19 вересня 2012 року 14:30 Справа № 0870/7566/12
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого - судді Татаринова Д.В.
суддів Мінаєвої К.В.
Сіпаки А.В.
при секретарі Урсуленко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_2
до: Міністерства оборони України
про: визнання незаконними дії відповідача та стягнення одноразової грошової допомоги,
за участю:
від позивача: не прибув,
від представника відповідача: не прибув, -
03.08.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду від Запорізького районного суду Запорізької області надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, у якому позивач просить суд:
- визнати незаконними дії Міністерства оборони України відносно відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з настанням інвалідності ОСОБА_2 внаслідок захворювання та травми, що мали місце в період виконання обов'язків військової служби у країнах де велись бойові дії;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання та травми, що мали місце в період виконання обов'язків військової служби у країнах де велись бойові дії у розмірі 27-ми місячного грошового забезпечення - 91 602,90 грн. (3 392,70 грн. х 27).
Позивач у судове засідання не з'явився. До суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними в матеріалах справи доказами. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про місце, час та дату судового засідання був повідомлений належним чином. Про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомлено. Відповідно до письмових заперечень вх. № 36045 від 22.08.2012 проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що позивач не проходив службу у Збройних Силах України, тому не має права на отримання допомоги. Крім того, до 1991 року відсутнє соціальне страхування військовослужбовців.
Дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід ІІІ групи (посвідчення НОМЕР_1) проходив військову службу у Збройних силах Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Російської Федерації в періоди: з 05.05.1974 по 30.05.1976 та з 30.12.1978 по 27.04.1994.
З 08.05.1974 по 27.04.1994 ОСОБА_2 проходив службу на офіцерських посадах у Збройних силах Союзу Радянських Соціалістичних Республік та держав учасниць СНД.
Згідно наказу Командуючого 16 Повітряної Армії від 16.03.1994 пар. 1 № 018 за станом здоров'я позивач звільнений зі Збройних Сил із посади старшого бортового техніка-інструктора вертолітної ескадрилії, у військовому званні капітан.
18.11.1993 ОСОБА_2 видано військово-лікарською (лікарською) комісією госпітальної ВЛК військової частини 78453, по розпорядженню командира в/ч 22560, свідоцтво про хворобу № 1. У свідоцтві зазначено, що хвороба отримана позивачем в період проходження військової служби, а саме: наслідки закритої черепно-мозкової травми у вигляді окремих органічних мікросимптомів з емоційно-вегетативною нестійкістю. Залишкові явища удару правого зовнішнього шкірного нерва стегна з помірним порушенням чутливості. У п'ятому пункті свідоцтва про хворобу зазначено, що позивач покликаний на діючу військову службу комісією Шевченківського РВК Запорізької області.
В матеріалах справи мітиться витяг з наказу Командира військової частини 22560 № 97 від 25.04.1994, відповідно до якого капітана ОСОБА_2, старшого бортового техніка, звільненого наказом Командувача 16 Повітряної Армії від 16.03.1994 пар. 1 № 018, у запас по ст. 49 ч. 4 абз. 1 (у зв'язку з встановленням військово-лікарською комісією обмежено придатним для військової служби) з 27.04.1994 у відповідності до законодавства Російської Федерації виключений із списків особового складу.
В період з 19.03.1986 по 17.05.1987 під час проходження служби у Збройних силах Союзу Радянських Соціалістичних Республік, ОСОБА_2 перебував на території Республіки Афганістан.
Відповідно до витягу із протоколу від 28.04.2011 №780 Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв травма, одержана капітаном ОСОБА_2 27.12.1986 та захворювання, що є наслідками цієї травми, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З 12.11.2011 по 23.11.2011 позивач знаходився у неврологічному відділенні. Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» видано позивачу консультативний висновок № 6324, яким дані рекомендації, що при обстеженні у клініці у хворого виявлена патологія нервової системи обмежуюча його життєдіяльність в помірній мірі, що дозволяє рекомендувати МСЕК постановити ОСОБА_2 ІІІ (третю) групу інвалідності, травма отримана при виконанні обов'язків військової служби. Даний висновок видано на підставі виписки з історії хвороби № 6324.
