"19" жовтня 2012 р. Справа № 5016/1775/2012(9/78)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН" /54001, м. Миколаїв, вул. Набережна, буд. 5/11, к. 23/
до відповідача: Військової частини А 1890 /56503, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Улянівка/
про: визнання права на збирання врожаю
Суддя Бездоля Д.О.
від позивача: Клюєва І.С. (довіреність від 10.09.12р. № 5)
від відповідача: Ліхолєтов В.В. (довіреність від 23.01.12р. № 93)
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про визнання за позивачем права на збирання врожаю соняшника, посіяного на 1600 га на земельній ділянці площею 5000 га, що надана відповідачу у безстрокове користування згідно з державним актом від 1989 року за № 062777 та залучена відповідачем за договором про спільну діяльність від 06.09.05р. № 12.
Заявлений позов позивач обґрунтовує тим, що відповідач не визнає за ним права на збирання врожаю на вказаній земельній ділянці, що підтверджує листом відповідача від 27.08.12р. № 701.
Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні вказав, що він не заперечує проти права позивача на збирання врожаю соняшнику, а також не заперечує право позивача вільного доступу до земельних ділянок, що обробляються сторонами, проте зауважив, що господарська діяльність проводиться сторонами на землях оборони (військовий полігон), де проводяться бойові навчання. Саме тому, 27.08.12р. ТВО командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенантом Пушняковим А.С. було видано розпорядження прибрати техніку та людей з території полігону, яке мало тимчасовий характер та цілком відповідає умовам договору про спільну діяльність.
Ухвалою суду від 10.09.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 27.09.12р. об 11 год. 20 хв.
У зв'язку з хворобою судді Бездолі Д.О. розгляд справи, призначений на 27.09.12р. о 11 год. 20 хв., не відбувся.
Ухвалою суду від 01.10.12р. розгляд справи був призначений на 18.10.12р. о 10 год. 00 хв.
У судовому засіданні 18.10.12р. судом оголошувалась перерва до 19.10.12р. о 10 год. 15 хв.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -
06.09.05р. відповідач уклав з СТОВ «Горизонт-Агро»договір № 12 про спільну діяльність (далі -договір № 12).
20.08.10р. позивач, відповідач та СТОВ «Горизонт-Агро»уклали договір № 390, за яким сторони договору домовились, що СТОВ «Горизонт-Агро»передає позивачу усі свої права та обов'язки за договором № 12.
За договором № 12 позивач зобов'язався проводити обробку земель, залучених відповідачем до спільної діяльності, проводити посіви, вирощувати та збирати врожай на землях відповідача.
Відповідно до п. 3.1. договору № 12 позивач зобов'язався дотримуватись режиму перебування працівників позивача на території відповідача, узгоджувати з відповідачем переміщення по території відповідача техніки та людей.
Відповідно до п. 6.4. договору № 12 відповідач не несе відповідальності за шкоду, заподіяну проведенням військових навчань та іншими заходами бойової підготовки військ, якщо позивач заздалегідь був про це повідомлений.
Позивач стверджує, що він, на виконання умов договору № 12, виконав комплекс робіт по підготовці грунту та посіву соняшнику на земельній ділянці, площею 1600 га, наданій відповідачем. На підтвердження даної обставини суду було надано акт сівби від 06.06.12р. № 7 та статистичну звітність.
Листом від 27.08.12р. № 701, відповідач, на виконання вимог ТВО командувача Сухопутних військ ЗСУ, звернувся до позивача з вимогою призупинити збирання врожаю та заборонив знаходження техніки на землях, залучених відповідно до договорів про спільну діяльність до окремого розпорядження.
Саме даний лист є єдиним доказом, який подав суду позивач, про оспорення відповідачем спірного права позивача на збирання врожаю соняшнику.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ч. 2. ст. 16 ЦК України визнання права є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Визнання права -це спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між сторонами цих правовідносин, і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має довести суду належними та допустимими доказами оспорення відповідачем його права на збирання врожаю соняшнику, що є обов'язковою передумовою для задоволення позову позивача.
Між тим, єдиним доказом оспорення відповідачем вказаного права позивача останній вказав суду на лист від 27.08.12р. № 701, яким відповідач, на виконання вимог ТВО командувача Сухопутних військ ЗСУ, звернувся до позивача з вимогою призупинити збирання врожаю та заборонив знаходження техніки на землях, залучених відповідно до договорів про спільну діяльність до окремого розпорядження.
Господарський суд вважає, що даний лист відповідача жодним чином не вказує на оспорення відповідачем права позивача на збирання врожаю згідно з договором № 12, а лише вказує на вимогу відповідача про тимчасове (до окремого розпорядження) призупинення збирання врожаю та заборону знаходження техніки на землях.
Дана вимога відповідача кореспондується з п.п. 3.1., 6.4. договору № 12, за якими:
- позивач зобов'язався дотримуватись режиму перебування працівників позивача на території відповідача, узгоджувати з відповідачем переміщення по території відповідача техніки та людей;
- відповідач не несе відповідальності за шкоду, заподіяну проведенням військових навчань та іншими заходами бойової підготовки військ, якщо позивач заздалегідь був про це повідомлений.
За цих обставин, господарський суд вважає, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами не визнання відповідачем права позивача на збирання врожаю згідно з умовами договору № 12, що є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.
Крім цього, господарський суд вважає, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту, оскільки вимога позивача про визнання за ним права на збирання врожаю не забезпечує усунення перешкод (захисту права), якщо б такі дійсно незаконно чинив відповідач, що є окремою підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 22.10.2012р.
Суддя Д.О.Бездоля