03 жовтня 2012 року Справа № 0870/6429/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
при секретарі судового засідання Я.М. Муха
за участю представників сторін :
від позивача - С.А. Прокофєв
від відповідача - І.В.Глубоких
від третьої особи - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
Товариство з обмеженою відповідальністю «Російсько - Українське спільне науково - виробниче підприємство Агрінол» (далі-позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України Запорізької митниці (далі-відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про:
- визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів від 25.05.2012 р. № 112040000/2012/000024/2.
- скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112040000/2/00053 від 25.05.2012 р.
- зобов'язання митного органу здійснити перерахунок митних платежів та зарахування надмірно сплачених митних платежів в розмірі 5 508,42 грн. в рахунок майбутніх платежів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки не містить достовірної інформації щодо підстав, за якими воно прийняте та не має документального підтвердження наявності інформації, яка б могла бути підставою для прийняття рішення. Позивач вважає, що всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару за ціною угоди були надані відповідачу, тому застосування методу №6 відповідачем є не обґрунтованим , а рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність дій митного органу при визначенні митної вартості товару за іншим (резервним) методом визначення митної вартості, оскільки позивач не підтвердив заявлену митну вартість документами, наданими при митному оформленні товару і не надав додаткові документи, витребувані митним органом, тому просить у позові відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.02.2012 між «ОІеосhеm а.s.» (Прага, Чеська республіка, Продавець, який є і виробником товару) та ТОВ ««Російсько-українське спільне науково-виробниче підприємство Агрінол» (далі за текстом ТОВ «РУ НВП Агрінол», Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракту № 2012-048/JS за яким отримано товар: олеїнова кислота технічна, наливом у автоцистерні, у кількості 20 т, загальною вартістю 21 400 Євро, за ціною 1070,00 Євро за тону.
24.05.2012 року, з метою здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача, була подана відповідачу вантажно-митна декларація (ВМД) за №112040000.2012.001213.
Митна вартість задекларованого товару була визначена за ціною угоди (метод №1) на суму 229 235,31 грн. з врахуванням транспортних витрат на суму 12 716,40 грн.
25.05.2012 року інспектором митниці була складена та вручена декларанту картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112040000/2/00053 (далі - картка відмови) із зазначенням того, що декларація не може бути прийнята з таких причин: заповнення граф 12 та 45 ВМД не відповідає вимогам наказу Держмитслужби України від 09.07.1997 р. № 307.
25.05.2012 відповідачем було прийняте спірне рішення №112040000/2012/000024/2 (надалі - рішення) про визначення митної вартості товару.
Відповідачем митна вартість товару була визначена за резервним методом №6 із розрахунку 1 262,8 Євро за тону на суму 25 256 Євро (в гривневому еквіваленті 253 473,81 грн.)
25.05.2012 з метою запобігання виробничих втрат, а також простою транспорту, позивач здійснив митне оформлення товару під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податку на додану вартість та ввізного мита, розрахованих виходячи із митної вартості, визначеною рішенням відповідача.
Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача про визначення митної вартості та вважаючи безпідставним та необґрунтованим оформлення картки відмови звернувся до суду.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (далі МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Згідно ч. 1 ст. 260 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу.
Частиною1 ст. 262 МК України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268, 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому Митним кодексом України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як свідчать надані суду документи, митна вартість товару була визначена позивачем відповідно до статей 266, 267 Митного кодексу України у розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості №1): ціна товару 1070,00 Євро за тону та визначена декларантом митна вартість товару на суму 229 235,31 грн. з врахуванням транспортних витрат на суму 12 716,40 грн.
Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Кодексу.
Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які перелущуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.
Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.
За змістом пункту 11 цієї Постанови для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.
У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Про що і було зроблено запис позивачем «надати додаткові документи немає можливості».
