"06" липня 2012 р. Справа № 5016/1015/2012(9/16)
за позовом: Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону /54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 18-а/ в інтересах держави в особі:
позивача 1: Міністерства внутрішніх справ України /01024, м. Київ-168, вул. Академіка Богомольця, 10/
позивача 2: Військової частини 3039 /54003, м. Миколаїв, вул. Косіора, 2/
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Будівельної фірми "Житлобуд-Ніко" /54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, 2-в /
про стягнення 52988, 90 грн.
Суддя Бездоля Д.О.
Представники:
від прокуратури: Андреєв А.П.
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: Лобан О.В.
від відповідача: Кравченко Б.І.
СУТЬ СПОРУ: Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів до відповідача про стягнення 50998,00 грн. витрат по орендній платі, 1619,80 грн. пені та 371,10 грн. 3% річних.
Заявлений позов заступник військового прокурора мотивує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору від 07.07.06р. № 219 в частині сплати орендних платежів за земельну ділянку, передану йому позивачем-2 для будівництва комплексу житлових та нежитлових об'єктів.
Позивачі позов заступника військового прокурора підтримали повністю.
Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи це тим, що договір від 07.07.06р. № 219 припинив свою дію з 31.12.08р., а тому відповідач не повинен виконувати його умови.
Ухвалою від 12.06.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 02.07.12р. о 14 год. 00 хв.
Ухвалою від 02.07.12р. відповідач (ЗАТ Будівельна фірма «Житлобуд-Ніко») був замінений на правонаступника.
У судовому засіданні 02.07.12р. оголошувалась перерва до 06.07.12р. о 14 год. 00 хв.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -
07.07.06р. між Головним управлінням внутрішніх військ МВС України, Військовою частиною 3039 внутрішніх військ МВС України та відповідачем був укладений договір № 219. Додатковими угодами від 15.02.07р., від 20.06.08р., від 04.07.08р. та від 03.10.08р. до даного договору сторонами вносились зміни.
Предметом цього договору є виконання сторонами комплексу передпроектних, проектних та будівельних робіт із зведення комплексу житлових та нежитлових об'єктів на земельній ділянці площею 57775 кв. м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Косіора, 2 (п. 2.1. договору).
Метою даного договору є розподіл та подальше користування сторонами загальними площами об'єкту відповідно до їх часток, які визначені умовами договору (п. 2.2. договору).
Для досягнення зазначеної мети позивач-2 зобов'язався, за сприяння інших сторін договору, оформити у встановленому законодавством України порядку земельну ділянку під будівництво об'єкту, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався забезпечити повне та своєчасне фінансування витрат, пов'язаних з оформленням цієї земельної ділянки та сплатою платежів за її оренду на період будівництва (п/п. 3.3.1., 3.3.3. п.3.3., п/п. 3.5.1., 3.5.11. п. 3.5., п. 4.2. договору).
Також згідно з п/п. 3.5.5. п. 3.5. договору № 219 відповідач зобов'язався за рахунок власних та залучених сил забезпечити виконання робіт з проектування, будівництва та введення в експлуатацію об'єкта в термін, визначений п. 2.3. цього договору, але не пізніше 31.12.2008р.
В подальшому, додатковою угодою від 20.06.08р., сторони внесли зміни до цього підпункту договору, виклавши зобов'язання відповідача наступним чином: за рахунок власних та залучених сил забезпечити виконання робіт з проектування, будівництва та введення в експлуатацію об'єкта в термін, визначений п. 2.3. цього договору, але не пізніше ніж через 2 роки після передачі відповідачу земельної ділянки (її частини) під будівництво вказаного об'єкту.
Згідно з п. 7.1. договору № 219 цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2008р.
На виконання умов договору № 219 позивач-2 строком на 5 років уклав з Миколаївською міською радою договір оренди землі від 22.10.07р., згідно з яким орендував обумовлену договором № 219 земельну ділянку.
Пунктом 4.4. даного договору оренди визначено, що орендні платежі за земельну ділянку, які зобов'язався згідно з договором № 219 сплачувати відповідач, вносяться з дати державної реєстрації цього договору (14.11.07р.) щомісячно, як 1/12 від розміру річної орендної плати, протягом 30 днів місяця наступного за звітним.
На виконання умов договору № 219 позивач-2 передав відповідачу орендовану за договором від 22.10.07р. земельну ділянку під будівництво об'єкту, а отже у останнього з 14.11.07р. виник обов'язок зі сплати орендних платежів за цю земельну ділянку в порядку, визначеному договором № 219 та у строк, вказаний у договорі оренди землі.
З матеріалів справи та пояснень учасників судового процесу вбачається, що відповідач, на підставі виставлених рахунків, здійснював позивачу (як стороні договору оренди) сплату орендних платежів. Останній платіж був здійснений відповідачем 30.03.12р. на суму 50997,96 грн. за січень-лютий 2012 року, що підтверджується банківською випискою та поясненнями усіх учасників судового процесу.
Спірним є період березень -квітень 2012 року, за який відповідач не оплатив позивачу рахунок № 37 від 02.04.12р. по орендній платі за березень 2012 року на суму 25499,00 грн. та рахунок № 45 від 03.05.12р. по орендній платі за квітень 2012 року на суму 25499,00. Вірність зазначених розмірів орендної плати за вказаний період повністю підтверджена відповідачем.
На час вирішення даного спору будівництво передбаченого договором № 219 комплексу житлових та нежитлових об'єктів на земельній ділянці площею 57775 кв. м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Косіора, 2 не завершене, що підтверджується учасниками судового процесу, тобто мета договору № 219 сторонами не досягнута.
