24 вересня 2012 року 12:24 Справа № 2а-0870/7610/11
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Татаринова Д.В.
при секретарі Урсуленко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом: Приватного підприємства «Гидростандарт»
до відповідачів:
1. Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби,
2. Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області
про: визнання протиправною бездіяльність щодо бюджетного відшкодування ПДВ,
за участю представників сторін:
від позивача: Овсянникова Д.В. (дов. б/н від 01.08.2012 року);
від відповідача 1: Лузан М.Ю. (дов. № 69 від 30.03.2012 року);
від відповідача 2: не прибув;
19 вересня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Гидростандарт» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області та Головного управління державного казначейства України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області та Головного управління Державного казначейства в Запорізькій області щодо бюджетного відшкодування ПП «Гидростандарт» сум податку на додану вартість за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, лютий 2011 року, березень 2011 року.
- стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Гидростандарт» суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість згідно податкових декларацій за звітні періоди: за жовтень 2010 року - 61 158,00 грн.; за листопад 2010 року - 71 901,00 грн.; за грудень 2010 року - 81 031,00 грн.; за лютий 2011 року - 27 837,00 грн.; за березень 2011 року - 20 176,00 грн.
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000242305 від 31.05.2011 року та від 01.09.2011 року № 0000392305 прийняті Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області.
- стягнути з Державного бюджету України витрати на сплату судового збору у розмірі 1 703,40 грн.
Ухвалою суду від 10.11.2011, виділено в окреме провадження позовну вимогу ПП «Гидростандарт» до Мелітопольської ОДПІ Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242305 від 31.05.2011 року та податкового повідомлення-рішення № 0000392305 від 01.09.2011 року прийняті Мелітопольською ОДПІ Запорізької області та присвоєно справі новий номер №2а-0870/10540/11.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним були подані відповідачу 1 податкові декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, лютий 2011 року та березень 2011 року, відповідно до яких бюджетному відшкодуванню підлягало 262 103,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням відповідача 1 від 01.09.2011 № 0000392305 позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, лютий 2011 року та березень 2011 року на загальну суму 147 917,00 грн. Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.12.2011 по справі №2а-0870/10540/11 було відмовлено у задоволенні позову. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення №0000242305 від 31.05.2011 та №0000392305 від 01.09.2011.
Позивач, посилаючись на пп. 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважає, що з моменту набрання судовим рішенням у справі №2а-0870/10540/11 законної сили, тобто з дня постановлення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом постанови, у відповідача 1 виник обов'язок подати відповідачу 2 висновок про відшкодування позивачу бюджетного відшкодування ПДВ по податковим деклараціям за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, лютий 2011 року та березень 2011 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав наведених у позові та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що відповідачем 1 була подана касаційна скарга на судове рішення по адміністративній справі №2а-0870/10540/11. Оскільки станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом процедура судового оскарження не закінчилась, то з боку відповідача 1 відсутня бездіяльність. Щодо вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування зазначив, що вимога про стягнення суми бюджетного відшкодування не відповідає вимогам ст. 105 КАС України, оскільки цією нормою такого способу захисту порушеного права не передбачено.
Відповідач 2 надіслав до суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на норми Податкового кодексу України, зазначив про відсутність у відповідача 2 можливості здійснити відшкодування позивачу з Державного бюджету України коштів без відповідного висновку відповідача 1.
Судом, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановлено наступне.
ПП «Гидростандарт» до Мелітопольської ОДПІ Запорізької області для вирішення питання про бюджетне відшкодування були подані податкові декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, лютий 2011 року та березень 2011 року разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування і заявами про повернення сум бюджетного відшкодування:
22.11.2010 - за жовтень 2010 року на суму 61 158,00 грн.;
06.12.2010 - за листопад 2010 року на суму 71 901,00 грн.;
20.01.2011 - за грудень 2010 року на суму 81 031,00 грн.;
21.03.2011 - за лютий 2011 року на суму 27 837,00 грн.;
10.04.2011 - за березень 2011 року на суму 20 176,00 грн.;
Всього на суму 262 103,00 грн.
З 17.05.2011 по 23.05.2011 Мелітопольською ОДПІ Запорізької області була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Гидростандарт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок
за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалась в період з 01.09.2010 по 30.09.2010 року,
за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалось в період з 01.10.2010 по 31.10.2010,
за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 30.11.2010,
за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.12.2010,
за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.12.2010,
за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалось в період з 01.02.2011 по 28.02.2011.
За наслідками цієї перевірки був складений акт №801/23/33470962 від 30.05.2011, яким Мелітопольською ОДПІ зроблено висновок про те, що за результатами перевірки неможливо підтвердити суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року в розмірі 61 158,00 грн., за листопад 2010 року - 71 901,00 грн., за грудень 2010 року - 81 031,00 грн., за лютий 2011 року - 27 837,00 грн., за березень 2011 року - 20 176,00 грн., що пов'язано з відсутністю результатів дослідження дієздатності та правоздатності постачальників та встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 86 323,00 грн., за лютий 2011 року - 27 837,00 грн. та за березень 20 176,00 грн.
