справа № 0670/6121/12
категорія 10.3.2
11 жовтня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Длугаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Народицької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати дії Народицької районної державної адміністрації щодо невключення його, дружини ОСОБА_2 та їх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 у списки громадян для організованого переселення у "чисту" зону протиправними, зобов'язати відповідача внести ОСОБА_1, його дружину ОСОБА_2 та їх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у списки громадян для організованого переселення у "чисту" зону. В обґрунтування своїх позовних вимоги зазначає, що разом зі своєю сім'єю проживає у с. Межиліска Народицького району Житомирської області, яке віднесено до зони обов'язкового (безумовного) відселення, і має право на переселення у "чисту" зону. Звернення позивача щодо забезпечення його сім'ї житлом для переселення у "чисту" зону Народицькою районною державною адміністрацією залишено без задоволення з тих підстав, що його сім'я у 1992 році була включена у списки для організованого переселення у с. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області, однак ордер у встановлений строк не отримав. З такими діями відповідача ОСОБА_1 не погоджується, оскільки про необхідність отримання ордера йому не повідомлялось, від запропонованого ордера не відмовлявся, іншого житла його сім'ї не надавалося.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У своїй уточнюючій позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідач свого представника до суду не направив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень проти позову до суду не надіслав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4 проживає у с. Межиліска Народицького району Житомирської області, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Межиліської сільської ради.
З проханням надати житло у "чистій" зоні його сім'ї позивач звернувся до Народицької районної державної адміністрації, яке листом № А-102 від 20 липня 2012 року залишено без задоволення. Відмову мотивовано тим, що його сім'я була включена у списки для організованого переселення у с. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області, однак у 1992 році запропонований райдержадміністрацією ордер позивач у встановлений строк не отримав.
Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно з статтею 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон).
За приписами статті 4 Закону, населення, яке проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, підлягає обов'язковому відселенню.
Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", с. Межиліска Народицького району Житомирської області віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затверджено Постановою КМ України від 16 грудня 1992 року № 706 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку, громадяни, які проживають у населених пунктах, віднесених до зони безумовного (обов'язкового) відселення, відселяються організовано у збудовані з цією метою будинки (квартири).
За приписами пункту 2 Порядку, списки громадян, які відселяються організовано, складаються районними державними адміністраціями, виконкомами міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів за місцем проживання на підставі їхніх заяв і затверджуються обласними державними адміністраціями.
Згідно з цими списками районні державні адміністрації, виконкоми міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів за місцем переселення громадян видають ордери на житло.
Громадянин зобов'язаний отримати ордер на житло, яке йому надається, протягом місяця з моменту його офіційного повідомлення.
Якщо громадянин без поважних причин протягом установленого терміну не отримав ордера або відмовився від житла, яке йому пропонується при організованому переселенні, комісія, призначена главою районної державної адміністрації або головою виконкому міської (міста обласного підпорядкування) Ради народних депутатів, складає акт про відмову і надсилає його обласній державній адміністрації, яка надає зазначене житлове приміщення іншим особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в першу чергу із зони обов'язкового (безумовного) відселення. В цьому випадку за громадянином залишається право на самостійне переселення.
Із змісту наведених правових норм слідує, що лише у разі неотримання громадянином протягом встановленого строку ордера чи відмови від житла, яке йому пропонується при організованому переселенні, ордер повторно не надається, за громадянином залишається тільки право на самостійне переселення.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_2, дочкою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 були включені у список сімей, які переселяються з с. Межиліска Народицького району в с. Лазарівку Брусилівського району Житомирської області.
Ордер на запропонований для переселення будинок (позиція № 40) у с. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області ОСОБА_1 не отримував, право власності на нього передано ОСОБА_5, про що свідчить довідка Лазарівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області № 268 від 03 липня 2012 року.
Народицька районна державна адміністрація свою відмову у наданні ОСОБА_1 та його сім'ї житла у "чистій" зоні мотивувала тим, що позивач у 1992 році відмовився від зазначеного вище ордера, тому повторно ордер на житло у "чистій" зоні йому запропонований бути не може.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вказаній правовій нормі відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не отримав у місячний строк з моменту офіційного повідомлення запропонований у 1992 році районною райдержадміністрацією ордер на будинок (позиція № 40) у с. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області чи відмовився від нього. Відповідачем також не надано суду доказів того, що ордер на житло у "чистій" зоні пропонувався ОСОБА_1 у 1992 році.
При цьому суд зазначає, що з 14.06.1991 року по 16.02.1993 року позивач проходив військову строкову службу, що підтверджується записом у військовому квитку НОМЕР_1.
З огляду на викладене, Народицькою районною державною адміністрацією неправомірно відмовлено ОСОБА_1 у включенні його разом із дружиною ОСОБА_2, дочкою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 у списки громадян для організованого переселення у "чисту" зону у зв'язку з неотриманням ним запропонованого у 1992 році ордера на житло, тому, суд вважає, позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Народицької районної державної адміністрації щодо невключення ОСОБА_1, його дружини ОСОБА_2 та дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 у списки громадян для організованого переселення у чисту зону.
Зобов'язати Народицьку районну державну адміністрацію внести ОСОБА_1, його дружину ОСОБА_2 та дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 у списки громадян для організованого переселення у чисту зону.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Є.Ю. Романченко