Справа: № 2а-539/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
"11" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі Некрасовій М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор плюс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор плюс»до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - прокуратура Святошинського району міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Віндор плюс»подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віндор плюс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах відповідно до договору про спільну діяльність в будівництві між управлінням державної охорони України (далі - ДСД між УДО України) та КП «Житомирбудзамовник»за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої складено акт № 211/23-60/32558401 від 27.07.2011 року.
В акті перевірки встановлено порушення вимог підпунктів 7.4.1 та 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктів 198.1 та 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 091 546 грн. в тому числі за березень 2011 року на суму 1 091 545 грн.
На підставі акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002172360 від 17 серпня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 091 546, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 091 546,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -1,0 грн.
Податковим органом встановлено, що в УДО України Комунального підприємства «Житомирбудзамовник»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та в ході проведення перевірки не встановлено факту будівництва жилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52, з огляду на що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. Дані відносини не мають реального товарного характеру, а також податковим органом встановлено відсутність об'єкта оподаткування податку на додану вартість операцій з покупцями в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первині документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 1 Закону України статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарської операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за березень 2011 року по контрагенту ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник»на суму 1 091 545 грн. надано суду договори про участь у фінансуванні будівництва № 584 від 29.10.2010 року, №693 від 16.03.2011 року, № 694 від 16.03.2011 року, № 700 від 16.03.2011 року та договори відступлення майнових прав № 584 від 29.10.2010 року, №693 від 16.03.2011 року, № 694 від 16.03.2011 року, № 700 від 16.03.2011 року, укладені з публічним акціонерним Товариством «Артем - Банк», свідоцтва про участь у ФФБ виду А за програмою КП «Житомирбудзамовник», видані на підставі зазначених договорів, довідки видані АТ «Артем - Банк», як управителем Фонду фінансування будівництва виду А з забудовником КП «Житомирбудзамовник», якими підтверджується повна сплата за нежитлові приміщення, виписка з особового рахунку, платіжні доручення, додаткові угоди до договорів щодо участі у фонді фінансування будівництва, лист № 158/5 від 28.04.2012, яким КП «Житомирбудзамовник»підтверджує той факт, що по шести податкових накладних були отримані кошти з ФФБ № 6 та по них нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, «Договір про спільну діяльність в будівництві між Управлінням державної охорони України та комунальним підприємством «Житомирбудзамовник»та податкові накладні.
Апелянтом з публічним акціонерним товариством «Артем - Банк»було укладено договори про участь у фінансуванні будівництва та договори відступлення майнових прав, які були укладені зі сторони публічного акціонерного товариства «Артем - Банк», як управителем фонду фінансування будівництва виду А з забудовником КП «Житомирбудзамовник» відповідно до договору № 1 від 14.12.2007, та позивачем перераховувались кошти саме за договорами про участь у ФФБ виду А за програмою КП «Житомирбудзамовник», отримувачем яких було зазначено ФФБ № 6, та які в подальшому відповідно до листа № 158/5 від 28.04.2012 року були отримані КП «Житомирбудзамовник».
Отже за договорами про участь у фінансуванні будівництва та відступлення майнових прав, позивач виступав довірителем, ПАТ «Артем - Банк»управителем, а забудовником виступає КП «Житомирбудзамовник», при цьому в жодному з зазначених документів не міститься посилання на те, що ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник»має будь-яке відношення до зазначених фінансово-господарських відносин, чи на те, що КП «Житомирбудзамовник»виконує лише функції замовника, а забудовником є ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник».
Судом першої інстанції було встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за березень 2011 року у розмірі 1 091 545 грн., виписані на підставі договору про спільну діяльність в будівництві між УДО України та КП «Житомирбудзамовник».
Таким чином відсутні належні докази того, що особа, яка виписала податкові накладні, на підставі яких було сформовано податковий кредит, мала будь-яке відношення до господарських відносин з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник». В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження того, що позивач взагалі перебував у фінансово-господарських відносинах з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник».
Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка підписується уповноваженою особою платника податків, та скріплюється його печаткою за наявності.
Податкові накладні виписані ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник»на ім'я позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит, як вбачається з їх копій, які наявні в матеріалах справи, скріплені печаткою КП «Житомирбудзамовник».
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що податкові накладні, виписані ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник», на ім'я позивача не можуть бути підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, з огляду на те, що вони заповнені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме містять печатку іншого платника податків.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було обґрунтовано встановлено відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за березень 2011 року на суму 1 091 546 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін .
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор плюс»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя Коротких А. Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.
Повний текст виготовлено: 16.10.2012 року.