом та участі прокурора в його розгляді.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованість за договором №30 від 01.09.2011р. про надання послуг з охорони громадського порядку та безпеки в розмірі 8000грн. є обґрунтованими, такими що відповідають нормам чинного законодавства а отже підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором про надання послуг з охорони громадського порядку та безпеки від 01.09.2011р., а саме не сплатив надані Військовою частиною 3012 послуги, що зумовило нарахування останнім пені.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг із забезпечення безпеки згідно п.4.1 цього договору, Замовникові нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь термін прострочення.
Суд, перевіривши уточнений розрахунок позивача, щодо сплати відповідачем пені у розмірі 582,40 вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.
За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю
2.Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (65088, АДРЕСА_1.; код: НОМЕР_1) на користь держави в особі Військової частини 3012 (65098, м. Одеса, вул.. Промислова,22, код: 23314215) 8000 (вісім тисяч)грн. 00коп. основного боргу та 582(п'ятсот вісімдесят дві)грн. 40коп.пені.
3.Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (65088, АДРЕСА_1.; код: НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, рахунок № 31210206783008, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001) судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн.50 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повний тектс рішення складено 22.10.2012р.
Суддя Погребна К.Ф.