На підставі акту перевірки, 01.09.2011 відповідачем 1 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000392305. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в розмірі 7 118,00 грн., за листопад 2010 року - 46 229,00 грн., за грудень 2010 року - 46 557,00 грн., за лютий 2011 року - 27 837,00 грн., за березень 2011 року - 20 176,00 грн., на загальну суму 147 917,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.12.2011 по справі №2а-0870/10540/11 у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, а саме у скасуванні податкових повідомлень-рішень №0000242305 від 31.05.2011 та №0000392305 від 01.09.2011.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення №0000242305 від 31.05.2011 та №0000392305 від 01.09.2011.
Представником відповідача1 було зазначено, що на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 по справі №2а-0870/10540/11 подано касаційну скаргу, проте доказів суду не надано.
Крім того, представником відповідача 1 також зазначено, що податковим повідомленням рішенням №0000502305 від 30.12.2011 суми бюджетного відшкодування були зменшені по деклараціям за жовтень 2010 року на 54 040,00 грн., за листопад 2010 року на 25 672,00 грн., за грудень 2010 року на 34 474,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення №0000502305 від 30.12.2011 оскаржено позивачем до Запорізького окружного адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виникнення обставин з якими законодавство пов'язує обов'язок відповідача 1 подати відповідачу 2 висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Позивач вважає, що в даному випадку процедура судового оскарження закінчилась із набранням, згідно із приписами ст. 254 КАС України, судовими рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду законної сили.
Суд не погоджується із таким твердженням позивача через наступне.
Згідно із визначенням, наведеним у пп. 14.1.7 п. 14.7 ст. 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
В даному випадку позивач не здійснював оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.09.2011 №0000392305 та від 30.12.2011 №0000502305 за процедурою адміністративного оскарження, а одразу скористався правом на звернення до суду.
Згідно із ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.
Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.
Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, крім іншого, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Статтею 20 КАС України визначені чотири судові інстанції, яким надані повноваження розглядати справи адміністративного судочинства.
З аналізу наведених норм випливає, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується, а учасники судового процесу та/або інші зацікавлені особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, наділені правом оскаржити таке судове рішення до суду вищої судової інстанції.
Посилання позивача на норму пп. 7.7.5, пп. 7.7.6 Закону України «Про податок на додану вартість», суд не приймає через наступне.
За приписами абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Позивач посилається на те, що процедура відшкодування позивачу сум задекларованих до відшкодування з бюджету за жовтень 2010 року розпочалась з моменту подання позивачем відповідачам податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року та відповідно до наступних поданих декларацій аналогічно.
Згідно із визначенням, наведеним в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відтак, здійснення бюджетного відшкодування можливо лише після проведення перевірки платника податку за наслідками якої підтверджена правомірність суми бюджетного відшкодування.
Отже, з наведеного випливає, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування податку на додану вартість є наявність висновку податкового органу про правомірність заявленої до відшкодування суми.
В спірних правовідносинах відповідач 1 не надавав відповідачу 2 висновку про правомірність заявленої позивачем до відшкодування за зазначені періоди сум ПДВ на загальну суму 262 103,00 грн. Відтак, відповідач 2 не розпочав процедуру бюджетного відшкодування позивачу 262 103,00 грн.
З наведених підстав, суд вважає твердження позивача про початок бюджетного відшкодування з моменту подання відповідачам заяви про повернення суми бюджетного відшкодування хибним.
Через викладене вище, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача 1 стосовно бюджетного відшкодування, оскільки відсутній відповідний висновок податкового органу. Дії відповідача 1 стосовно ненадання відповідного висновку не є предметом розгляду по даній адміністративній справі.
Стосовно вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року - 61 158,00 грн.; за листопад 2010 року - 71 901,00 грн.; за грудень 2010 року - 81 031,00 грн.; за лютий 2011 року - 27 837,00 грн.; за березень 2011 року - 20 176,00 грн., суд зазначає наступне.
За приписами п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Відтак, бюджетною заборгованістю з відшкодування податку на додану вартість вважається лише сума податку не відшкодована платнику податків протягом визначеного статтею 200 ПК України строку.
При цьому строк не може вважатися пропущеним у разі якщо його перебіг не розпочався.
Вище суд вже дійшов висновку про те, що процедура судового оскарження у спірних правовідносинах не закінчилася. Відтак, виходячи з приписів п. 200.15 ст. 200 ПК України, перебіг строку для відшкодування позивачу податку на додану вартість за зазначені періоди не розпочався. Отже, заявлена позивачем у позові сума в розмірі 262 103,00 грн. не набула статус бюджетної заборгованості.
З наведених вище підстав, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України 262 103,00 грн. необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України №1238 від 27.12.2010 затверджено Перелік підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку.
У пунктах 3 та 7 Переліку зазначено:
- існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки;
- наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до пункту 78.1 статті 78 розділу II Податкового кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011 затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.
Пунктами 6 та 9 вищезазначеного Порядку передбачено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом:
трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Через наведене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, через що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
У задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Д. В. Татаринов