Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/8745/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16:00
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Толстолуцької М.М.
при секретарі Березовській Є.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» (м. Краматорськ, Донецька область)
до
Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (м. Краматорськ, Донецька область)
про
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
від позивача - Луценко В.А. - за довіреністю,
Ковальов Д.В. - за довіреністю,
від відповідача - не з'явився,
23.01.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М. від 07.02.2012 було відкрито провадження у справі та справа призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» були роз'єднанні, внаслідок чого у межах даної справи розглядалися вимоги про визнання протиправними та скасування:
- податкових повідомлень-рішень від 21.05.2010 № 0000832302/0/21067, від 11.06.2010 № 0000832302/1/23973, від 30.08.2010 № 0000832302/2/34425, від 29.11.2010 № 0000832302/3/48460 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 260 769,50 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 175 966,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 84 803,50 грн.
- податкових повідомлень-рішень від 21.05.2010 № 0000822302/0/21066, від 11.06.2010 № 0000822302/1/23974, від 30.08.2010 № 0000822302/2/34426, від 29.11.2010 № 0000822302/3/48470 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 36 112,50 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 24 075,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12 037,50 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» було задоволено, внаслідок чого скасовану ухвалу суду першої інстанції від 15 травня 2012 року та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник позивача в порядку статті 137 Кодексу адміністративного суду України и надав уточнення до адміністративного позову, згідно яких просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 21.05.2010 № 0000832302/0/21067, від 11.06.2010 № 0000832302/1/23973, від 30.08.2010 № 0000832302/2/34425, від 29.11.2010 № 0000832302/3/48460 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 260 769,50 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 175 966,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 84 803,50 грн.
- від 21.05.2010 № 0000822302/0/21066, від 11.06.2010 № 0000822302/1/23974, від 30.08.2010 № 0000822302/2/34426, від 29.11.2010 № 0000822302/3/48470 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 36 112,50 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 24 075,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12 037,50 грн.
У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги адміністративного позову з урахуванням уточнень до нього, просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. За таких обставин та враховуючи приписи частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного суду України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
від 21.05.2010 № 0000832302/0/21067, від 11.06.2010 № 0000832302/1/23973, від 30.08.2010 № 0000832302/2/34425, від 29.11.2010 № 0000832302/3/48460 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 260 769,50 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 175 966,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 84 803,50 грн.
- від 21.05.2010 № 0000822302/0/21066, від 11.06.2010 № 0000822302/1/23974, від 30.08.2010 № 0000822302/2/34426, від 29.11.2010 № 0000822302/3/48470 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 36 112,50 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 24 075,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12 037,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнення позовної заяви, зазначили, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки від 07.05.2010 № 968/23-2-34877332, яким встановлені порушення вимог Положення бухгалтерського обліку 16 «Витрати», Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість». Вважає зазначені висновки податкового органу необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам. Зокрема, вказує, що до перевірки були надані всі необхідні документи по взаємовідносинам з ПП «Славянин-Билдинг», ПП «Італ-плюс», ФОП ОСОБА_3, ПП ВКФ «Укрпромснаб», на підставі яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. Просив позов задовольнити.
Відповідачем надані письмові заперечення проти позову, за змістом яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що угоди, укладені між позивачем та ПП «Славянин-Билдинг», ПП «Італ-плюс», ФОП ОСОБА_3, ПП ВКФ «Укрпромснаб» є нікчемними, з огляду на що позивачем по цим господарським взаємовідносинам неправомірно сформовано валові витрати та податковий кредит. Зазначені обставини стали підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» зареєстровано в якості юридичної особи 13.02.2007 Виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (бланк Серії А00 № 607095). Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого рішенням засновника № 1 від 09.02.2007.
З 12.04.2010 по 30.04.2010 Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Грандпроєктбізнес», ЄДРПОУ 34877332, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.02.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 13.02.2007 по 31.12.2009, за наслідками якої складено акт від 07.05.2010 № 968/23-2-34877332 від 07.05.2010.
Згідно з висновками акту, встановлені, серед інших, порушення позивачем наступних вимог законодавства:
- пункту 6 Положення бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток до сплати всього у сумі 175 966 гривень, у тому числі за 2 квартал 2008 року у сумі 9773 гривень, за 3 квартал 2008 року у сумі 20443 гривень, за 1 квартал 2009 року у сумі 43750 гривень, за 2 квартал 2009 року у сумі 102 000 гривень;
- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ до сплати всього у сумі 24 173 гривень, у тому числі за березень 2008 року у сумі 7819 гривень, за серпень 2008 року у сумі 11354 гривні, за вересень 2008 року у сумі 5000 гривень, та завищення суми залишку від'ємного значення за червень 2009 року у сумі 10302 гривні та неправомірне включення у серпні 2009 року суми від'ємного значення у розмірі 71 018 гривень, яке виникло за рахунок подання уточнюючого розрахунку за червень2009 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення (р. 26 декларації) за вересень, жовтень та грудень 2009 року.