18.01.2012 ОСОБА_2 пройшов огляд обласної медико-соціальної (експертної) комісії м. Запоріжжя. У відповідності до виписки з акту огляду МСЕК серії АД № 140883 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності (безстроково) з причини травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
В матеріалах справи також міститься довідка головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 92 від 18.01.2012 про те, що ОСОБА_2 є пенсіонером Міністерства оборони України та перебуває на обліку в Запорізькому районі. Те, що позивач є пенсіонером Міністерства оборони України також підтверджується посвідченнями (а. с. 8).
26.01.2012 позивач звернувся до Військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату із проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності по причині травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, як інваліду ІІІ групи у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.
13.03.2012 Департаментом фінансів Міністерства оборони України опрацьовані документи для призначення одноразової грошової допомоги, зокрема, ОСОБА_2 і повертаються без реалізації, оскільки після розгляду документів встановлено, що підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги немає. В обґрунтування зазначено, що ОСОБА_2 27.04.1994 був звільнений зі Збройних Сил Російської Федерації і він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, проте він має право на отримання страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням від Міністерства оборони Російської Федерації, яким він був застрахований. Тому для отримання страхової суми він має право звернутися до Міністерства оборони Російської Федерації.
02.04.2012 Запорізьким обласним військовим комісаріатом Міністерства оборони України повідомлено позивача, що документи щодо виплати одноразової грошової допомоги були розглянуті комісією з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців осіб, звільнених з військової служби при Департаменті фінансів Міністерства оборони України та повернуті без реалізації.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (із змінами та доповненнями) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011).
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону № 2011).
Статтею 16 Закону № 2011 визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 2011 у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок).
Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку одноразова грошова допомога виплачується, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
За приписами п. 3 Порядку особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);
копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;
копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011 передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно п. 7 Порядку керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.
Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Вказаним порядком встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
Розмір грошового забезпечення визначається Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Указом Президента України Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України затверджено, зокрема, Положення про Міністерство охорони України (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Міноборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.
Міноборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України (далі - Збройні Сили).
Згідно пп. 128 п. 4 Положення Міноборони України відповідно до покладених на нього завдань затверджує інструкцію з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міноборони України
Підпунктом 2 пункту 5 Положення передбачено, що Міноборони України з метою організації своєї діяльності організовує планово-фінансову роботу в апараті Міноборони України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.
Колегія суддів погоджується з позицією позивача стосовно необхідності застосування «Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей» від 14.02.1992, яка спростовує твердження відповідача щодо відсутності підстав виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, оскільки він не проходив службу у Збройних силах України.
ОСОБА_2 є громадянином України, пенсіонером Міністерства оборони України. Інвалідність отримав у січні 2012 року, у зв'язку з проходженням служби у Збройних силах СРСР та отримання травми при виконанні обов'язків військової служби.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких керуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, керуючись ч. 1 ст. 162 та ст. 164 КАС України, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим він має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 27-місячного грошового забезпечення. Отже, відмова відповідача є безпідставною і протирічить вимогам чинного законодавства та ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовцям.
У задоволенні позовної вимоги, щодо стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 одноразову грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання та травми, що мали місце в період виконання обов'язків військової служби у країнах де велись бойові дії у розмірі 27-ми місячного грошового забезпечення - 91 602,90 грн., колегія суддів вважає необхідним відмовити, оскільки вирахування грошового забезпечення військовослужбовців є обов'язком Міністерства охорони України, відповідно до Указу Президента України № 406/2011 від 06.04.2012, яким затверджено Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України.
За приписами ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на припис зазначеної норми, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, для повного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_2
З метою недопущення в подальшому порушень прав позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплатити одноразову грошову допомогу згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з настанням інвалідності.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-164 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Міністерства оборони України відносно відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з настанням інвалідності ОСОБА_2 внаслідок захворювання та травми, що мали місце в період виконання обов'язків військової служби у країнах, де велись бойові дії.
Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити розрахунок та виплатити одноразову грошову допомогу згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з настанням інвалідності ОСОБА_2 внаслідок захворювання та травми, що мали місце в період виконання обов'язків військової служби у країнах, де велись бойові дії.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя (підпис) Д. В. Татаринов
Суддя (підпис) К. В. Мінаєва
Суддя (підпис) А. В. Сіпака