ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" жовтня 2012 р. Справа № 2a-1573/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю:
представника позивача - Непран О.А.,
представника відповідача - Літвінової С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Автоливмаш"
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
про скасування акту, рішень № 92, № 1236 від 23.05.2012 р.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Автоливмаш" (надалі - позивач) звернулося в суд з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (надалі - відповідач) про скасування акту, рішень № 92, № 1236 від 23.05.2012 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.05.2012 року позивач отримав акт перевірки та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій, винесені за результатами перевірки з якими він не погоджується та вважає, що даний акт та рішення про застосування фінансових санкцій прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суми недоїмки по сплаті страхових внесків, відображені в акті перевірки містять суттєві розбіжності з даними бухгалтерського обліку позивача. Наявність розбіжностей позивач пояснює тим, що сплачені ним суми заборгованості по страхових внесках не зараховувалися на погашення основного боргу, а самостійно розподілялися відповідачем на погашення фінансових санкцій та пені, нарахованої за несвоєчасну сплату страхових внесків за попередні періоди. Оскільки позивачу не надсилались повідомлення про зарахування коштів на погашення недоїмки, що виникла за попередні періоди, вказані дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства та є протиправними. Окрім цього, в загальний борг по страхових внесках, відповідачем включені суми по фінансових санкціях та пені, які перебувають на оскарженні в суді, що теж є порушенням законодавства. Враховуючи, що акт перевірки складено з порушенням норм закону, то й рішення, винесені на його підставі не підлягають застосуванню. За наведених підстав, просив суд скасувати акт перевірки та рішення № 92, № 1236 від 23.05.2012 р.
Представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні. Просила в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Автоливмаш" проведено виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 17.09.2008 року та взято на облік в управлінні Пенсійного фонду в місті Івано-Франківську 12.01.2009 року за №10848
У відповідності до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та у відповідності до статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Із 17.04.2012 року по 10.05.2012 року відповідачем проведено перевірку, за підсумками якої складено акт від 10.05.2012 року про результати планової перевірки позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.6-7).
Згідно з висновками вищевказаного акту, позивачем порушено вимоги пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: допущено порушення щодо пропорційної сплати авансових платежів єдиного внеску в сумі 57237,05 грн., одночасно з виплатою заробітної плати. А також, встановлено порушення пункту 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»- не проведено пропорційну сплату авансових платежів страхових внесків в сумі 4826,16 грн., одночасно з виплатою заробітної плати. Крім цього, перевіркою виявлена недоїмка по єдиному соціальному внеску в загальній сумі 630978,72 грн., по страхових внесках 229125,30 грн. За позивачем також обліковується заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 7321,69 грн., та розстрочена заборгованість в розмірі 23879,88 грн.
На підставі акту перевірки від 10.05.2012 року відповідачем винесено два рішення, а саме: №92 від 23.05.2012 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, на підставі пункту 7 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції в розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів, що становить 2413,08 грн. (а.с.36); №1236 від 23.05.2012 року про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок, на підставі пункту 6 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді стягнення сум штрафу у розмірі 10% несплачених або несвоєчасно сплачених сум в розмірі 5723,70 грн., (а.с.38).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суд звертає увагу, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки сам по-собі не створює негативних наслідків для позивача, не порушує охоронювані законом права та обов'язки позивача, відтак не породжує правовідносин, які можуть бути предметом спору в справі адміністративної юрисдикції. Наслідком винесення пенсійним органом зазначеного акту є прийняття відповідного рішення, яке підлягає оскарженню в судовому порядку.
Акт перевірки лише фіксує обставини, а також факти виявлених порушень законодавства, встановлених під час проведення перевірки та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі акту, складеного за результатами перевірки.