На підставі акта перевірки, 21.05.2010 Державною податковою інспекцією у м. Краматорську прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000832302/0/21067, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 260 769,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 175 966 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 84 803,50 гривень (том 1 а.с. 26-27);
№ 0000822302/0/21066, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 112,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 24 075,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 037,50 гривень (том 1 а.с. 24-25).
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
За наслідками адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у м. Краматорську прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.06.2010 № 0000832302/1/23973 (том 1 а.с. 28-29), від 11.06.2010 № 0000822302/1/23974 (том 1 а.с. 30-31), від 30.08.2010 № 0000832302/2/34425 (том 1 а.с. 36-37), від 30.08.2010 № 0000822302/2/34426 (том 1 а.с. 38-39), від 29.11.2010 № 0000832302/3/48460 (том 1 а.с. 45-46), від 29.11.2010 № 0000822302/3/48470 (том 1 а.с. 47-48), які аналогічні первинним податковим повідомленням-рішенням.
Як свідчить акт перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами ПП «Славянин-Билдинг», ПП «Італ-плюс», ФОП ОСОБА_3, ПП ВКФ «Укрпромснаб», на підставі яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.
Суд вважає необґрунтованим такий висновок податкового органу, виходячи з наступного.
06.04.2010 ТОВ «Грандпроєктбізнес» як Замовником було укладено з ПП «Славянин-Билдинг» як Проектантом договір підряду № 17, за умовами якого Проектант зобов'язується виконати по завданню Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи по розробці проекту каменедробильної установки, зі строком виконання робіт - 2 місяця з моменту укладення договору. Вартість робіт за договором визначається кошторисно-проектною документацією і складає 489 600,00 гривень, у тому числі ПДВ - 81 600,00 гривень (том 1 а.с. 123-124).
Виконання зазначеного договору підтверджено актом прийомки-передачі проектної документації від 25.06.2009 (том 1 а.с. 125), податковою накладною № 03 від 25.06.2009 (том 1 а.с. 126).
14.01.2009 ТОВ «Грандпроєктбізнес» як Замовником було укладено з ПП «Італ-плюс» як Виконавцем договір № 14-1-2009, предметом якого є надання послуг перекладача, підготовка документів до відвантаження у строк 10 календарних днів з моменту надання документації Замовником. Ціна договору складає 132 000 гривень, у т.ч. ПДВ - 22 000 гривень (том 1 а.с. 130-131).
Виконання договору підтверджено рахунком-фактурою № 289 від 31.03.2009 на суму 132 000 гривень (том 1 а.с. 132), актом здачі-прийомки робіт № 31/03-3 від 31.03.2009 з додатком до нього (том 1 а.с. 133-134).
10.01.2009 між ФОП ОСОБА_3 як Орендодавцем та ТОВ «Грандпроєктбізнес» як Орендарем укладено договір оренди автотранспорту № 10/01-09, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове використання автомобіль марки ВАЗ 21214, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Орендна плата складає 815 гривень на добу. Оплата здійснюється наприкінці строку дії договору на розрахунковий рахунок Орендодавця (том 1 а.с. 153-154).
Виконання договору підтверджується актом виконаних робіт № 1 від 31.03.2009 (том 1 а.с. 155), квитанціями до прибуткових касових ордерів (том 1 а.с. 156-157).
Також в межах даної справи спірним є договір позивача з «ВКФ «Укрпромснаб». Суд звертає увагу, що у акті перевірки не вказано конкретного договору з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», щодо якого зроблено висновок про його нікчемність, з огляду на що суд вважає за доцільне проаналізувати два договори з даним контрагентом, які укладались позивачем.
29.01.2008 між ТОВ «Грандпроєктбізнес» як Замовником та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» як Виконавцем укладено договір № 29 03 08, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виготовити і поставити, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення у кількості та за ціною, вказаних у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору складає 25 860,00 гривень, у т.ч. ПДВ 20% (том 1 а.с. 193).
Згідно Специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього договору, Виконавець зобов'язався виготовити та поставити Замовнику зубчате колесо вартістю 17 850,00 гривень та шестерню вартістю 3 700,00 гривень (том 1 а.с. 194).
Виконання договору підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (том 1 а.с. 195, 197, 199), податковими накладними від 11.03.2008 № 1103 (том 1 а.с. 196), від 12.03.2008 № 1203 (том 1 а.с. 198), від 13.03.2008 № 1303 (том 1 а.с. 200), рахунками № 28/02 від 28.02.2008 (том 1 а.с. 201), № 04/03 від 04.03.2008 (том 1 а.с. 203), витратною накладною № 20/03 від 20.03.2008 (том 1 а.с. 202).