Спір по справі виник з причин того, що відповідач не сплачує позивачу-2 орендні платежі, мотивуючи це припиненням договору № 219, а заступник військового прокурора та позивачі вважають, що вказаний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, які до цього часу не виконані, а отже відповідач має сплачувати орендну плату.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За своєю правовою природою договір № 219 є договором про спільну діяльність.
Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідно до ст. 1132, 1133 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
Відповідно до ст. 1137 ЦК України порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними.
Як встановлено судом для досягнення мети договору № 219 позивач-2 зобов'язався, за сприяння інших сторін договору, оформити у встановленому законодавством України порядку земельну ділянку під будівництво об'єкту, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався забезпечити повне та своєчасне фінансування витрат, пов'язаних з оформленням цієї земельної ділянки та сплатою платежів за її оренду на період будівництва.
Як встановлено судом у п. 7.1. договору № 219 сторони встановили строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2008р.
Обмеження цього строку досягнення мети договору 31.12.08р. передбачалось і в п/п. 3.5.5. п. 3.5. договору № 219, проте, судом встановлено, що в подальшому, додатковою угодою від 20.06.08р., сторони внесли зміни до цього підпункту договору, в яких вказаний строк був змінений на -не пізніше ніж через 2 роки після передачі відповідачу земельної ділянки (її частини) під будівництво об'єкту. При цьому, в п. 7.1. договору № 219 сторони, з урахуванням змін у п/п. 3.5.5. п. 3.5. договору, змін не внесли.
Як встановлено судом на виконання умов договору № 219 позивач-2 передав відповідачу орендовану за договором від 22.10.07р. земельну ділянку під будівництво об'єкту, а отже у останнього з 14.11.07р. виник обов'язок зі сплати орендних платежів за цю земельну ділянку в порядку, визначеному договором № 219 та у строк, вказаний у договорі оренди землі.
Таким чином, згідно з п/п. 3.5.5. п. 3.5. договору № 219 строк досягнення сторонами мети спільної діяльності обмежений вже іншою датою -14.11.2009р.
Далі, судом встановлено, що відповідач, на підставі виставлених рахунків, здійснював позивачу (як стороні договору оренди) сплату орендних платежів. Останній платіж був здійснений відповідачем 30.03.12р. на суму 50997,96 грн. за січень-лютий 2012 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до пунктів 5, 7 ч. 1 ст. 1141 ЦК України договір простого товариства припиняється у разі: спливу строку договору простого товариства; досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.
Відповідно до ст. 213 ЦК України якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
За встановлених обставин, господарський суд вважає, що сторони договору № 219 визначили строк дії цього договору саме до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору, тобто до досягнення сторонами мети спільної діяльності -будівництва, введення в експлуатацію та розподіл з наступним користуванням об'єктом, саме тому відповідач зобов'язався в цьому договорі сплачувати орендні платежі за весь час будівництва об'єкта, а отже заперечення відповідача на позов не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом на час вирішення даного спору будівництво передбаченого договором № 219 комплексу житлових та нежитлових об'єктів на земельній ділянці площею 57775 кв. м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Косіора, 2 не завершене.
Як встановлено судом у відповідача з 14.11.07р. виник обов'язок зі сплати орендних платежів за земельну ділянку в порядку, визначеному договором № 219 та у строк, вказаний у договорі оренди землі.
Як встановлено судом орендні платежі за земельну ділянку вносяться щомісячно протягом 30 днів місяця наступного за звітним.
За цих обставин, суд вважає, що відповідач порушив власні зобов'язання по договору № 219 не оплативши позивачу-2 рахунок № 37 від 02.04.12р. за березень 2012 року на суму 25499,00 грн. та рахунок № 45 від 03.05.12р. за квітень 2012 року на суму 25499,00, а загалом на суму 50998,00 грн., а тому позов позивача в частині стягнення з відповідача вказаної суми боргу підлягає повному задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Як встановлено судом орендні платежі за земельну ділянку вносяться щомісячно протягом 30 днів місяця наступного за звітним.
Отже, орендна плата за березень 2012 року мала бути сплачена відповідачем до 1 травня 2012 року, а орендна плата за квітень 2012 року - відповідно до 1 червня 2012 року, що не врахував заступник військового прокурора та позивачі при здійсненні розрахунку пені.
За цих обставин, за розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача-2 за станом на 08.06.12р. підлягає стягненню пеня в сумі 1198,45 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалось, орендна плата за березень 2012 року мала бути сплачена відповідачем до 1 травня 2012 року, а орендна плата за квітень 2012 року - відповідно до 1 червня 2012 року, що не врахував заступник військового прокурора та позивачі при здійсненні розрахунку 3% річних.
За цих обставин, за розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача-2 за станом на 08.06.12р. підлягають стягненню 3% річних в сумі 98,51 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Будівельної фірми "Житлобуд-Ніко" (54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, 2-в, код 19289428) на користь Військової частини 3039 (54003, м. Миколаїв, вул. Косіора, 2, код 23313925) основний борг в сумі 50998 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп., пеню в сумі 1198 (одна тисяча сто дев'яносто вісім) грн. 45 коп. та 3 проценти річних в сумі 98 (дев'яносто вісім) грн. 51 коп.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Будівельної фірми "Житлобуд-Ніко" (54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, 2-в, код 19289428) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 42 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 09.07.2012р.
Суддя Д.О.Бездоля