У судовому засіданні позивач пояснив, що у відповідності до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р. ( надалі - Порядок), який передбачає вичерпний перелік документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, позивачем було надані наступні документи:
- уніфікована митна квитанція МД-1 серія 20909Д № 2510799 від 19.05.2012р;
- облікова картка суб'єкта ЗЕД № 11204/01/11/00036 від 21.03.2012 р.;
- додаткова угода № 1 до зовнішньоекономічного контракту від 28.02.2012 р.;
- зовнішньоекономічний контракт № 2012-048^5 від 28.02.2012 р.;
- повідомлення про намір увезення № 11204/01/11/00036 від 17.05.2012 р.;
- накладна СМР б/н від 17.05.2012 р.;
- довідка транспортних витрат 3 562 від 23.05.2012 р.;
- рахунок-фактура (інвойс) № 2011200123 від 17.05.2012 р.;
- рахунок-проформа № 625000388 від 27.03.2012 р.;
- інвойс на перевезення № 1230 від 17.05.2012 р.;
- внутрішній договір доручення № 01/08/11 від 01.08.2011 р.;
- зговір про перевезення № 10/12 від 20.02.2012 р.;
- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 20 від 22.05.2012 р.;
- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 138 від 25.04.2012 р.;
- відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійсненн
- санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 17.05.2012 р.;
- відбиток штампу територіальних органів Державної екологічної інспекції України «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено» № 2730 від 17.05.2012 р.;
- сертифікат про походження товару форми ЕІЖ 1 (ЕІІР 2) № 0206330 від 17.05.2012 р.;
- лист виробника б/н від 23.05.2012 р.;
- сертифікат якості № АК12000077 від 17.05.2012 р.;
- цінова інформація ІСІЗ від 16.05.2012 р.;
- платіжне доручення № 63 від 11.04.2012 р.;
- копія вантажної митної декларації іноземної країни МRN 12СZ2063002Z54LZT8 від 17.05.2012 р.
Проти наявності наданих позивачем документів відповідач не заперечував.
У Рішенні про визначення митної вартості товарів від 25.05.2012 відповідач зазначає, що метод № 1 неможливо застосувати в зв'язку із відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:
пакувальні листи;
рахунки на випуск товарів безпосередньо зі складу виробника.
Судом встановлено, що поставка товару відповідно до п. 3.2 Контракту від 28.02.2012 була здійснена належним способом в автоцистерні, без фасування в тару чи іншу упаковку.
Враховуючи те, що товар надходив в автоцистерні , а ні був розфасований в тару (упаковку) вимагати від позивача пакувальні листи є безпідставним та не обґрунтованим.
Щодо ненадання рахунків на випуск товарів безпосередньо зі складу виробника судом встановлено наступне.
Згідно п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту товар придбавався безпосередньо у виробника та якість товару повинна відповідати технічним умовам фірми-виробника і підтверджуватись сертифікатом якості, які додані до матеріалів справи.
При подачі митної декларації, разом з іншими документами, був наданий сертифікат аналізів № АКІ 2000077, виданий виробником , який є одночасно і продавцем.
Рахунок-фактура (інвойс) № 2011200123 від 17.05.2012 р., виписаний виробником; був наданий відразу разом з іншими документами.
Позивач на підтвердження заявленої митної вартості надав висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про те, що заявлена ціна на олеїнову кислоту, а саме 1070 євро за тону (ціна договору) відповідає поточній кон'юнктурі ринку.
З огляду на все вищезазначене суд робить висновок, що додаткові документи, які витребував митний орган, ні яким чином не впливають на визначення митної вартості товару і підстав вимагати від позивача додаткові документи у відповідача не було.
У відповідності зі ст. 86 МКУ, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.
Відповідно до ст. 267 Митного кодексу, позивач надав всю необхідну інформацію та документи для визначення митної вартості по основному методу №1. Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів необхідність застосування всіх інших методів визначення митної вартості товару, чому саме неможливо було визначити митну вартість за ціною угоди, враховуючи наявність всіх необхідних документів, не обґрунтував необхідність витребування додаткових документів, тому оскаржуване рішення відповідача №112040000/2012/000024/2 від 25.05.2012 слід визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо скасування картки відмови, суд зазначає наступне.
Наказом Держмитслужби України від 12.12.2005 № 1227 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за № 1562/11842) затверджено Порядок оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, відповідно до якого в усіх випадках відмови в прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу оформлюється Картка відмови.
Відповідно до вищезазначеного Порядку, посадовою особою Запорізької митниці оформлено Картки відмови, в яких зазначено про необхідність подання нової ВМД з митною вартістю відповідно до Рішення митниці.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення визнано судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відповідно позовна вимога щодо скасування картки відмови є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги здійснити перерахунок митних платежів та зарахування надмірно сплачених митних платежів суд зазначає наступне.
Наказом Державної митної служби України №618 від 20.07.2007 затверджений «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами» (далі - Порядок №618). Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.
Згідно з положеннями розділу III цього Порядку для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалося оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Враховуючи те, що позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою щодо повернення надмірно сплачених коштів, як наслідок ніяких протиправних дій відповідач не здійснював. За таких обставин, суд зазначає, що вимоги позивача є передчасною та необґрунтованою, бо суд не вбачає порушення прав та інтересів позивача, таким чином, дана позовна вимога не підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому позовні вимоги в частині скасування рішення відповідача та скасування картки відмови підлягає задоволенню, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару №112040000/2012/000024/2 від 25.05.2012.
Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112040000/2/00053 від 25.05.2012.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 10.10.2012.
Суддя /підпис/ О.В. Конишева