29.01.2008 між ТОВ «Грандпроєктбізнес» як Замовником та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» як Виконавцем укладено договір № 29/01 від 29.01.2008 про надання послуг по виконанню проекту штампового оснащення, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по розробці зазначеного проекту, що включає в себе комплект конструкторсько-технологічної документації на виготовлення штампового оснащення газової поверхні відповідно до Технічного завдання на опитно-конструкторську роботу, затвердженого Замовником та є невід'ємною частиною договору. Вартість договору складає 33 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 5500,00 гривень (том 1 а.с. 205-206).
Виконання договору підтверджено актами здавання-прийомки робіт № 29/08 від 29.08.2008, № 31/3 від 19.03.2008 (том 1 а.с. 207), квитанціями до прибуткових касових ордерів (том 1 а.с. 208, 210, 212, 214, 219, 221, 223, 228, 230, 232, 234, 236, 242), податковими накладними від 21.03.2008 № 2103, від 20.03.2008 № 2803, від 28.08.2008 № 2808-08, від 29.08.2008 № 2908-08, від 17.09.2008 № 091708, від 18.09.2008 № 091808, від 19.09.2008 № 091908, від 03.06.2008 № 306-08, від 05.06.2008 № 506-08, від 09.06.2008 № 906-08, від 11.06.2008 № 1106-08, від 17.06.2008 № 1706-08, від 26.03.2008 № 2603 (том 1 а.с. 209, 211, 213, 215, 220, 222, 224, 229, 231, 233, 235, 237, 243), рахунками № 17/09 від 17.09.2008, № 19/03 від 19.03.2008 (том 1 а.с. 217, 240), витратними накладними № 092608 від 26.09.2008, № 1/07 від 02.07.2008 (том 1 а.с. 218, 227), журналами-ордерами по рахунку № 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» (том 3 а.с. 14-21).
Статтею 215 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з ПП «Славянин-Билдинг», ПП «Італ-плюс», ФОП ОСОБА_3, ПП ВКФ «Укрпромснаб». Також, вказані правочини не визнавались недійсним у судовому порядку.
В якості доказів нікчемності вказаних правочинів відповідач у акті перевірки зазначає відсутність документів, що підтверджують виконання договорів, а також невідповідність договорів вимогам законодавства.
Однак, на думку суду, вказані обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених з ПП «Славянин-Билдинг», ПП «Італ-плюс», ФОП ОСОБА_3, ПП ВКФ «Укрпромснаб», оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили. Натомість позивачем надано у судове засідання достатній обсяг документів, які підтверджують факти укладення та виконання спірних договорів.
Також суд звертає увагу на ту обставину, що у акті перевірки відповідач посилається на невідповідність договору, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_3, вимогам щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення. З цього приводу суд зазначає, що дійсно, статтею 799 ЦК України передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи. Однак, у даному випадку стороною - Орендодавцем виступає фізична особа-підприємець, тобто особа, яка у спірних відносинах діє як суб'єкт господарювання під час здійснення підприємницької діяльності, а не як фізична особа. Отже, у даному випадку у відповідача відсутні підстави розповсюджувати дію статті 799 ЦК України на спірні правовідносини.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не може братися до уваги як доказ нікчемності правочинів, укладених позивачем з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», оскільки жодними нормами законодавства не це передбачено. Крім того, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами.
Суд звертає увагу, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.
Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ПП «Славянин-Билдинг», ПП «Італ-плюс», ФОП ОСОБА_3, ПП ВКФ «Укрпромснаб».
Як свідчать матеріали справи, витрати, понесені на придбання ТМЦ та послуг по вищевказаним договорам позивач відніс до складу валових витрат відповідних податкових періодів, а ПДВ, сплачений у ціні ТМЦ та послуг - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.
Так, у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем придбані ТМЦ та послуги були використані у власній господарській діяльності, а саме:
- роботи по розробці проекту каменедробильної установки за договором від 06.04.2010 № 17, укладеним між ТОВ «Грандпроєктбізнес» як Замовником та ПП «Славянин-Билдинг» як Проектантом використані у зв'язку з виконанням договору № 05/04-09 від 05.04.2009, укладеним між ТОВ «Контакт» як Замовником та ТОВ «Грандпроєктбізнес» як Постачальником (том 1 а.с. 127-129);
- послуги перекладача та з підготовки документації, отримані за договором від 14.01.2009 № 14-1-2009, укладеним між ТОВ «Грандпроєктбізнес» як Замовником та ПП «Італ-плюс» як Виконавцем, використані при укладенні та виконанні контракту з компанією «Kamal Nabizada Co., LTD», Афганістан, від 19.02.2009 № 19/02 (том 1 а.с. 139-146);
- використання автомобілів, наданих в оренду ФОП ОСОБА_3 за договором від 10.01.2009 № 10/01-09, а також товару, отриманого за договорами з ПП ВКФ «Укрпромснаб» у власній господарській діяльності підприємства підтверджується Статутом ТОВ «Грандпроєктбізнес», яким передбачено види діяльності з монтажу машин та устаткування, ремонту і технічного обслуговування машин та устаткування спеціального призначення, торгівельна діяльність. Крім того, в матеріалах справи наявні договори, укладені ТОВ «Грандпроєктбізнес» з іншими контрагентами, предметами яких є поставка товарів, транпсортно-експедиційне обслуговування вантажів тощо.