З огляду на вищевказане, враховуючи, що акт перевірки управління Пенсійного фонду м.Івано-Франківська від 10.05.2012 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а заявлені вимоги щодо його скасування не підлягають розгляду в порядку іншого судочинства, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо скасування рішень відповідача №1236 від 23.05.2012 року та №92 від 23.05.2012 року позивач посилався на те, що існує значна розбіжність щодо сум недоїмки по сплаті страхових внесків, яка виникла внаслідок не надіслання відповідачем повідомлень про суми розподілу сплачених коштів, які повинні надсилатися платнику, а також звертав увагу суду, що визначені в рішеннях №№5372-5375 від 31.12.2010 року (а.с.61-64) суми по застосованих фінансових санкціях та пені, які не є узгодженими та перебувають на оскарженні в суді апеляційної інстанції, були включені відповідачем в загальну суму боргу, що обліковується за позивачем (а.с.59).
Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску має право: безоплатно отримувати від територіального органу Пенсійного фонду інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на платника, згідно з цим Законом, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску; безоплатно отримувати від Пенсійного фонду консультації та роз'яснення щодо прав та обов'язків платника єдиного внеску, порядку сплати єдиного внеску. Аналогічні права щодо страхувальника закладені в статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з положеннями пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством. Такі ж самі обов'язки покладені на страхувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
В своїй діяльності відповідач також керуються Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі - Інструкція №21-1) та Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 (надалі - Інструкція №21-5).
Відповідно до пункту 10.11 розділу 10 Інструкції №21-1, у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Пунктом 6.10 розділу 6 Інструкції №21-5 встановлено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
В обох випадках протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного періоду орган Пенсійного фонду складає повідомлення про суми розподілу сплачених коштів, яке надсилається (вручається) такому платнику. Корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.
Частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
В судовому засіданні представник відповідача щодо не надсилання повідомлень про розподіл сум сплачених коштів пояснила, що вищенаведені норми Закону носять імперативний характер та не містять будь-яких вимог в частині надсилання повідомлень платникам страхових внесків, а тому дана інформація відповідачем не надсилалася. Крім цього, зазначила, що позивач не обмежений в праві звернення до органів пенсійного фонду з метою проведення взаємозвірки бухгалтерського обліку з даними, що обліковуються в картках особових рахунків такого платника єдиного внеску.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами відповідача та зазначає, що не виконання відповідачем вимог Інструкції в частині надсилання повідомлення про розподіл сум сплачених коштів не звільняє позивача від сплати недоїмки, водночас не впливає на законодавчо встановлений порядок погашення недоїмки в порядку календарної черговості, у випадку наявності такої заборгованості за попередні періоди, відтак наведені позивачем обгрунтування не є підставою для скасування рішень № 92 та № 1236 від 23.05.2012 р.
Так, відповідно до довідки відповідача від 05.10.2012 року №3465/06 (а.с.69), станом на 31.12.2010 року заборгованість позивача по страхових внесках становить 196833,75 грн. За період з 01.01.2011 року по 14.09.2012 року в погашення заборгованості по страхових внесках коштів не надходило. Борг по страхових внесках на 01.04.2012 року в сумі 229125,30 грн. підтверджується карткою особового рахунку страхувальника (а.с.70-73).
Щодо врахування в загальний борг сум по фінансових санкціях та пені, визначених в рішеннях №5372-5375 від 31.12.2010 року (а.с.61-64), судом встановлено, що дані суми були включені в загальну заборгованість автоматично, оскільки позивач в десятиденний термін не надсилав до пенсійного органу інформації щодо оскарження вищенаведених рішень в судовому порядку, проте з моменту отримання ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі з приводу оскарження вказаних рішень, відповідачем здійснено виключення даних сум з картки особового рахунку платника, як такі що не узгоджені, а тому посилання позивача на включення сум заборгованості, що оскаржуються в іншій адміністративній справі в загальний борг є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно із статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доводи позивача, викладені в позовній заяві не спростовують встановлені в судовому засіданні обставини, що підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську №92 та №1236 від 23.05.2012 року.
За наведених підстав та вказаних правових норм суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 10.10.2012 року.