Вказані обставини, на думку суду, підтверджують зв'язок витрат, понесених позивачем у зв'язку з придбанням ТМЦ та послуг, із власною господарською діяльністю підприємства, що підтверджує правомірність віднесення сплачених позивачем сум в якості оплати ТМЦ та послуг до складу валових витрат.
Що стосується включення сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних ТМЦ та послуг, до складу податкового кредиту цього податку, то як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виникнення у ТОВ «Грандпроєктбізнес» права на формування податкового кредиту у за наслідками господарських операцій по договорам з ПП «Славянин-Билдинг», ПП «Італ-плюс», ФОП ОСОБА_3, ПП ВКФ «Укрпромснаб» підтверджено вказаними вище податковими накладними, виданими зазначеними контрагентами позивачу за наслідками господарських операцій. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення цих податкових накладних.
Крім того, в матеріалах справи наявний висновок судово-економічної експертизи № 3/12/11 від 01.12.2011, складений по адміністративній справі № 2а-28659/10/0570 (том 2 а.с. 69-82).
Справа № 2а-28659/10/0570 за аналогічним позовом ТОВ «Грандпроєктбізнес» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень розглядалась Донецьким окружним адміністративним судом (том 2 а.с. 55-67). Ухвалою суду від 18.01.2012 позовну заяву ТОВ «Грандпроєктбізнес» залишено без розгляду у зв'язку з її відкликанням (том 2 а.с. 68). Оскільки вказана справа стосувалась тих самих податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду уданій адміністративній справі, суд з урахуванням вимог ст.ст. 69, 70, 82 КАС України приймає зазначений вище висновок судово-економічної експертизи в якості доказу у даній адміністративній справі.
Відповідно до вказаного висновку, експертом умовно не підтверджуються висновки акту перевірки щодо завищення валових витрат у сумі 120 863 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 24 173 грн. по взаємовідносинам ТОВ «Грандпроєктбізнес» з ПП «ВКФ «Укрпромснаб». Тобто, якщо під час судового розгляду буде встановлено недійсність документів ПП «ВКФ «Укрпромснаб», наявних у ТОВ «Грандпроєктбізнес», то висновки акту перевірки підтверджуються експертом, якщо такого встановлено не буде, то висновки не підтверджуються.
Отже, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що позивачем надано достатній обсяг документів, які підтверджують виконання договорів, у тому числі з контрагентом ПП «ВКФ «Укрпромснаб», то за висновком експертизи не підтверджуються документально висновки акту перевірки у цій частині.
Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим донарахування податковим органом позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Необґрунтоване визначення Державною податковою інспекцією у м. Краматорську податкових зобов'язань обумовлює безпідставність застосування до позивача й штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення належить скасувати.
Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права у позовній заяві як визнання зазначених вище податкових повідомлень-рішень протиправними, позивачем не було враховано, що статтею 55 Податкового кодексу України передбачено лише можливість скасування податкових повідомлень-рішень. Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними слід відмовити.
Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги частково та скасовує податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області від 21.05.2010 № 0000832302/0/21067, від 11.06.2010 № 0000832302/1/23973, від 30.08.2010 № 0000832302/2/34425, від 29.11.2010 № 0000832302/3/48460, від 21.05.2010 № 0000822302/0/21066, від 11.06.2010 № 0000822302/1/23974, від 30.08.2010 № 0000822302/2/34426, від 29.11.2010 № 0000822302/3/48470.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 1073,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби:
- від 21.05.2010 № 0000832302/0/21067, від 11.06.2010 № 0000832302/1/23973, від 30.08.2010 № 0000832302/2/34425, від 29.11.2010 № 0000832302/3/48460 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 260 769,50 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 175 966,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 84 803,50 грн.
- від 21.05.2010 № 0000822302/0/21066, від 11.06.2010 № 0000822302/1/23974, від 30.08.2010 № 0000822302/2/34426, від 29.11.2010 № 0000822302/3/48470 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 36 112,50 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 24 075,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12 037,50 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 00 копійок.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 11 жовтня 2012 року.
Повний текст постанови складений 16 жовтня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Толстолуцька М.М.